Колись ми будемо тихі і стомлені
Легкі і порожні але переповнені
Один одним так що це потрапить в повітря
І в кімнаті запахне опалим листям
А ми будемо просто лежати безсило
Як щасливі кам,яні брила
І навіть час нас з місця не зрушить
І ми обростемо мулом і мушлями
І наші діти будуть пірнати у воду
А ми забудемо біль і турботи
І нам насняться якісь дивні люди
Що люблять на відстані близько півкулі
І на шматки тіла рвуть одними словами
Так само як ми - закохані і кохані