Ще фото люблячого братика. Сьогодні. Якість звичайно не як у Світлани і Жені :(, але я старалась :)

Десь з місяць тому прочитала в self-made про відсутність вільного часу на прийняття ванни і усвідомила що я сама вже невідомо коли приймала ванну, все душ і душ і то якомога швидше. В новому будинку ще ні я , ні Влад не приймали ванни, при цьому що в нашій ванні ( та до якої вихід тільки з нашої спальні) є окремо і душова кабінка і ванна.
Вирішивши що так жити не можна і щоб добро не простоювало :), вирішила прийняти ванну. Через тиждень виділила час. І тут виявилось що в мене для ванної то нічого немає, ні солі, ні пінки. Ну ні , раз я ванну приймаю раз в рік, то вирішила купити сіль. І ось вже тиждень я купила сіль, а ванни так і не прийняла :).
Зате я сьогодні підстриглась, а то вже самій було страшно дивитись на себе в дзеркало. Під час стрижки зловила себе на думці : "Ну що ж він так повільно мене стриже? А чи можна було б в цей час хоч би повязати?" . Але потім розслабилась і майже заснула :).
---
Бо ось вчора вечором, коли двоє дітей одночасно на мені заснули, і я не могла встати щоб повністю не розбудити хоч би одного, і тому 20 хвилин чекала на прихід Влада додому, я змогла дотягнулись до в'язання і не втратила ні хвилинки :).

Данилко останнім часом втратив інтерес до малювання, навіть олівці\фарби до рук не бере, як я не стараюсь його зацікавити. Все закінчується тільки тим що я малюю на його замовлення. І ось кілька днів тому нам з Владом прийшла геніальна ідея зацікавити Даню хоч розмальовуванням дерев'яних модельок автомобілів, літаків і т.д. Одну вони з Владом навіть склеїли своїми руками, решту ( багато) ми закупили готовими. Що можу сказати , модельки Даню зацікавили, дуже, його від них не відірвати, і він їх навіть трошки розмальовував, але закінчилось все як завжди, слабохарактерна мама тепер розмальовує і модельки, а мені тільки вказують "Вот этот! Тут!.... Yes! Blue!" .
З іншої сторони свої плюси, стіни в цьому будинку ще ні разу не були пофарбованими рукою юного художника.
Бо кольоровим тістом( аналогом пластелину) він продовжує гратися і вчора зробив спробу заклеїти їм деякі розетки :).

Данилко дуже любить сестричку, одразу біжить до неї на кожний її звук , часто цілує\обнімає, рветься її колисати і мити, ніжно говорить їй "агу" і "бебе, не плач". А інколи в нього взагалі щедрі пориви, якось хотів її в прицепі свого великого грузовика покатати , а вчора навіть намагався поділитись з нею своїм маленьким кускочком шоколаду.

Даня і його baby:

Це я вчора ношу, поклавши на плече, підколисую, присипаю Софійку. А Даня поряд грається. Почав витягувати свій набір монстри-боулінг. Я думала він і зібрався грати в боулінг і вже навіть приготувалась відмовлятись брати участь в цій грі. А він насправді вирішив використати одну із фігурок як baby, теж почав її присипляти і ласкаво з нею розмовляти :).

Весна в нас цього року якась грязна :). Повертаємось з прогулянок і весь одяг з Дані йде прямо в пральну машинку, так само робиться з великою частиною одягу мами/тата, одна Софійка в нас чистюля . Це ще звичайно додається присутність будівництва, але і так в Данилки особливий талант по пошуку найглибших калюж.
Взагалі прогулянки в нас дуже цікаві. Наприклад минулу середу ми півгодини бігали між екскаватором, що поряд копав котлован під будинок і грузовиком в іншому кінці вулиці, який тонкою стрункою подавав мілкий щебінь, бо все ж таке цікаве і все хочеться побачити. Сьогодні ми сіли на хвіст сміттєвозу, кілька вулиць в буквальному розумінні слова не відставали ні на крок. Видно водію була приємна Данина цікавість, він порозмовляв з Данькою і навіть спеціально продемонстрував кілька трюків. А в п'ятницю в нас в взагалі було велике щастя :), Данилкові дали посидіти в міні-екскаватори і навіть подавити на ричажки.
Здається для Дані це було навіть за більше щастя , ніж колись давно, ще осінню, до наших сусідів приїхала пожежна. Нажаль :), пожежі не було , але пожежники теж оцінили захоплення хлопчика, який без верхнього одягу , в дощ , вибіг на них подивитись, спеціально для нього включили сирену і дали поторкатись своєї машини.

