По следам Пуни из Приморья – в Австрию...Edmund Adler (Austrian, 1871-1957)
 

Эдмунд Адлер/Edmund Adler

(Austrian, 1871-1957)

АукционноЖанровоДетское (часть-1)

Эдмунд Адлер/Edmund Adler (15 октября 1876, Вена – 10 мая 1965, Маннерсдорф) австрийский художник-жанрист, был знаменит тем, что занимаясь творчеством уже в веке двадцатом, писал жанровые бытовые сцены в стиле века девятнадцатого, особенно превосходно изображая детей.
В шестнадцать лет Эдмунд начал свое художественное образование в художественной литографической школе. Четыре года (1892-1896) юноша постигал профессию под руководством профессора Франца Вюрбеля (Franz Würbel, 1822-1900), три года из которых Эдмунд параллельно работал литографом в студии учителя.
В 1896 году Адлер поступил в Академию изящных искусств в Вене, его учителем был профессор Кристиан Грипенкерль (Christian Griepenkerl, 17 марта 1839 – 22 марта 1912). На выпускном курсе в 1903 году Адлер был удостоен Римской премии Академии, что позволило ему провести год учебы в Риме (1903 - 1904). После возвращения из Италии художник получил в Академии ученое звание доцента и должность преподавателя, став ассистентом профессора.


Он писал, главным образом, детские портреты и бытовые жанровые сцены, словно показывая тот "идеальный мир", которого не было в реальности, и о котором он мечтал. Художник умело адаптировал стиль 19 века, заботясь о богатом колорите и детализации изображаемой темы. Как отмечали критики, «его очаровательные картины мгновенно затрагивают сердце зрителя». Особенно они восхищались его натурализмом и свежим подходом к цвету в портретах.
Умер художник 10 мая 1965 года в Маннерсдорфе.



После смерти отца его художественным наследием стала управлять дочь. Роза жила в очень скромных условиях, но делала все для пропаганды и популяризации имени отца и его работ. Единственное, что не удалось Розе, это сделать дом, где работал и умер художник, домом-музеем в память об отце.
После смерти Розы Магдалены Адлер в 1985 году все картины Эдмунда стали собственностью муниципалитета и были представлены общественности в серии выставок.



По следам Пуни из Приморья – в Австрию (1 Авг 2016)

Полтора года назад газета «Утро Востока» (№ 68) рассказала читателям историю об австрийском художнике Эдмунде Адлере, который в годы Первой мировой оказался в лагере для военнопленных в г. Никольск-Уссурийске (1918-1920 гг.). В Приамурской области лагеря для военнопленных находились в Спасске, Никольск-Уссурийске (самый большой) и в Раздольном. По некоторым данным, здесь размещались свыше 30 тысяч человек.

Пленный художник



Находясь в плену, Адлер написал много картин, которые пользовались успехом. Он имел офицерское звание, это занятие ему не возбранялось. Известно, что на выставке во Владивостоке критики хвалили его за реалистичность манеры в стиле русских передвижников.
В одном из своих писем жене, Эдмунд Адлер рассказывал о том, что в последний день работы выставки все его картины купил один человек за 1200 иен (большая сумма по тем временам), сказав, что они попадут в местную галерею. Увы, пока следов этих картин обнаружить не удалось.





Среди работ художника особое место занимали портреты и бытовые зарисовки из жизни корейской деревни. Его очень интересовала культура, традиции, характер этого трудолюбивого народа. Он проводил в домах корейцев многие часы.



Об этой истории мы узнали от Лены Радауэр, аспирантки германского университета г. Фрайбурга, которая часто приезжает в Россию, разыскивая следы художников – австрийцев, немцев, поляков, венгров, попавших в плен во время Первой мировой войны. В начале прошлого года Лена две недели провела во Владивостоке и познакомила со своим «архивом». На меня тогда большое впечатление произвела фотография одной из работ Адлера – портрет корейской девочки Пуни.


Слева портрет корейской девочки Пуни, справа картина Адлера "В корейском доме"

Весной нынешнего года посчастливилось увидеть оригинал в галерее Эдмунда Адлера в его родном городке Маннерсдорфе, в Нижней Австрии. Эта поездка состоялась благодаря новому культурному гуманитарному проекту Ассоциации корейских организаций Приморского края, его председателю Валентину Паку. АКОРП заинтересовала корейская тема в творчестве Адлера, письма, которые он писал семье в Австрию из лагеря для военнопленных.

