Нас в минулу п'ятницю було замело, в буквальному розумінні слова.
А машина в нас не те щоб снігохід. І місцевість біля нашого будинку горбиста. І нашу вулицю мали почистити тільки в суботу за планом. Але що нам хіба страшний сніг по коліна на проїзжий частині? :). Взагалі важко логічно пояснити чому ми саме поперлись на роботу :).
І по дорозі туди було ще нічого, ми майже не застрявали :), хіба один раз змушені були випертись на зустрічну( на дорозі із мередіаною :)), щоб обїхати машини які застряли перед нами. Основні дороги були майже почищені, наскільки вони можуть бути чистими при активному снігопаді , тому їхати було майже нормально, в всякому разі мені, бо я сідала за кермо тільки коли ми застрявали :).
А от по дорозі назад було ще гірше, за 15 метрів від будинку ми перенесли дітей додому пішки, а Влад взяв лопату і проривав дорогу додому .
А взагалі було весело, ми так з Владом насміялись, відчули які в нас сусіди, і не тільки сусіди, а і просто випадкові люди, хороші, всі кидають пхати чужі машини і при цьому не матюкаються! а шуткують .

А яким же класним був наступний день, вже із повністю прочищеними дорогами :). Від сонця\снігу сліпило очі. Ми прямо біля дому прорили тунелі в снігу( вище Софійки між іншим :)), влаштовували сімейні сіжкові війни, катались на ковзанах на озері , зібрали друзів і катались з гірки. І Софійку привчили до цього діла, перші рази я спускалась із нею, не дуже швидко і вона в мне на руках, лицем до мене.
Намочили по кілька пар рукавичок, до сніжної кірки, як в в моєю дитинстві. А потім дружньо їли чілі і пили гарячий шоколад ( який в моєму дитинстві називався какао :)).