Софійка вчора грається зі своїми ляльками, посадила їх, а сама бігає , збирає свою сумочку, кидає туди все що попало. І шарфик начепила як попало. Повертається до ляльок " Bye-bye, I am going to work. I will be back soon".
Гарненько я в очах дитини виглядаю :)
--
Вчора малі грались на задньому дворику, захотіли повертатись, я їх прошу прибрати іграшки аз собою. Данилко одразу кидається, складає, а Софійка прикидається, що її це не стосується. Я хвалю Данила, який він молодець, кажу що діти які гарно прибирають іграшки, заслуговують на десерт, а Софійці його мабуть не хочеться. Мала і вухом не веде, але Даня підбігає, всовує їй іграшки в руки, просить допомогти віднести тяжкий грузовик, і все так хитро, з посмішкою, похвалою, що сестричка послухалась .
Данилко просто золотий братик :). І це не тільки я так думаю, в їх дитсадку мені останні два тижні, з того часу коли мала туди пішла, кожен день історії розповідають, як ніжно і турботливо він до Софії ставиться.
---
Вже після того як малі заснули, а я поїхала по магазинам ( у нас тут поряд два магазина до 11 працюють :)), до нас заскочив Дімка.
Я вже і з магазинів повернулась , і спати пішла, а пацани ще сиділи. Сьогодні зранку на кухні знайшла пусті пляшки пива і листочки з формулами, схемами і кусками коду .
А я от з Наташею про тестування ніколи не говорю :)