Невольно напрашивается сравнение с судьбой русского офицера Н.М. Адерсона, который пробыл в немецком плену с 1914 по 1918 годы. Издательство «Валентин» выпустило о нём книгу «Путь русского офицера», которая выдержала два издания. В планах АКОРП – новое историческое исследование, посвящённое судьбе австрийского художника, оказавшегося в плену у русских. Оно станет сюжетом для новой книги, в центре которой судьбы людей из разных государств на изломе истории.

Галерея Эдмунда Адлера



Старинный городок Маннерсдорф, где больше полувека прожил художник, и где теперь находится его галерея, расположен в часе езды от Вены. Мы отправились туда вместе с Леной Радауэр, которая выкроила время из своего напряженного графика. За рулём была её мама – Ингрид. Правда, мы немного поплутали, но места здесь настолько живописны, что это нисколько не огорчило, скорее наоборот. В городке – около четырёх тысяч жителей. Практически все живут в своих домах, никаких многоэтажек. В пригороде – цементный завод, при этом даже намёка на цементную пыль я не увидела. Мы остановились недалеко от мэрии (здание XVIII века), в стенах которой разместилась галерея.



Нас уже ждали кураторы – Ганс и Кристл Амелин, и помощник мэра по культуре Йохан Копф. Галерея оказалась небольшой – два зала, но сделана по всем правилам, и, чувствуется, с большой любовью. Со стен смотрели красивые дамы, девочки и мальчики – улыбчивые и серьёзные. Адлер был потрясающий портретист. Кристл сразу же подвела к Пуне. Я взглянула ей в глаза: здравствуй, вот и встретились.

Адлер написал этот портрет вскоре после возвращения из плена, в 1921 году, по эскизам и по памяти. А первый вариант нужно искать во Владивостоке, он был куплен на выставке в начале 1920 года.

«Мы сами очень любим Пуню, – улыбается Кристл. – Есть в ней что-то притягательное». Переводчиком у нас была Лена Радауэр.

О Кристл и Гансе Амелин нужно сказать особо. Это удивительные люди. Уже не молодые, пенсионеры, они работают в галерее на общественных началах. Больше того, именно благодаря их инициативе, настойчивости, бескорыстию, трудолюбию, наконец, большой любви к творчеству талантливого земляка появилась эта галерея. Кристл до этого работала секретарём, воспитателем в детском саду, Ганс – электриком. Кстати, он часто бывал в доме Адлера, когда брал уроки музыки у Розы, его дочери. Она всю жизнь посвятила отцу, была одинока, все картины Эдмунда Адлера, его архив, завещала после своей смерти городу. Розы Адлер не стало в 1985 году.



Мэрия взяла на себя расходы по содержанию галереи. Горожане тоже не остаются в стороне. Многие работы Адлера, а их свыше ста, были отреставрированы за счёт частных пожертвований жителей Маннерсдорфа. Этих людей называют «крестниками», их имена значатся рядом с именем художника.

Ганс и Кристл не только регулярно проводят экскурсии (вход в галерею бесплатный), но продолжают разбирать архив художника. Незадолго до нашей встречи супруги Амелин обнаружили в старых бумагах план г. Никольск-Уссурийска (1920 г.), где отмечено расположение лагеря для военнопленных, госпиталя для русских солдат, японской бригады.



Мы с Леной Радауэр провели здесь ни один час, рассматривая хранящиеся в специальных папках карандашные рисунки. На них – казарма с двухярусными палатями, печка буржуйка, скрипач в военной форме, корейский сапожник, рикша, старик в шапке-ушанке и лаптях. Эти рисунки – их больше 20, были сделаны пленным художником в сибирском селе Берёзовка (1914 -1918 гг.) и в приморском – Никольск –Уссурийске (1918-1920 гг.).

Жизнь и судьба

Эдмунд Адлер прожил долгую и непростую жизнь. Он умер незадолго до своего 90-летия. Судьба его начиналась удачно. Он родился в Вене 15 октября 1876 года, в состоятельной семье. В 20 лет поступил в Венскую Академию художеств. Проявил незаурядные способности. От академии был направлен на год в Рим. Женился по большой любви. Это восхитительный портрет его жены Розы встречает при входе в галерею.

