До деяких речей людина ніколи не може бути повністю готова. Одна із них- це народження дитини. Я ще ніколи не чула від молодих батьків , що батьківство є точно таким, як вони собі уявляли. І річ в більшості не в якихось труднощах( хоча і таке буває :)), а в тому що ти просто не здатний уявити наперед скільки радості і щастя принесе в твоє життя ця маленька людина, що вона дійсно стане змістом твого життя.
Вчора ми з Владом милувались сином, що приймає дуже смішні пози під час сну. І Влад cказав, шо я вже хвилин 5 як щасливо посміхаюсь сама собі. А як же можна не посміхатись, коли я пригадала момент : я тільки заходжу забрати Даню з дитсадка, а він починає радісно кричати, махати руками, бігти до мене , лізти на руи, обнімає мене зі всієї своєї сили своїми маленькими ручками, цілує в щоку , ще й видає звук "А-а-а-а"( смачно). Мабуть рахує що в нього солодка мама :).