Вчорашня фотографія, 6 березня між іншим:)

Особливо тяжкі часи настають для Дані :), і бабуся полетіла додому і святкування День народження закінчились :).

Фото з святкування в нас дома:

Бачите красиву свічку "3"? . Даня намагався її з'їсти , навіть відкусив :). Як сказав Влад" Это ты виновата, зачем говорила, что надпись будет съедобной? ". Але Данилко не засмутився і швидко виправився :):

Сказочка, спасибо за сказочний подарок!

Збулася Данина мрія, він таки отримав на своє триріччя кран із обкладинки каталогу Bruder за 2010 рік :).
Заснув він сьогодні тільки в піводинядцятої і ось так, під ліжком, зате кран поряд :)



може Данилка і погано видно :), але я боялась розбутити його спалахом.

Ще пригадалась одна недавня "поміч". Я звязала платтячко для майбутнього малечі, закінчувала деякі деталі крючком, залишила все на видному місці. Ну Даня і вирішив взяти посильну участь в виробі для сестрички, мабуть спробував додати деякі деталі, але в результаті крючком повитягував петлі з готового вже полотна.

Але мамі син ще мало допомагає, ось татку то дійсно пощастило :). Влад мусить ховатись\закриватись, виконувати багато роботи коли Даня вже спить, бо син хоче і дрилью попрацювати, і щось тяжке піднести і тому подібне. Інструменти іграшкові ми йому звичайно купили і вони його цікавлять, до тих пір, коли він не почує звук справжніх .

Данилко дуже любить тісто із селянського сиру (того що творог російською і польською). І хоч пекти я не дуже люблю, чого не зробиш для сина, дуже часто готую то сирники, то запіканки , то "троянди" і т.д. Причому Даня любить не тільки їсти, а саме приймати участь в приготуванні, попробуй тільки розбити яйце чи погасити соду без нього...
І ось на днях я вирішила спробувати новий рецепт, творожні конверти із начинкою, найшла в інеті, але вирішила його трошки відкорегувати, чим вже поставила проект від загрозу :). Приготувала класичну начинку: змішала яблуко, горіхи і родзинки, додала трошки цукру . І занялась тістом. І тут підіспів мій помічник, почав просити доручити саме йому процес змішування продуктів. Я передала миску в умілі руки, а Даня так старався, так мило виглядав, що я вирішила пофографувати весь цей процес. Збігала за апаратом, повертаюсь на кухню, а там... Ні, Даня тісто не перекинув :), він просто начинку до нього додав :). Я хотіла їх знову розділити, але не змогла, тому вирішила внести ще змін до рецепту, зробити "лінивий" варіант конвертів ... Настала черга додати останній елемент- муку . І тут виявилось що біла мука в нас закінчилась, є сортів 7 чи 8 різної іншої, але не білої... Збиратись і їхати за мукою ми з Данилком полінувались, і пішли ще далі в і зміні рецепту, ми додали вівсяні пластівці, бо вівсяне печиво Даня теж дуже любить :).

В результаті замість красивих сирних конвертів ми отримали сирно-вівсяне, з яблуками, горіхами і родзинками печево. Страшненько, но вкусненько :).

Дожились..

Сьогодні наш син йшов з дому :), витягнув невеликий чемоданчик на колесах, збирав туди деякі іграшки, і навіть вже одіватись почав, але потім мене пробачив :).

А в новорічну ніч він навпаки намагався виставити батьків з дому. Ми десь в час ночі вдвох вийшли на поріг проводжати частину гостей, а Даня закрився зсередини, сміявся і не впускав нас кілька хвилин.