В семье родились трое детей: дочь Роза и два сына, судьба последних оказалась трагической. Густав умер в возрасте трёх лет (он перестал дышать, когда отец писал его портрет). Младший Гилберт, очень одарённый художник, большую часть жизни провёл в психиатрической клинике. Сам Эдмунд Адлер, призванный на войну в декабре 1914 года, провёл в лагерях шесть лет. Он вернулся в родной Маннерсдорф в июне 1920-го, отказавшись от настойчивых предложений остаться во Владивостоке в качестве преподавателя. Спустя четыре года умерла жена.



Говорят, война сильно изменила художника. Он стал работать в несколько иной манере. Но портреты детей писал с прежним увлечением. Сегодня в Австрии на них спрос. Недавно одну из работ Адлера купила на аукционе жительница Маннерсдорфа за 15 тысяч евро.

Хорошо было бы познакомить приморцев с творчеством Эдмунда Адлера, устроить выставку его картин. Судьба этого австрийского художника когда-то крепко пересеклась с нашим краем. Оставила след в его работах. Кстати, он был дружен с известным художником Давидом Бурлюком, жившим некоторое время в Приморье. И даже участвовал вместе с ним в жюри одного из художественных конкурсов. В архиве Адлера сохранилась книга Бурлюка с дарственной надписью и рисунком.

Понятно, что дело это затратное. Но, может быть, стоит попытаться. Мэрия Маннерсдорфа – только «за». На прощание, в знак признательности за такой неподдельный интерес, проявленный к судьбе их земляка, мэрия подарила Валентину Паку, председателю Ассоциации корейских организаций Приморского края, прекрасно изданную книгу о жизни и творчестве Эдмунда Адлера. В надежде на дальнейшее сотрудничество. (Тамара Калиберова)




Работы Эдмунда Адлера неоднократно выставлялись на торги по цене от 20 до 29 751 долл. США.

С 1998 года рекордная цена для этого художника на аукционе составляет 29 751 долларов США для картины справа

"The cherry vendor"/"Продавец вишни", проданной в Christie's Amsterdam в 1999 году.

























































 

текст: https://akorp.org/po-sledam-puni-iz-primorya-v-avstriyu/

Слідами Пуні з Примор'я - до Австрії ... Edmund Adler (Austrian, 1871-1957)

ЕдмундАдлер/ Edmund Adler

 (Austrian, 1871-1957)

АукціонноЖанровоДетское(частина-1)

Снімок6 (370x442, 326Kb) ЕдмундАдлер/ Edmund Adler (15 жовтня1876, Відень- 10 травня1965, Маннерсдорф) австрійськийхудожник-жанрист, бувзнаменитийтим, щозаймаючисьтворчістювжевстоліттідвадцятому, писавжанровіпобутовісценивстилідев'ятнадцятогостоліття,  особливочудовозображуючидітей.

У шістнадцять років Едмунд почав свою художню освіту в художній літографічної школі.  Чотири роки (1892-1896) юнак опановував професію під керівництвом професора Франца Вюрбеля (Franz Würbel, 1822-1900), три роки з яких Едмунд паралельно працював літографом в студії вчителя.

У 1896 році Адлер вступив до Академії витончених мистецтв у Відні, його вчителем був професор Крістіан Гріпенкерль (Christian Griepenkerl, 17 березня 1839 - 22 березень 1912).  На випускному курсі в 1903 році Адлер був удостоєний Римської премії Академії, що дозволило йому провести рік навчання в Римі (1903 - 1904).  Після повернення з Італії художник отримав в Академії вчене звання доцента і посаду викладача, ставши асистентом професора.

Він писав, головним чином, дитячі портрети і побутові жанрові сцени, немов показуючи той "ідеальний світ", якого не було в реальності, і про який він мріяв.  Художник вміло адаптував стиль 19 століття, піклуючись про багатому колориті і деталізації зображуваної теми.  Як відзначали критики, «його чарівні картини миттєво зачіпають серце глядача».  Особливо вони захоплювалися його натуралізмом і свіжим підходом до кольору в портретах.

Помер художник 10 травня 1965 року в Маннерсдорфе.

Після смерті батька його художньою спадщиною стала управляти дочка.  Роза жила в дуже скромних умовах, але робила все для пропаганди і популяризації імені батька і його робіт.  Єдине, що не вдалося Розі, це зробити будинок, де працював і помер художник, будинком-музеєм в пам'ять про батька.

Після смерті Рози Магдалени Адлер в 1985 році всі картини Едмунда стали власністю муніципалітету і стали надбанням суспільства в серії виставок.

