If you want me to be fool, innocent and empty: I`ll give you a tool to rule me exactly. If you want me to be shy, modest and wordless: I`ll say you: good bye: You won`t have success.

В колонках играет - тишина
Настроение сейчас - прогруженное

special thanks to Anita

Жгучею страстью красной помады,
хитрым осклом клыков
я оклдована, больше не надо
веры мне в слаженость слов.

Чёрным костюмом и бледностью кожи,
бархотом слов из широкой груди
"ты поддаёшься, будь осторожна", -
слышиться где-то вдали.

Фосфором взгляда, летучей походкой,
ритмикой сердца его
я достаюсь ему сладкой и лёгкой:
в замен - не возьму ничего.

Только бы биться в руках его сильных,
шею открыть напоказ,
музыкой литься речей его дивных
и быть хрусталём его глаз.

Пусть он порвёт меня, когти вонзая
мне под лопати, смеясь.
Пусть всё возьмёт, я умоляю,
над мною он полную власть!

В колонках играет - Мотор*ролла - Вмикаю телевізор
Настроение сейчас - оптимістичне

І не треба питати,
я і сам розгубився не менше.
І не можу не спати:
І не хочу знімати одежі.

І не треба мене питати,
ти, на щастя, не з СТБ:
бо не хочу знов переглядати
сни про самого себе.

І не треба казати про риму,
я шукаю зміст у рядках:
Все буде добре, коли я не згину...
і це має буть у лапках.

Щось змінилось в мені і назважди
та я згоден з усім - посміхаюсь.
Сподіваюся стати справжнім,
щоби ти мене не лякалась,

коли я прошу не питати,
не казати, й не думати, ні.
Бо ми ладні й без слів кохати,
на людях чи насамоті...

Two stars in your eyes
the spice in your breath
and honey with ice
are taste of your kiss.
They are forever with me...
Your moderate voice
which`s like music for me
gives me no choice:
what to love, what to see.
Because I`m forever with you...
And you know what I think,
you know what I do,
just wait: in a blink
I`ll be with you.

Наша жизнь похожа на бешенный слэм,
где места нет слабым и хилым,
тем кто страшится житейских проблем
и претворяется тихим и милым.
Наша жизнь - это страсть под бешенный вой,
сжигающий предрассудки.
А ту, что танцует вместе с тобой,
раздавят тупые ублюдки.
И кричи не кричи - не найти средь теней
даже юбки с любимого тела.
И всё, что осталось, подумать о ней,
ведь она так тебя хотела.
Наша жизнь похожа на бешенный слэм,
где сила сродни наслажденью,
где ты на свободе, а вместо проблем
под музыку телодвиженья.
Наша жизнь - это пот с любимых волос,
обрызгавший губы и щёки.
Но где же она? Где? - вот вопрос,
не знают певцы и пророки.
И ищи - не ищи - потерял средь толпы
запах пота её несравненный.
Пред тобой же остались толстые лбы
и стотысячный полк наваждений.

Я не слышал твоих мелодий,
так пленивших славянский народ,
о рожаницах и о Роде,
что потомков от бед бережёт.
Я не трясся в причудливом танце
в окружении радостных лиц,
и не видел кумиров в убранстве,
перед коими падали ниц.
Я не жил в то прекрасное время
скоморохов, волхвов и князей,
когда каждая вервь в Поднепровье
воспевала силу людей!
Гусляры! Возвращайтесь скорее,
ведь без вас всё тоска-суета:
Незнакомцы пока, но роднее
может быть только Нева вода!

Пірнати в калюжі з 21ого поверха,
топитись у каві, і спати без снів,
кохати тебе із першого подиха,
писати тобі без помічі слів.
Сидиті з тобою між Сонцем та Вічністю,
кусати тебе, за вушка і ніс,
з такою безмежною котячою ніжністю,
що витечуть очі срумками із сліз.
Чекати годинами, хмари цілуючи,
співати Бітлів, Кіно й Піснярів,
сидіти у Асі, без тебе сумуючи:
якби був людиною: оскаженів.
Мовчати у слухавку, зливаючись з тінями,
ввижатись у ванній духом дзеркал.
Ми маємо бути сильними,
щоб часу плин нас не зламав.
Щоб попри все не лишитись самотніми,
шукаючи лезо, летіти з вікна,
щоб у лісах квітками весінніми
жити, забувши свої імена.