Прикраси, ще й виготовлені своїми руками :):

Я ж в відпустці, плавно переходячій в декрет, ну і Даня відповідно ходить в садочок тільки раз на тиждень, так ми розважаємось як можемо :). Ось ходили на Діснеївське шоу. Купила я білети тільки для різноманіття, не чекала що Данилу сподобається. Взагалі ми вже ходили з ним на дитячі концерти, і навіть на спеціальний концерт класичної музики для дітей, і малому вони подобалось. Але всі ці концерти були в маленьких залах, чи на відкритому повітрі, на більшості діти взагалі могли рухатись по залу, танцювали, і всі були менше години. Після концерту як правило можна було поторкатись інструменти і т.д.

А діснеївська програма аж дві години, мультики ми їх не дуже дивимось, тобто героїв не знаємо, зал великий і взагалі я просто очікувала чогось тупого :). Але виявилось не все так погано. Звичайно, масова культура :), але дітям дуже подобається і досить видовищно\весело. Даня не відводив очей від сцени і весь час підтанцьовував.

А ще в перерві Данилко вперше в житті спробував поп-корну і лимонаду і прикупив собі ось таку іграшку :

Зрозуміло що за таких умов будь-яке шоу сподобається :) А іграшка стала супер хітом останніх вечорів. Ярославка в гості заходив, аж позаздрив на неї :).

Я знаю, що не дуже якісно, але такий вже із мне фотограф :(

Все якось змішалось. Я вихована на традиціях Нового року і православного Різдва, Влад- тільки Нового року, а в Канаді активно святкують католицьке Різдво, і скоріше навіть не як релігійне свято, а світське, ну і трошки Новий рік. Плюс ми то звикли до подарунків від Діда Мороза на Новий рік, а тут Санта на Різдво, причому традиції дуже близькі і від цього це все ще більше змішується. Якби було щось категорично різне- було б простіше, просто святкували б і те і те, адже хочеться передати дитині і ті традиції\звичаї на яких ти виріс, до яких ти звик. А так... чи виживе Дід Мороз при Санті? :), адже і не святкувати католицьке Різдво те ж не можна, Даня все-таки канадець :), да і для це стало справжнім святом . Так що поки що святкуємо всі ці три свята, з усіма їх особливостями і цікавинками, а там побачимо, час покаже в що це все трансформується. Цього разу ми відсвяткували католицьке Різдво в маленькому сімейному колі , з традиційною вечерею , з розвертанням подарунків ранком 25 числа від Санти, а Новий рік зустріли компанією російсько\україномовних друзів в нас вдома, з Дідом Морозом (я рентанула костюм і вговорила Дімку зіграли доброго дідуся), подарунками, з хороводами навколо ялинки і бенгальськими вогнями. За подарунок потрібно було виконати якийсь номер, Даня танцював і грав на музичних інструментах :), Ярославка дуже гарно співав, навіть мене змусили розповісти віршик :).
Фото
"Ти дідусю запитуєш мене, як я себе вів на протязі року, просиш мене виконати якийсь номер, а ти краще спершу покажи подарунки"

From New Year 2011

А до Коляд ми тільки готуємось, є ідея походити і поколядувати по друзям, надіюсь не полінуюсь і все організую.

Ось і Даня сьогодні погодився надіти одну із шапочок що я йому звязала. Я була така щаслива, що навіть боялась порівняти її, зїхавшу на одну сторону, думала, ще зараз усвідомить що я йому підсунула :).


деталі

Коли люди не пам'ятають назви ресторану, але намагаються його нагадати один одному чи просто уточнюють, то зазвичай говорять щось в такому дусі- "ну це той ресторан, де такий смачний паштет з гусячої печінки".
В нас же є ресторани "той, в якому Даня запустив машинку під ноги офіціанту", " той в якому Даня десь рік тому підходив і здровався з кожним столиком", "той індуський, ну той, в якому ми останній раз доїдали по черзі, бо Даня не хотів сидіти".
Останній мабуть буде кваліфікуватись як "той спортбар , в якому Даня хотів щоб телеекрани з американського футболу переключили на мультики і коли ми сказали що не можемо це зробити, то попросив про це менеджера залу " :).