Данилко дуже любить тісто із селянського сиру (того що творог російською і польською). І хоч пекти я не дуже люблю, чого не зробиш для сина, дуже часто готую то сирники, то запіканки , то "троянди" і т.д. Причому Даня любить не тільки їсти, а саме приймати участь в приготуванні, попробуй тільки розбити яйце чи погасити соду без нього...
І ось на днях я вирішила спробувати новий рецепт, творожні конверти із начинкою, найшла в інеті, але вирішила його трошки відкорегувати, чим вже поставила проект від загрозу :). Приготувала класичну начинку: змішала яблуко, горіхи і родзинки, додала трошки цукру . І занялась тістом. І тут підіспів мій помічник, почав просити доручити саме йому процес змішування продуктів. Я передала миску в умілі руки, а Даня так старався, так мило виглядав, що я вирішила пофографувати весь цей процес. Збігала за апаратом, повертаюсь на кухню, а там... Ні, Даня тісто не перекинув :), він просто начинку до нього додав :). Я хотіла їх знову розділити, але не змогла, тому вирішила внести ще змін до рецепту, зробити "лінивий" варіант конвертів ... Настала черга додати останній елемент- муку . І тут виявилось що біла мука в нас закінчилась, є сортів 7 чи 8 різної іншої, але не білої... Збиратись і їхати за мукою ми з Данилком полінувались, і пішли ще далі в і зміні рецепту, ми додали вівсяні пластівці, бо вівсяне печиво Даня теж дуже любить :).

В результаті замість красивих сирних конвертів ми отримали сирно-вівсяне, з яблуками, горіхами і родзинками печево. Страшненько, но вкусненько :).