що зі мною відбувається? Ну скільки це може продовжуватись? Як же мені набридло,ну якщо по медичному, психіка не може справитись з такою велику кількістю проблем, яких насправді не існує, але які не дають змоги мені нормально жити. Цікаво так порівнювати... те, що відбулось з нами в минулому і що зараз... Раніше б я сказала "існувати", зараз рука не піднімається таку прикру річ написати... погано, коли ти спробував смак справжнього життя, коли ти встиг насолодитись ним, і коли ти зараз не можеш в повній мірі відновити все те, що встигло потрясти тебе в певний період часу. Як же я сумую за цим літом.... як мені його не вистачає... Як набридло вимочувати брудну калюжу в себе в душі, цікаво, на довго мене ще вистачить? хм

І знову я тут. Прошу любити, або хоча б поважати. Чесно кажучи, за той час поки мене тут не було, мало, що змінилося в моєму житті *сказала даша, яка ще недавно просто сцяла кип"ятком від того, як все перекособочилось* Так, це круто. Отже, перше вересня: Нещасний Кінгс Бридж dsl я кого мене зовсім не вставило, на жаль. Провела його просто чудово-то ніщо. Дякую Владу і не так давно моїй найкращій подрузі, яка зараз взагалі втратила останні точкі сопрікаснавєнія з цим життям. Я цього не розумію, звідки в неї стільки підлощів? Зізнаюся, вона не по-дитячому мене під"єбала. Як казала моя сестра: "В таких випадках головне бути ввічливою, ні за яких обставин не втрачай ввічливість". Виявляється, я втратила дуже близзззьку cобі людину, і ніякої пустоти в душі, взагалі нічого. І найжахливіше те, що я знаю, що без мене їй буде набагато гірше. я не збираюся взагалі нічого робити. Я спокійно зможу прожити візаут ши. Ладно, якщо б вона не могла розібратися в собі і їй просто необхідна була дорпомога, ладно, якби вона потірялася і не розуміла, що робить. Її просто напружую те, що я прагну спілкуватися не тільки з нею, а й з іншими. Чесно, вона взаглі повинна була б піддержати мене в цьому, не те, шоб уже там окунать в гівно, як вона робить. Дякую їй, нарешті мене хоч щось заставляє посміятися. Примітивні методи мсті ні за що Процвітають.

всьо потім допишу.

Настроение сейчас - я зла. равр

 

що заставляє мене писати тут знову? вже вдруге за сьогоднішній день... йопт буду жалітися на своє нікчемне життя і нікчемну особистість. Якщо зі мною таке відбувається, значить я цього заслужила. Адже не таланить, щастить, везе, як хочте називайте, тільки тим людям, які провинилися, зробили те, що призвело до краху. Та ну, катастрофи навіть. Що сталося доброго? а нічого. Тобто сталося дуже неочікувано і потім знову так само зникло. Прикро, чи не так? Тепер залишається тільки думати та гадать в чому ж я винна? Шо ж я такого натворила, що в моєму житті мене зустрічають тільки "радості"? 

думала, думала і прийшла до висновку, що знову, вже вкотре мені доведеться все змінювати. Чесно кажучи, я вже задовбалася винирювати з цього гівна. А всім-то посрать. Точніше не всім, але саме тим, яким би мені не хотілося. Що вдіяти. Але ж це добрі люди. Так, бляді, але вони великодушні, дуже розумні. От, можливо, саме це і я ключовим словом. Яка нормальна людина зі мною поведеться. Не зважаючи, на те, що вона самотня і так само, при любій нагоді розчаровується в житті.

Ні на кого розраховувать не треба, бо нема на кого і наврядче ті хто є допоможуть. Знову самій все разбірать на запчасті. Така моя доля хд А з цим жартувати не варто...

ох блін. знову заставляю себе сюди повертатися... в мене шо, знову крізіс? Розказувать можна багато і про ніщо. Здається в попередньому записі я теж таке написала. всьо ровно. Літо проходить. Радує те, шо я цілими днями хоч не сижу вдома. Ябля уїде, доведеться зателефонувати іншим своїм друзям і знайомим, котрі ще залишилися у Києві і йти гулять. Дома сидіти і втикать в ноутбук просто нестерпно.

Альона укатіла в Суми, на все літо. Пока, моя дорога краща подруга! Йомайо, ну і хто тепер буде ділити зі мною хвилини радості і горя? Витирать мої нюні і соплі? Хоча, знаєте, я дуже рада, що вона поїхала туди, де лежить її серце... У мене, на жаль, такого місця нема. Там її друзі, там несчислювана кількість її знайомих. Та вона знайома з усім містом! Там її полая любов... ахахах і гарнюня така^^

Зараз вся потопаю в нерішучості. Але то пройде. Знову мені дуже прикро за речі, які часом відбуваються зі мною. Знову я починаю копатися у собі. фу, багато всього знайшла* Я ненавиджу свою аську. Мені прикро за те, що Букашка не правильно трактував його видалення. Жахливо те, що поки я нічого змінити не зможу. Я взагалі нічого не знала. А я б могла багото про нього розказати... і про себе теж. брєд.