Слідами Пуні з Примор'я - в Австрію (1 Авг 2016)

Півтора роки тому газета «Ранок Сходу» (№ 68) розповіла читачам історію про австрійський художника Едмунд Адлері, який в роки Першої світової виявився в таборі для військовополонених у м Никольск-Уссурійську (1918-1920 рр.).  У Приамурського області табору для військовополонених знаходилися в Спаську, Никольск-Уссурійську (найбільший) і в Роздольному.  За деякими даними, тут розміщувалися понад 30 тисяч осіб.

полонений художник

Перебуваючи в полоні, Адлер написав багато картин, які користувалися успіхом.  Він мав офіцерське звання, це заняття йому не заборонялося.  Відомо, що на виставці у Владивостоці критики хвалили його за реалістичність манери в стилі російських передвижників.

В одному зі своїх листів дружині, Едмунд Адлер розповідав про те, що в останній день роботи виставки все його картини купив один чоловік за 1200 ієн (велика сума на ті часи), сказавши, що вони потраплять в місцеву галерею.  На жаль, поки слідів цих картин виявити не вдалося.

Серед робіт художника особливе місце займали портрети і побутові замальовки з життя корейської села.  Його дуже цікавила культура, традиції, характер цього працьовитого народу.  Він проводив в будинках корейців багато годин.

Про цю історію ми дізналися від Олени Радауер, аспірантки німецького університету м Фрайбурга, яка часто приїжджає в Росію, розшукуючи сліди художників - австрійців, німців, поляків, угорців, які потрапили в полон під час Першої світової війни.  На початку минулого року Олена два тижні провела у Владивостоці і познайомила зі своїм «архівом».  На мене тоді велике враження справила фотографія однієї з робіт Адлера - портрет корейської дівчинки Пуні.

Зліва портрет корейської дівчинки Пуні, праворуч картина Адлера "У корейському будинку"

Навесні нинішнього року пощастило побачити оригінал в галереї Едмунда Адлера в його рідному містечку Маннерсдорфе, в Нижній Австрії.  Ця поїздка відбулася завдяки новому культурному гуманітарного проекту Асоціації корейських організацій Приморського краю, його голові Валентину Паку.  АКОРП зацікавила корейська тема в творчості Адлера, листи, які він писав сім'ї в Австрію з табору для військовополонених.

Мимоволі напрошується порівняння з долею російського офіцера Н.М.  Адерсон, який пробув в німецькому полоні з 1914 по 1918 роки.  Видавництво «Валентин» випустило про нього книгу «Шлях російського офіцера», яка витримала два видання.  У планах АКОРП - нове історичне дослідження, присвячене долі австрійського художника, який опинився в полоні у росіян.  Воно стане сюжетом для нової книги, в центрі якої долі людей з різних держав на зламі історії

. Галерея Едмунда Адлера

Старовинне містечко Маннерсдорф, де більше півстоліття прожив художник, і де тепер знаходиться його галерея, розташований в годині їзди від Відня.  Ми вирушили туди разом з Оленою Радауер, яка викроїла час зі свого напруженого графіка.  За кермом була її мама - Інгрід.  Правда, ми трохи поплутали, але місця тут настільки мальовничі, що це анітрохи не засмутило, скоріше навпаки.  У містечку - близько чотирьох тисяч жителів.  Практично всі живуть в своїх будинках, ніяких багатоповерхівок.  У передмісті - цементний завод, при цьому навіть натяку на цементний пил я не побачила.  Ми зупинилися недалеко від мерії (будівля XVIII століття), в стінах якої розмістилася галерея.

Нас вже чекали куратори - Ганс і Крістл Амелін, і помічник мера з питань культури Йохан Копф.  Галерея виявилася невеликою - два зали, але зроблена за всіма правилами, і, відчувається, з великою любов'ю.  Зі стін дивилися красиві дами, дівчатка і хлопчики - усміхнені і серйозні.  Адлер був приголомшливий портретист.  Крістл відразу ж підвела до Пуне.  Я глянула їй в очі: здрастуй, ось і зустрілися.

Адлер написав цей портрет незабаром після повернення з полону, в 1921 році, за ескізами та по пам'яті.  А перший варіант потрібно шукати у Владивостоці, він був куплений на виставці на початку 1920 року.

 «Ми самі дуже любимо Пуню, - посміхається Крістл.  - Є в ній щось привабливе ».  Перекладачем у нас була Олена Радауер.