І це гра, в якій ти фігура,
тільки правил не вигадав ще:
з правого боку від тебе джура,
з лівого башта одна лише.

Дивний стан: ти нервово-спокійний,
час подумати ще лишивсь:
тільки б крок не зробити на міну,
зліва нападу боючись.

Тільки б ворог не вигадав пастку,
він же знає всі вади твої:
та не час сподіватись на ласку
і думкам не кружлять в небутті.

Бо це гра, де немає поразки,
тільки смерть чи життя, як завжди.
Добре слухай від джури підказки
і у башті ховайсь від біди.

Лихо тихо навшпиньках пропхнеться,
хоч й не знаю, до кого із вас,
крові-соку з артерій нап*ється
за даремно згаяний час.

Тож ти грай, мов шалена вовчиця,
що боронить своїх діточок,
бо для неї немає різниці
в котре з пекол зробити свій крок.

С ніг біліє під ногами,
Н іч чорніє вдалені,
О ксамитами палає
Р опо-гропо ла-бу-бі.

С хід лишився за спиною,
Н оги йдуть і йдуть собі
О бережною ходою
Р опо-гропо ла-бу-бі

С хил крутий все затуляє,
Н іц не видно повз його,
О чі ширше розтуляєм
Р опо-гропо йо-хо-хо.

С ни про Польщу за кордоном
Н ас дістали за ці дні.
О сь, що гонить на загоном:
Р опо-гропо ла-бу-бі.

Hero

One sight at world which is not mine
Is worse than bottle of bad vine
And worse than all other troubles
Which are to happen with the Fortune’s lovers.

Chorus:

But a candle on the table
Tells me: Hero, you are able,
Tells me: Waiting for too long
Isn’t destiny of strong.

And nobody can stop me going
To the Nation which is calling.
So I use the unicorn instead
Of weak and frighten horse, which’s dead.

I can use the spells to fight
Or the clouds for my flight.
I’m Hero of this World
I’m son of Nation’s Lord.

Chorus.

Every man in dark-skin forest
Is too “quite” and too “modest”.
I shall teach this moody brothers
How they should behave with others.

Chorus.

Nation’s calling. I am going.
Mother’s calling. I am going.
Sword is calling. I am going.
I am going! I’ll be there very soon!

Chorus.

Мені вже не потрібні фізичні стосунки,
бо діти з пробірок на світі живуть.
Для мене бридота – оті поцілунки
і вся та любов. Де її суть?

Мене відновили із клаптика шкіри,
що я про запас у сейфі тримав.
І от знову я в просторій квартирі,
оновлюю свій вже запилений stuff.

Зв’язатись із нею – натиснути ґудзик,
і вмить я побачу й почую її.
Але я не кваплюсь, і слухаю music
вмонтований в вуха маленькі мої.

Мене вже не ваблять ні губи, ні груди,
ні будь-які інші оздоби дівчат.
Любов, як на мене, не ліпше застуди,
та й я вже дано напівавтомат.

Моя механічна частина працює
від струму з розетки чи з Durasel.
Я функціоную, а се б то існую,
і настрій завжди very well.

Я був індивідуум – тепер дівідуум,
з дрібненьких клітиночок складений я.
Я вічно щасливий, чого ще хотіти?
Одвічна розвага моє пост-життя.

Для мене не має вже змісту хотіти,
та й зміст – то релікт прадавніх часів.
Я буду одвічно на цій Землі жити,
інакше кажучи, просто live.

Мені не потрібно стогнати в куточку,
коли я сумую, бо суму нема.
Я присвячую останню строчку
www.dragomania.ho.com.ua

О, ця ніч, Halloween,
темні сили збере,
з під рад`янських руїн
всіх агентів ГБ.

Всіх партійних і ні,
анархістів з Махно,
і тих польских панів,
що душили село,

лихварів і жидів,
салоїдів і тих,
хто в своєму житті
наробив різних лих,

кілька відьом і пан
(тільки гірших із них),
що брахали батькам
і любили базік,

і русалок-дівок,
і кікімор з лісів
об`днає в танок,
розпочнуть вони спів.

І червоно-криваві
барви ядерних бомб
в цій пекельній виставі
будуть замість зірок.