15 липня їду в табір на море. Завтра зранку починаю бігати і робити зарядку)

чекайте мене і прийду

Альо, повернулася. Мхмхмхм. Шо писать? А я можу писати довго, так, і ні про що. В школі екзамени. Мені залишилось тільки дізнатися результат четвертого і написать п:ятий. Ох, не найкращі відмітки, не найкращі враження. Укр. мова була найлегшою. звісно алгебра майже завалена=** І ще я зрозуміла, якщо ти не єбуча пізда, то тобі не накинуть ще два бали. Сука. Конкуренція йомайо, хтось залишається в прольоті.

Прошу пробачення, що ви побачили мене в хвилини слабості. Таке буває рідко. Я маю на увазі, що таке стається досить часто, але, я стараюсь нікому не показувати свій стан. Я ж дєвочка, у якої всігда всьо харашо. Не треба псувати репутацію*

Важко жити. Хочу в табір. У нас все, як завжди через жопу, в останній момент. Літа, як такого всього два місяці.

Завтра йду купувати випусну сукню. Аааааа, боюсь, шо на такій корові, як я буде гарно сидіти? Пофіг, сукню я куплю по-любому, і виклянчу нові конвєрси. Я ПОВИННА. Ах, доведеться все одно одягти туфлі на каблуках, як я взагалі виживу? Це убійствєнно ходити на довбаних шпильках, ідеш і шатаєшся, як матрьошка... А ще мені треба довгий список шмоток, який доведеться скоротити до найнеобхіднішого. А мене-то дорого утримувати^^

До ужаса хочу випуский. очу гуляти з однокасниками до ранку. Наврядче, мене відпустять...... Але, дайте хоч помрію) Кое хто пригласив всіх до себе додому, туди теж хочу....

мда. виправлюсь

Хочеться плакати, так ледь стримую сльози. Так би я сказала, якщо б могла плакати. Хочеться, а вони не тічуть. Погано.... Запитую в інших, бо не можу запитати  сама... соромлюся, думаю, що написати першою постидно, але ж він мій друг. Друг, просто ДРУГ. Жахливо, у мене є інші друзі і навіть до них я боюсь звернутися, будуть лишні допити. Нафіг нада? Але ж нада...дійщло до того, що я вже готова звернутися до малознайомих людей, брєд. вибачте, я більше писати просто невзмозі...

треба виходити з цього стану....

                                                                                                         Вчора

Страшенно болить голова, живіт. Мізкам потрібен відпочинок, відкривши мій черtеп ви побачите надпис на дверній ручкі:"Нє бєспокоіть" Були причини. Важкий день. Багато крику, на руках кровоподтьоки. Навіть зараз. Семестрові і річні оцінки майже виставлені. Ай. мені все одно все одно. Фізика мене дуже здивувала. Поставили 6. Ха, мені до шести як до неба рачки. Брєд. Майже за два тижні до екзамену я почну займатися додатково математикою. Позняков дуже вчасно знайшов вчителя.  Кожен день по три години. А вона ще й питає:"Готова?". Тю, був би в мене вибір. Смішно було дивитися, як вона закатує очі, коли пояснює. Хаус би сказав, що в неї аутоімунна хвороба* А я кажу, що професіональна й дуже дурна звичка.

Квіти, білі банти, красивий, парадний одяг, урочиста лінійка. Для когось справді свято. Явка є облігатуар. Була б моя воля, не перлася я би туди. Вони без мене не справляться? Після лінійки поїдемо кудись гуляти. Настя знову почне заправляти всіх своїми жартами. Ну, хай люди посміються. Якщо в мене і в п"ятницю буде боліть живіт, то в числі тих людей я не буду.

Специфічна я людина. Коли на майдані і гомну птічки нема де впасти, мене там ніколи не знайдеш. Ну не можу я терпіть натовп. Затопчуть і ніхто не зверне уваги, як вправно і гучно ти матюкаєшся. Насправді ж це-не головна причина. Місця мало, від увіх пре потом, куревом, добре, коли перегаром.... Тишу б мені, та в гарній компанії. На вихідних обов"язково поїду по місту швендять.

Треба уникати людей,з якими ти не можеш бути самим собою. Розвивать думку далі не буду, ну немає це просто сенсу. Добре, що я маю можливість вибирати людей для спілкування. Хоч, окрім цього, треба щоб і людина хотіла з тобою спілкуватися. Так, що моя можливість не зовсім точна. Але це теж немає значення.

