Як живеться за ґратами
По-різному зустріли сумчани новорічні свята: хто вдома, хто в ресторані, а хто й на курорті. Проте, це все давно відомо, і, можна сказати, доволі банально. Нас зацікавило повсякденне життя і те, як зустрічають свята люди за ґратами. Для цього ми звернулися до заступника начальника Сумської виправної колонії № 116 з соціально-виховної та психологічної роботи Ігоря В’ячеславовича Явцева. Він люб'язно погодився розповісти, а також провести своєрідну екскурсію.
Проте, щоб потрапити у “зону” треба отримати перепустку, яку мають право підписати лише дві людини у всьому виправному закладі. Тож, довелося трішки почекати перш ніж отримати дозвіл. На пропускному пункті довелося здати мобільний телефон і паспорт, тож було трохи моторошно. Але страхи виявилися передчасними.
Звичайно, життя у колонії – не цукор, проте, як виявилось, і не таке, як ми звикли бачити у фільмах. Засуджені живуть у будівлях, дещо схожих на студентські гуртожитки: на поверсі – декілька кімнат, кімната для розігріву їжі (як вона офіційно називається), туалет і душ. Перед кожним з чотирьох гуртожитків розташований майданчик з різноманітними спортивними снарядами, на яких в’язні можуть займатися у вільний час.
З метою виконання законодавства у частині про обов’язкову середню освіту громадян у колонії діє загальноосвітній навчальний заклад, в якому атестат можуть отримати усі бажаючі. На сьогодні у навчальному процесі зайняті близько 80% тих, хто не має освіти. Уроки проводять 11 викладачів з вечірньої школи № 14. У найближчих планах відкрити комп'ютерний клас. Крім того, засуджені можуть отримати професійно-технічну освіту з 11 сертифікованих спеціальностей (займаються 75 чоловік), а також дистанційно отримати вищу освіту (двоє ув'язнених навчаються в Сумському гуманітарному інституті “Україна”). Також у колонії функціонує бібліотека, у фонді якої близько семи тисяч книг. Ув'язненим дозволяється дивитись телевізор, звичайно, у визначений час.
У колонії працюють пральня, хлібопекарня, швейна та взуттєва майстерня, де працюють засуджені. Крім того, вони ж працюють у їдальні, санчастині, бібліотеці та храмі. Також є дерево- та металообробне виробництво, які заробляють додаткові кошти на розвиток колонії (наприклад, минулого року тут було виготовлено сміттєві контейнери для потреб міста). На жаль, масштаби виробництва не дозволяють працевлаштувати всіх бажаючих, - на сьогодні зайнятий кожен четвертий ув'язнений. Робота надається усім бажаючим показати, на що вони здатні. Зароблені гроші на руки не видаються, а зачисляються на особовий рахунок засудженого. З нього вони можуть витратити кошти в місцевому магазині на придбання продуктів харчування та предметів першої необхідності.
На Новий рік в колонії була ялинка, святковий концерт з виступами художньої самодіяльності та гумористичними номерами, святковий обід, а також привітання від керівництва. Також засудженим було дозволено подивитись святкову програму по телебаченню до 1-ї години ночі (хоча зазвичай відбій о 22-й).
На Різдво настоятель місцевого храму Миколи Чудотворця, який збудували і оздобили самі в’язні, провів святкову літургію. Такі заходи проводяться на основні релігійні свята.
За словами Ігоря Явцева, у колонії намагаються урізноманітнити дозвілля ув'язнених, запрошуючи різні колективи для виступів, проте не всі охоче відкликаються. Не дивлячись на це, минулого року відбувся концерт авторської пісні Союзу інвалідів воїнів Афганістану, постійно відбуваються турніри з футболу, настільного тенісу між відділеннями, шахів та шашок між в'язнями та з запрошеними (так, відбувся сеанс одночасної гри з чемпіоном Сумської області з шахів та майстром спорту із шашок). Також до колонії допускаються священики різних конфесій, адже саме тут багато з них повертаються обличчям до Бога. Один із засуджених навіть подарував храму ікону XVIII століття роботи відомого італійця Аполінарія.
З недавніх пір у колонії дозволено оформлювати шлюби: у 2007 році їх було 11. Це дає переваги, адже одруженим парам дозволяється чотири так званих довгих побачень (по 4 дні у спеціально облаштованих номерах) крім 12 звичайних на рік.
Ігор Явцев розповів, що по всій Україні проходить демократизація та гуманізація кримінально-виконавчої системи. Велику роль намагаються приділяти вихованню та організації дозвілля. Метою перебування у колонії є не покарання, а перевиховання і спроба повернути суспільству повноцінну особу, а не озлобленого рецидивіста. Українська пенітенціарна система намагається наблизитися до європейських стандартів.
П.С. Это практически то, чтов газете будет, а личные впечатления постараюсь написать вближайшее время, если не забуду и будет время
Не удивлюсь, если узнаю, что в детстве вы любили сказки Ганса Кристиана Андерсена.
Zverushka с днем рождения! А всех католиков с рождеством
