І знову про відпустку. Ми ще їздили в Орлеан, різні села поряд, але якщо я буду писати про все детально, то ніколи це не закінчу, вже і так місяць пройшов :). Тому постараюсь коротко, і переходжу до Парижу.
Була я там вперше. І досить багато (хоч можливо і не до кінця свідомо :)) очікувала від першої зустрічі. І в принципі очікування виправдались. Місто надзвичайно красиве, і загальна атмосфера і якісь особливі дрібнички- все це дійсно присутнє. І ці мої приємні враження значно перекривають все те про що я напишу далі :)

Влад, я і малі були там всього 2 дні(а реально навіть 1,5 дні, якщо виключити повернення машини, поселення в готель і т.д.), решта компанії залишилась ще на два дні. Але Париж не саме цікаве місце на землі для моїх малих , а я не хотіла відривати ще два дні від головної цілі моєї поїздки- батьківського дому, тому ми зарання планували тільки коротку зупинку. Були ми там на початку липня, на вихідних. Час який виливається в = переповненість і до того переповненого міста. А я, як і переважна більшість туристів, дуже не люблю інших туристів :). Вони заважають гуляти, вони створюють величезні черги, вони смітять і т.д. А місто як може від них захищається. І я розумію що обтягнуті сіткою зелені зони в багатьох туристичних місцях - це єдиний вихід, інакше ця страшна людська маса їх просто знищить, але моя вільна, зелена канадська душа ледь переносила подібні картини. Ціна\якісь в готелях, до яких я ніби і була готова, але як виявилось не до кінця :).
Крім того були ж ми там великою компанією. Різний вік , темперамент, інколи різні інтереси, особливо в моїх малих :). Тому ми місцями розділялись.

Що ми там встигли на ці 1,5 дня? З однієї сторони недостатнього багато, з іншої - не так і мало. Жили ми в районі Опери. В перший день( в другій половині дня) ми пішки піднялись до Монмартр, там звичайно піднялись до базиліки Сакре-Кер,подивившись зверху на Париж, сіли на туристичний "поїзд", з досить непоганим маршрутом по району. Потім спустились назад до нашого готеля, по дорозі повечеряли в милому ресторанчику.

На другий день ми на метро проїхали до Пале-Рояль, прогулялись там, обдивились Лувр зі всіх сторін ( нажаль час не дозволяв зайти, але решта нашої компанії потім провела там півдня) , потім по Садах Тюїльрі( неочікувано дуже сподобались) дійшли до Єлисейські полів, подивись на них здаля, по дорозі від нас відкололась частина нестійких . Далі перейшли по мостику Сену, там сіли на кораблик, на ньому доплили до Собору Паризької Богоматері. До нього теж стояла велика черга. Але рухалась вона дуже швидко і ми зайшли в середину. Я звичайно бачила багато фоток раніше, як зверху, так і середини, але вони не передають масштабу і об'ємності. Я просто чекала красивих вітражів і деталей, але саме об'ємність, особливо внутрішніх арок мене просто приголомшила. Величність, особливе світло створюють надзвичайну атмосферу. Можу тільки уявити, що там відчувають віруючі люди.
Після Собору, розглядаючи Париж з того ж туристичного кораблика, ми добрались до Ейфелевої вежі. І до того не маючи бажання підніматись наверх, побачивши черги закріпились в своєму небажанні. Вежа очікувано не визвала в мене ніяких емоцій, нічого не очікувала- нічого і не отримала :). Тут ми ще більше розділились, і я з малими повернулась до Садів Тюїльрів, в район каруселів і атракціонів (вирішила що повинні і в них же залишитись хороші спогади про Париж :)). А Влад з батьками ще сходили до Будинку Інвалідів.

О, і ще, після того як вклала всіх своїх спати :), я на пару годинок вийшла в нічне місто. Навіть в 2 години ночі туристів не поменшало, а процент російськомовних здається навіть збільшився.

От і все.

Висновок- я туди звичайно повернусь, і на довше, але або коли дітям буде вже цікаво, або взагалі коли вони виростуть і не захочуть їхати з нами:), і в травні чи жовтні .