час. тільки щаслива людина не жалкує про те, що вона зробила.                                як завжди, якісь перебої в інтернеті, а я пишу пост на лі ру!
 

                                                                 Сьогодні

а на сьогодні мене просто не вистачить. Рівно в 20:30 я перейшла поріг квартири. Жахливо. Останні сили з мене висмоктала алгебра. Ні, ну це просто гвалтування мозгів. Оооооо. Наступне заняття в понеділок, радує. І знову 3 години.....

Сил писати нема. Насичений день. Люблю відчувати себе маленькою дівчинкою. Тоді життя повне пригод і веселощів. Люблю на всю вулицю кричати:"Свє-та", щоб потім горло дерло. Люблю їхати в тролейбусі і перехожим показувати різні гримаси, або просто давити либу, люлю бігать по Києву, як навіжена. Все це люблю. Ще сік Сандора, лосося й листковий лаваш. Тепла постіль, гарний співбесідник, осінь, повна фільмографія любого Д. Хауса, моя сильна мама, яка вже пережила більше, чим звичайним жінкам під силу, а ще й сміється і буває веселою, брат, який увесь час мене дістає своїми ідіотськими питаннями. він мій брат, навіть, якщо то б була єдина причина, я його все одно би любила. Звичайно друзі, яких нічтожно мало, але вони єдині в своєму роді. Всьому цьому кажу дякую.

Продовження буде завтра

ем.... тільки-но, так би мовити, повернулася зі школи.... Ох який день був.... таке не забувається) 1. перечепилася об ніщо і ледь не залишила частину себе на асфальті 2. вирішила пообідати в кафе. Купила собі їжу і тут же перевернула підніс. Картопля з салатом затишно примостилися на підлогу, а чайок погрів мені стегна* Так чудово.... було спостерігати, як матюкається прибиральниця і прибирає всю цю жирну красу. Ну це так.... реалії життя.

Просто спостерігаючи за людьми, ми помічаєм такееееееееееееееееее! За приклад візьмемо кофточки з глибоким вирізом. Дівчина випрадовується, що вона її купувала не для того, щоб очі хлопців поселилися між її великими грудьми, а тому що кофточка гарна і той колір їй дуже личить. Та навіть, якщо так, дівчина все одно одягає те диво, знаючи куди буде звернена вся увага УСІХ. Деякі дівчата будуть заздрити, ну а хлопці......., як Гена Букін,захочуть продегустувати. Наголошую, не всі, але більшість. Трапляються й такі, яким в першу чергу важливо, як людина в середині, мається на увазі не під кофточкою, а саме її духовний і внутрішній світ. Це ті самі 10 відсотків.

Правильно, чому коли в тебе красива фігура треба її ховати? Ми одягаємо супер-міні наверх і на низ і навіть під низ. Так чому ж, у такому разі, ми свою фігуру показуємо не повністю? Сраку по-любому видно, груди теж. Знімімо ж ті набридливі спіднички і топіки, будьмо розкутими! Фу.

Іноді ми витворяємо страшні речі, самі цього не помічаючи. Але ж є друзі, які нам завжди скажуть, коли ми робимо щось не так. Наприклад:"Девочки, ви мене смущаєте".

Ох, а я крута. "Всі класні слухають М"юз",-сказала Карамель. Тож давайте скоріше цілуйте мені п"ятки*** Це теж метафорично. Не сприймаємо серйозно.

Одна з крутих:                                       Фото вразило.

Коли в нас нічого не залишається, ми починаємо молитися Богу. Бог-остання надія. Коли нам ніхто не може допомогти, ми просимо допомоги саме у нього. І молитися Богу, коли нам тільки щось треба, це егоїстично, так. І без поваги. Ті хто дуже вірять, моляться завжди. щоб він допоміг кожен раз, коли нам треба, таким чином проявляючи повагу, молячись навіть, коли все добре. Якось я так загнула.... Короче, навіть не маючі вибору атеїсти моляться Богу. Я думаю, що треба в щось вірити. ні фіга не знаю про наукові точку зору з приводу Бога. Але, якщо є якісь вищі сили, то він теж є. Екстрасенси, от звідки у них надприродні сили? В них, що, краще мозок працює? Чи, може, в якійсь там парі хромосом відбулась жахлива мутація? Неможливо..... всеж-таки є щось таке, що допомагає нам, виліковує людей від наркозалежності, останніх стадіє онкохвороб. Віра? Сила думки? Щось є точно. Навіть той самий Омен 20-го сторіччя... Все Біблія. Щось повинно пояснювати бєсів, нечистих сил і всяке таке.... Буде чим зайнятися у вільний час.

