У Данилки останні кілька місяців смішний період, не знаю як навіть назвати, "цілісності сім'ї і справедливості" чи що.
Хоче щоб ми проводили як можна більше часу саме всі втрьох. Ну це мабуть у всіх дітей.
Але в нього це дуже яскраво проявляється, наприклад він навіть не любить коли ми розділяємось в магазині, якщо я залишаюсь з ним, а Влад йде в інші відділ, то одразу примушує мене шукати тата, і навпаки. Причому річ не в тому, щоб з ним був хтось був поряд, він не боїться незнайомих чи залишитись сам, частенько сам втікає від нас обох :), таке враження, що він за нас хвилюється, щоб не загубились :).
Якщо хтось і з нас робить чай\каву собі, то Даня одразу хвилюється за другого із батьків і собі також чашку просить.

Але особливо мило і зворушливо, коли він просить нас сісти поряд, бере наші лиця своїми маленькими ручками, зводить наші губи і просить щоб ми цілувались .

А вчора він взяв до дитсадка фотографію, на якій ми всі втрьох і носив з собою її цілий день. Вихователька хотіла прикріпити її на дошку до решти фотографій, але він не дав .

--
Доречі це в нього від мене, я такою ж була в дитинстві.