Март заканчивается, а постов о любви – раз, два и обчелся. Попытаюсь компенсировать упущение. Но это ничего не означает!

«Любовь честнее доверия, потому что даже обманутый влюбленный заслуживает не сожаления, а удивления и уважения. Любовь никогда не выглядит глупостью, а доверие - всегда, если оно не соединено с любовью».

Андрей Платонов, писатель

Ти завжди поряд. Сумний і невгамовний, як обрій у злетах птахів, як відчайдуший вітер в моєму волоссі... Як голос завмираючого серця... Ти завжди чуйний і теплий, трішечки схований у своїй журбі, але неповторний і люблячий... Ти завжди поряд... Як промінчики сонця, що гріють душу тихим дотиком ствітанку. Боїшся мене втратити, турбуєшся про кожний мій необачний крок, зворушуєш цією турботою самотню душу сонячного сяйва. Я одразу знала, що ти кращий, але завжди була у пошуках яскравого марева. Відчувала, що можу злетіти у височінь, здіймаючи крила меланхолії та печалі. Віддала серце тому, хто зрадив розлукою, втратив моє натхнення та відданість, змусив жити у зайвих спогадах і падіннях. А ти - завжди поряд. Навіть якщо хмари змушують серце ховатися у прикордонну смугу каяття, коли туга плутається у коморі віри, коли мандри стають розчаруванням. Ти поряд. Твоє кохання невичерпне і сяюче, справжнє і реальне. Ти накриваєш мене ковдрою, цілуєш сонні вії, готуєш смачну каву, щоб у мене був гарний настрій зранку, гладиш моє обличчя, витираючи гіркі сльози образ на того, хто не зробив мене щасливою, хто поранив серце обіцянками бути поряд... А поряд - тільки ти... І що мені робити у цьому несправедливому світі, коли жіноче серце розривається від світлої ніжності та печальної самоти? Ти поряд ... І, мабуть, це є те жіноче щастя, яке я стільки років намагалася відштовхнути від своєї душі.

Larmes delicatesse