З того часу, як зародився світ Та став ділитись на держави Всевишній забажав, щоб ми Понад усе любили сало. На древньому українськім гербі, Поряд з мечем та ралом, На фоні золотаво-голубім Було зображено ще й сало. З них пір традиція живе І що би там не стало, Вкраїнець в місті чи селі Повинен їсти сало. Всім правовірним заповів Аллах в священному корані Що можуть їсти всіх звірів, Свиней же ані-ані. Орда татарська по ясир В наші краї рушала Крім гострих шабель та сокир їх відганяли й салом. Коли прокляті ляхи На палю козака саджали Йому не знести б мук важких, Якби не їв він сала. По сіль чумак у Крим рушав, Лишень зоря вставала, В дорогу дальню завше брав Добрячий кусень сала. Косар хліба косить зібравсь Тож, щоб коса співала, Напередодні він з’їдав Хоча б два фунти сала. Якщо в змаганнях хтось відстав Юрба йому кричала: Хоча і добрий ти козак Проте ,з’їв мало сала! Кум в гості до куми спішив А жінка, щоб не знала. Крім того, що в штанах носив, Брав для куми ще й сала. Та й за недавніх вже часів, Хоч говорить це й не пристало, Навіть Михайло Горбачов Частенько їв вкраїнське сало. Коли вже снікерсів пора Для дітвори настала Бабусі замість чужих страв Рекомендують внукам сало. Та ось з відомих всім причин Тяжка пора настала: В який не зайдеш магазин Ніде не купиш сала. П’ять літ на мітингах усіх Ганьба і геть кричали, Свиней поїли майже всіх І галузь доконали. Бо ціни надто вже низькі Закупочні на сало, Кудись поділись носії Комбікормів не стало. Лишились ліки за бугром, А щоби їх придбати Потрібно з кожної свині По десять шкур здирати. Дійшла племсправа до страму, Нестатки в нас з кнурами, Тож часто криє брат сестру, А тато спить з дочками. Щоб не пропали з голоду Вкраїнські наші душі Нам посилає закордон Стегенця пана Буша. Заморський цей делікатес Цікаву здатність має На нього в самий жаркий день Вже й мухи не сідають. Бо вже Оптаріо й Дакос Наїлись їх без тями. Тепер індієць й негритос Купують лиш салямі. Можливо хтось із вас не зна, Що то за нове диво? Кажу це наша ковбаса, - Українська правдива. Як нам покласти свинству край? Та відродить свинарство. Адже для більшості людей Свинина це — лікарство. Тож схаменемось на кінець Та дійдемо до тями, Давайте будем все робить Аби плодилась свинська мама. Давайте на усіх стовпах Наклеїм оголошення: Вона, хоч правда, і свиня Але теж хоче людського відношення.

Автор: В. Бучковський