Ніколи-ніколи наша країна не вибереться з когорти країн третього світу. Знаєте чому? Все дуже просто, простіше бути не може. Ні, я не буду звинувачувати нашу владу, як це прийнято, я буду звинувачувати наших українських людей.
Дивитися треба в корінь - якщо країна має досконалі закони, вони виконуються кругом є організації контролю, працює забезпечення людського добробуту - то треба подумати, яким чином то все з"явилося. Значить, хтось про це подбав. І , очевидно, той, кому це треба, тобто простий народ.
У нас в країні такої цивілізації немає. У нас ввечері не освітлюються подвір"я, і якщо люди вже сплять (у вікнах не світиться), то не видно практично нічого. Але це фігня, народ наш адаптувався, звик, не скаржиться. У нас не вивозиться сміття, бігають щурі, ми тонемо у смітті, бо його вивозять рідко. Пару тижнів назад на перехрестку в нашому районі трапилась аварія - автомобільне скло валяється й досі. У нас без попередження вимикають воду і світло, але народ не скаржиться. У нас ціни й тарифи захмарні, а зарплата маленька. Але то теж нічого. У нас в університет на державну форму навчання простій людині можна поступити лише або коли ти пільговик або коли спеціальність непрестижна. А ціна на платне навчаня, знову ж таки, захмарна. Але то теж нічого. Бо українець кине сім"ю і буде мити горщики по закордонах і заробляти на хліб та ліки та навчання цілої родини.
А потім ми будемо розказувати самим собі, які українці працьовитий та гнучкий народ. Мовляв, нас нічим не здолати, ми з любої біди викрутимося. Але ніхто не подумає - а може ми не тими шляхаим "викручуємося"? Може треба спробувати по-іншому? Не втікати від бід, а боротися з ними?
Приведу свіжий приклад. Всі прекрасно знають невдоволеність роботи ЖЕКів. У нашому під"їзді вже цілий тиждень не працює ліфт. Хто його робить, а чи взагалі не робить і забув - невідомо. Я кожен день телефоную у ліфтову службу і питаюсь як там справа з ремонтом іде. А сьогодні спиталася чи ще якісь люди цікавляться. Диспетчер мені відповіла, що за сьогодні (вже майже вечір) я друга. Отак.
Нікому нічого не треба. Отакі ми українці, що будемо жалітися одне одному на кухні чи при зустрічах на владу, на москалів, на Союз, на всіх на світі... Але лише не на себе. Нікому в голову не прийде піднятися на протест. Я прошу сусідів, давайте зберемось і напишемо акт-протест ЖЕКові, подамо в суд, і поки вони роками будуть розглядати наш позов (бо так і буде) ми не будемо платити квартплату. Бо вона таки висока, а послуги, всі знають, ЖЕК не надає. Але ніхто не погодився. Я, мама з дитиною, котра не може з коляскою заїхати в ЖЕК, знаходжу можливість піти туди і поскандалити за те, що нараховують оплату за поламаний ліфт. Хоч люди знають, що з дитиною мама часто не має чау навіть поїсти, не те, що організувати там щось!
І так далі. Ми не протестуємо проти хабарів, проти хамського поводження персоналу (будь-якого), проти високих цін і тарифів, проти вирубки лісів, завдяки котрій половина України потонула. Я пам"ятаю, був випадок, лив дощ, то в нас просто з електричного щитка лилася рікою вода. І ніхто не подав до суду на ЖЕК. Коли майстер прийшов і тупо пообрізав усім загальне світло, не зробивши індивідуальне (чим має займатись то-таки ЖЕК) - ніхто не протестував! Бо наші люди звикли, що "це нічого не змінить". А спробували б раз, другий , третій. Організовано, наполегливо. І гляди, нам би перестали в іжу додавати канцерогенні добавки, ввели б європейські норми по сертифікації виготовлення їжі, очищення води. Дбали б щоб будинки не вибухали від газу і не рушилися від води. Бо владі простіше поїздити з візитами задля показухи і видати пару гривень "на збитки", а не будувати мости та дамби і дбати щоб лиха не сталося. Бо простіше дати хабар і забруднювати воду і най всі травляться, аніж запросити еколога і робити щось по совісті. Бо знають, що всі залишаться непокараними. А раз народ не жаліється на всі ті безчинства - значить йому нормально дихати форфором, амміаком, сіркою, пити бруднючу воду і хворіти на рак та інші хвороби, жити просто неба, втративши майно і так далі. Бо йому простіше нарікати на безкінечні роки окупації різними країнами, на недолугу владу (яку ми з року рік вибираємо ту саму), лиш би не перестати нити і почати нарешті змінювати свій дебільний менталітет, відірвати свій зад від дивана і почати реально щось робити.
