Люди дуже звикли до свого життя...вони вважають його класним тільки тому що воно є...
Ми не можемо йти з а усіма...ми інші...а цих інших вважають психами... Але за що? Знаєте? Ні! Не через їхні божевільні вчинки...а просто за іншу думку...за власну думку...
Ну що ж ідіть за усіма...ви будете здоровим для усіх...але не для себе..
В житті знайшли ви компроміс
Та вас не почути вам вже "На біс"
Усі вже думки навпаки
Лиш чути тихо так у серці
"Не хочу так...не хочу...чуєш?"
Та ви забєте знову на все...
треба думати як інші
треба бути як усі..
Та навіщо?!
Та навіщо?
...лиш за думку тих судів...
що взяли на себе право бути
в інших за мозгів..
Та одне їм не позяжно
Та одне не зрозуміть...
Що знайдуться завжди інші
Хто не хоче отак жить...
Їм усе буде так легко
Як для інших просто світ...
І не зможете ви знати..
Для чого ж заметіль...
Так...вони інші..
Та сильніші і живіші!
Хто ви? Зомбі!
Так ви зомбі все у вас по плану...
Все...
Та не зможете ніколи зрозуміти власну долю
Всі її кутки в коханні...Всі ті замороки знані
Вам не ясно...і не буде...
Хто такі ці дивні люди...
Що живуть у цьому світі..
Та не дивлячись на міхи...
Що кидають їм у долі...
Що кидають їх у солі...
Та усіх їх не злічить...
Вині ви за кожен шрам вині ви за кожну рану..
Вині ви та не виню..знаю що люблю
І мене не розуміють....
і без мене не живуть...
Бо не хочуть знати мрію...взнати сенс...чого люблю