Перед тим я заснути, я люблю мріяти. Ще з дитинства. Утопічно.
Про те як я виграю багато грошей в лотерею ( білети звичайно не купляю :)), про те завтра знайдуть метод як назавжди вилікувати Crohn's disease, про те як я все розсортую із завтрішнього дня в мене в будинку буде все ідеально.
Або в крайньому випадку хоч думати про щось приємне, типу про наступну відпустку, про те що малі смішного сьогодні зробили. Бо коли я хоч на хвилинку дам маленькій поганій думці залізти в голову, все - безсонна ніч гарантована.

Останні два тижні я засинаю дуже швидко, з думками-мріями, що я буду робити коли мене звільнять, скільки я всього встигну з дітьми, як буду пекти пироги і матиму час на вязання.

В нас тут плануються чергові дуже великі звільнення, але річ навіть не в тому, я просто дуже-дуже втомилась.
І якби на мене вішались тільки технічні питання з тестування.... Постійна потреба в швидкому реагуванні і прийнятті рішень, постійні зустрічі і дискусії. Останній імейл який я відправила вчора, був 30 хвилин за північ, а перший який написала сьогодні о 7:30 ранку .

Якщо мене випадково не звільнять, і я не помру :), то буду категорично вимагати або скороченого робочого тижня або великого підвищення зарплати( як метод, щоб дали скорочений тиждень). Але мені цього ніхто не дасть :).