На останні 6 місяців виявила, що в нас в робочий час досить часто "ходять по будинкам", основні категорії тих хто ходить:
1) релігійні агітатори. З ними просто- їх можна визначити по зовнішньому вигляду, і я їм не вікриваю двері, а коли випадково все-таки відкрию, то прикидаюсь шо дуже-дуже погано говорю англійською :).
2) інколи народ щось продає. Відмовляю без проблем.
3) збирають пожертви. Тут складніше, якщо дуже нахабно просять, на ще й на не дуже серйозні речі, відмовити мені нескладно, але як правило все не так просто.
Наприклад, одного разу прийшов приємний вічливий хлопчина, дуже цікаво розповів про проект по будівництво соціального житла і запробонував купити набір знижок, вся виручка йде на будівництво. Ніби і собі користь і добру справу зробив, і магазинам\кафешкам\розважальним точкам, що спонсорують ці знижки теж вигідно, адже народ постарається їх використати, ось і купить щось :). Тут я зичайно відмовити не могла , хоч і сильно сумніваюсь що ті знижки мені знадобляться.
Або ще випадок- приходили діти, продавали підписку на газету, виручка йде на школу. І хоч дітям відмовити апріорі дуже тяжко, я чесно намагалась, бо газету ту не люблю. Але їх відповідь на те, шо я цю газету не читаю - " А читати і не обовязково, ви головне випишіть" залишила мене без аргументів :).
Думаю, може двері незнайомим взагалі не вікривати? :). Але з іншої сторони- збирають вони не по багато, 10-15 доларів, а приймаю участь в чомусь хорошому.