Вітаю у себе в щоденнику Кусочок Щастя. Сьогодні надкнулась на два дуже розумні записи. Саме це люди з тих 10 %. Хотілося би й самій бути такою. Розуміти все набагато глибше, чим є насправді. Хто розуміє укр мову от ссилки:

http://bukashk0zzz.hiblogger.net/309986.html#comments

http://www.liveinternet.ru/users/live_of_from_curiosity/post102922963/

Почитайте, не полінуйтеся. Записи достойні уваги.

ненавиджу, сиджу і гавкаюся з братом. виганяють з комп"ютеру. бісить.

цілий день була в читанні дуже цікавої книжки:"Географія України 8 клас". Тактак. почала готуватися до екзаменів. Якщо раціонально подумати, то я наврядче встигну добре підготуватися. Наприклад до екзамену з географії залишилося 3 тижні, а з біології трішки більше. Вивчила 15 параграфів. Ого. В підручнику десь біля 50... Ну то я так думаю, шо вивчила, виявиться, як завжди. Тому пишу конспекти, якшо записувати, то нічого не забудеш. так.... банальна істина.

Щоб його сказати? Вихідні пройшли на ура! Сиділа вдома... да... Здається, відносини з мамою почали налагоджуватися.... хоч я й ніколи не переживала, що ми з нею завжди сваримося. коли ти ніколи не заперечуєш мамі, робиш все шо вона каже, не має своєї думки, то ти ідеальна дитина, а я би сказала овоч.

Завтра йду до школи. Залишився тиждень.А відчуття свята немає. Дивно так. Скільки себе пам"ятаю страшенно раділа канікулам, більше всього літнім. А зараз.... ох стала не така, як була. тю, ідеотизм. Мудрую собі плани, я знаю, шо літо буде класне. Але є велика вірогідність, шо одна людина мені все зіпсує. Буду в старих шмотках ходить. На літо взагалі нічого нема...

Не знаю, що написать. Дякую друзям, що вони. Вчора дві години по телефону розмовляла з Надею. Говорили ні про що, але роти не затикались. Мама кричить. За одну хвилину розмови домашній телефон знімає 4 копійки. Десь на 5 грн 50 копійок я наговорила.. Ох, було б з чого кричати...

Настроение сейчас - непогане.

 

щось написати. Впевнена, в мене не більше 10 хвилин. Я хворію. На три дні мене закрили на карантин. Я не виходила з кімнати. І не питайте, як я ходила пісять чи какать, туалет все-таки я відвідувала. Оу, сказано, як про картинну галерею, чи ще всяку мистецьку фігню. Хоч люблю по достоїнству оцінювать* Хто ще не знає, або не усвідомлює, можу з впевненістю сказати-хворіти-це жахливо не фонтан. Втикать в той довбаний телевізор просто нестерпно. Хочу зауважити, я робила все, крім вивчення білетів. Зараз у мене до фіга браслетиків із бісера і ниток "муліне". Назва цікава.

Чесно сказати, нічого цікавого не відбулось. Ну а шо може статися, коли ти сидиш вдома і тобі інколи дзвонять і пишуть смски одноклассники. Прикро. Я би краще ходила в школу, чим сиділа вдома, помираючи від нічогоробити. Батаго думала. Над різними речами. Наташа на себе каже:"Дєвочка со своєй філософієй" Вона про це не знає, але я не вважаю, що це НЕ правда за очі. Фактично я "сама собі" викладую свої думки. Вона ніщо в порівнянні з іншою дєвочкою зі своєю філософією. Мій дідусь вважає філософію брехнею. Він дуже розумна людина, він прожив 78 років. І я дуже сподіваюсь, що зможу з ним справити його 85 чи 90 день народження. Які би там відносини між мамою і ним не були. Залишатись при своїй думці мені ніхто не може заборонити. Десять років тому моєму діду поставили кардіостимулятор. Термін дії у кардіостимулятора 10 років, з можливістю продовження на 1,2 роки. Жахливо. Теоритично він ще проживе максимум 2 роки. Цікаво, як це жити, знаючи, що ти в скорому часі помреш? Признаюсь, поки що на собі цього дізнатися не хочу. Всі старенькі люди своїми думками притягують смерть. Він про це не думає. Ще одна річ, за яку його можна поважати. Так от, філософія, це ЄДИНА річ, з якою я не погоджуюсь.

Тільки-но дивилась Титанік. Що казати, що то чудовий фільм? Кожен знає про це. Скільки разів я його дивилась, стільки разів я й плакала. Коли вони помирали, я маю на увазі Розалі і Джека, вони були щасливі. І ще декілька годин потому, щасливими були майже всі на кораблі. Щасливі лише тільки тому, що були на кораблі мрії.

Довго можна говорити. Пробачте.