Про Крістл і Ганса Амелін потрібно сказати особливо.  Це дивовижні люди.  Вже не молоді, пенсіонери, вони працюють в галереї на громадських засадах.  Більше того, саме завдяки їхній ініціативі, наполегливості, безкорисливості, працьовитості, нарешті, велику любов до творчості талановитого земляка з'явилася ця галерея.  Крістл до цього працювала секретарем, вихователем в дитячому саду, Ганс - електриком.  До речі, він часто бував в будинку Адлера, коли брав уроки музики у Рози, його дочки.  Вона все життя присвятила батькові, була самотня, все картини Едмунда Адлера, його архів, заповіла після своєї смерті місту.  Троянди Адлер Герасимчука в 1985 році.

Мерія взяла на себе витрати з утримання галереї.  Городяни теж не залишаються осторонь.  Багато робіт Адлера, а їх понад сто, були відреставровані за рахунок приватних пожертвувань жителів Маннерсдорфа.  Цих людей називають «хрещениками», їх імена значаться поруч з ім'ям художника.

Ганс і Крістл не тільки регулярно проводять екскурсії (вхід в галерею безкоштовний), але продовжують розбирати архів художника.  Незадовго до нашої зустрічі подружжя Амелін виявили в старих паперах план м Никольск-Уссурійська (1920 р), де зазначено розташування табору для військовополонених, госпіталю для російських солдатів, японської бригади.

Ми з Оленою Радауер провели тут ні одну годину, розглядаючи що зберігаються в спеціальних папках олівцеві малюнки.  На них - казарма з двох'ярусним палати, грубка буржуйка, скрипаль у військовій формі, корейський швець, рикша, старий в шапці-вушанці і постолах.  Ці малюнки - їх більше 20, були зроблені полоненим художником в сибірському селі Березівка ​​(1914 -1918 рр.) І в приморському - Никольск -Уссурійске (1918-1920 рр.).

Життя і доля

Едмунд Адлер прожив довге і непросте життя.  Він помер незадовго до свого 90-річчя.  Доля його починалася вдало.  Він народився у Відні 15 жовтня 1876 року, в заможній родині.  У 20 років вступив до Віденської Академії мистецтв.  Проявив неабиякі здібності.  Від академії був направлений на рік в Рим.  Одружився з великої любові.  Це чудовий портрет його дружини Рози зустрічає при вході в галерею.

У сім'ї народилися троє дітей: дочка Роза і два сина, доля останніх виявилася трагічною.  Густав помер у віці трьох років (він перестав дихати, коли батько писав його портрет).  Молодший Гілберт, дуже обдарований художник, більшу частину життя провів в психіатричній клініці.  Сам Едмунд Адлер, покликаний на війну в грудні 1914 року, провів у таборах шість років.  Він повернувся в рідний Маннерсдорф в червні 1920-го, відмовившись від наполегливих пропозицій залишитися у Владивостоці в якості викладача.  Через чотири роки померла дружина.

Кажуть, війна сильно змінила художника.  Він став працювати в дещо іншій манері.  Але портрети дітей писав з попереднім захопленням.  Сьогодні в Австрії на них попит.  Нещодавно одну з робіт Адлера купила на аукціоні мешканка Маннерсдорфа за 15 тисяч євро.

Добре було б познайомити приморців з творчістю Едмунда Адлера, влаштувати виставку його картин.  Доля цього австрійського художника колись міцно перетнулася з нашим краєм.  Залишила слід в його роботах.  До речі, він був дружний з відомим художником Давидом Бурлюком, що жив деякий час в Примор'ї.  І навіть брав участь разом з ним у журі одного з художніх конкурсів.  В архіві Адлера збереглася книга Бурлюка з дарчим написом і малюнком.

Зрозуміло, що справа ця витратна.  Але, може бути, варто спробувати.  Мерія Маннерсдорфа - тільки «за».  На прощання, в знак вдячності за такий непідробний інтерес, проявлений до долі їх земляка, мерія подарувала Валентину Паку, голові Асоціації корейських організацій Приморського краю, прекрасно видану книгу про життя і творчість Едмунда Адлера.  У надії на подальшу співпрацю.  (Тамара Каліберова)

Роботи Едмунда Адлера неодноразово виставлялися на торги за ціною від 20 до 29 751 дол. США.

З 1998 року рекордна ціна для цього художника на аукціоні становить 29 751 доларів США для картини справа

 "The cherry vendor" / "Продавець вишні", яку продали в Christie's Amsterdam в 1999 році.

текст: https://akorp.org/po-sledam-puni-iz-primorya-v-avstriyu/

Переклала українською мовою