Сама не подумала нащо
Пішла і забувши про літо,
Не вернешся більше нізащо,
Повернеш назад усі квіти.
Літала, не думала в безвісті,
Чекала повернення раю.
Сумними думками тверезості,
Пьяніла від чорного чаю.

Що так далеко до зими й до морозів,
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Що так далеко до весни або до літа,
І може хтось, але не я... подарить квіти.

Жодної битви не виграла,
Кохання з війною зрівнявши.
А ти сама себе з дому вигнала,
У душу нічого не взявши.
Такого чудового літа
Давно вже у мене не було.
Цілий світ хотів тобі подарити,
А ти його просто не чула.
Я цілий світ хотів тобі подарити,
А ти його просто не чула.

Що так далеко до зими й до морозів,
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Що так далеко до весни або до літа,
І може хтось, але не я... подарить квіти,
Подарить квіти, подарить квіти, подарить квіти,
Подарить квіти, подарить квіти, подарить квіти,
Подарить квіти..
Що так далеко до зими й до морозів,
Навіщо сповіді сумні, навіщо сльози.
Що так далеко до весни або до літа,
І може хтось, але не я...