В Україні налічують величезну кількість багатств, але найголовнішим із них є унікальна і неповторна природа. Наприклад, чи знали Ви, що у нас є власна пустеля, озеро, яке то зникає, то знов з’являється і навіть діючий вулкан? Пропонуємо Вам здійснити віртуальну екскурсію країною і познайомитися ближче з сімкою виняткових природних див.



Олешківські піски
Олешківські піски розкинулися в 30 кілометрах від Херсону. Цей масив є найбільшою пустелею Європи – 200 гектарів гарячого піщаного моря (улітку пісок нагрівається до 75 градусів за Цельсієм). Цікаво, що раніше тут росли листяні ліси, про які писав ще Геродот понад 2 000 років тому.

У XVIII-XX сторіччях сюди почали масово завозити овець. Тільки барону Фальц-Фейну, засновнику заповідника Асканії-Нової, належало стадо, у якому було не менше мільйона голів худоби. Саме вівці й знищили рослинність, а решту – пожежі та бездумна вирубка. Так, тільки з 1802 по 1832 рік тут зникло близько 5 000 гектарів лісу.

Унікальність цих пісків полягає в тому, що вони є рухомими. У XX сторіччі проблема пустелі постала дуже гостро, бо піщані маси підповзали до самісіньких осель жителів навколишніх сіл. Щоб хоч якось зупинити піщану навалу, вирішили засадити кордони деревами. У районі вручну висадили понад 100 тисяч гектарів лісу. Завдячуючи цій тяжкій праці, вдалося зупинити піщану міграцію, а також зробити найбільший у світі рукотворний ліс.

У радянські часи територія Олешківських пісків була закритою і засекреченою – тут розташовувався військовий полігон, на якому бомбардувальники вправлялись у влучності. До речі, у пустелі є справжнісінький оазис, на глибині якого знаходиться прісне підземне озеро.

В українському фольклорі існують легенди, які пов’язують козаків-характерників із цим місцем. Так, історики вважають, що за звичаєм козаки мали пробути тут близько місяця без їжі та води. Начебто таку ініціацію проходив отаман Іван Сірко.









Місто Вилкове
На крайньому півдні історичної області Бессарабії на маленьких рукотворних островах на річці Дунай розкинулась українська Венеція – місто Вилкове. Його найстаріша частина була заснована у 1746 році старовірами, яких переслідувала російська церква після реформ патріарха Никона.

Місто розташоване в межах біосферного заповідника Дунайські плавні з унікальною флорою і фауною. Вилкове розділяють вузькі канали (єрики), якими тутешні мешканці запросто їздять на невеличких човнах і катамаранах. Тут безліч містків, переходів і мостів, практично немає тротуарів, а будинки стоять на палях.

Саме у Вилковому вирощують рідкісний виноград Новак, який росте на мулі та воді, а от зернові культури тут виростити неможливо. Окрім того, місто відомо своїми риболовецькими та рибообробними господарствами. Дунайський оселедець, який тут називають дунайкою, – головний і основний вилковський продукт.





Бакота
Іще одним унікальним місцем є село Бакота (наголос на 1-й склад) у Хмельницькій області. Цього села Ви не знайдете ні на одній мапі України. А все тому, що там, де ще у 80-х роках стояло село, сьогодні тече Дністер. 27 жовтня 1981 року Бакоту виключили з облікових даних і затопили.

У XIII сторіччі Бакота була важливим політико-адміністративним центром регіону. Тоді в селі проживало близько 2 000 людей, але будівництво Дністровської ГЕС перетворило населений пункт лише на літописну згадку. Правда, окрім мальовничих пейзажів і цілющих джерел, тут лишився скельно-печерний Свято-Михайлівський монастир. Перша згадка про цей монастир датується 1362 роком, коли литовці прибули в Бакоту і натрапили на ченців у печерах. Монастир розташований на висоті близько 70 метрів в урвищі берега, на середній терасі схилу Білої гори, яка височіє над Дністром на 130 метрах.

На початку 60-х років, коли Радянським Союзом прокотилася чергова хвиля боротьби з релігією, монастир закрили, зруйнували церкву, поскидали хрести в урвище чи спалили їх. Сьогодні тут лишилися тільки печери монастиря, але багато людей продовжують вважати це місце святим і приїжджають сюди з усіх куточків України та світу.





Озеро Веселець
На Хмельниччині є ще одне загадкове місце. Тут поблизу села Веселець Городоцького району то з’являється, то зникає озеро. Це відбувається приблизно раз на 10 років. Старожили кажуть, що тут вирощували зернові, але час від часу луки перетворюються на чималу водойму, яка розливається на 3 кілометри, а в ній з’являється риба.

Це озеро не має назви та й на мапах його не знайдеш, бо, по суті, його не існує. Цікаво, що ніхто наразі не може пояснити загадковий феномен, але багато місцевих і українських учених досліджують його. Наприклад, подільський природознавець і дослідник Олександр Кльоц пов’язує такий характер озера з сонячною і місячною активністю, але що саме відбувається – точно невідомо.

Загадкове озеро стає притулком багатьом видам птахів і риб, які нехарактерні для Хмельницької області. До речі, у самому селі Веселець є ще одна цікавинка – джерело, вода з якого лікує очі, як стверджують місцеві жителі.



Острів Джарилгач
Джарилгач є найбільшим островом Чорного моря, його площа складає близько 62 квадратних кілометрів. По суті, Джарилгач це вузька коса, яка глибоко врізається у Чорне море. Тут розташований Джарилгацький національний природний парк. Пляжі острову часто називають “мальдівськими”.

Про острів писали античні історики Геродот, Птоломей, Пліній Старший. Древні греки вважали, що Джарилигач, який вони називали Ахіллесовим Бігом, з’явився, коли Артеміда врятувала жрицю свого культу. Згідно з міфом, Ахілл хотів одружитися на жриці, але та дала обітницю не брати шлюб. Отримавши відмову, древньогрецький герой намагався взяти її силою, але та вирішила втопитися в морі. Артеміда почала сипати жриці під ноги пісок і сипала його, поки Ахілл гнався за жінкою.

Узагалі, Джарилгач у перекладі з тюркської мови означає “обпалені дерева”. До речі, тут розташована дуже цікава пам’ятка – Джарилгацький маяк, який спроектував Гюстав Ейфель.

Джарилгач багатий на лиманні озера, тут їх близько 200. Вони прославилися своїми лікувальними грязями, високим вмістом йоду і брому. Острів став домом для червонокнижних рослин і тварин, а в морі у берегів Джарилгача часто можна побачити білобокого дельфіна й навіть морську свиню.









Подільскі Товтри
Подільскі Товтри є національним парком на Хмельниччині. Від липня 2017 року він потрапив у список світової спадщини ЮНЕСКО як один з масивів букових пралісів Карпат і давніх букових лісів Німеччини. Товтри – це залишки узбережних рифів, які витягнулись паралельно давній береговій лінії. Аналогів такої місцини у світі немає. Висота дугоподібної гряди у межах парку сягає в середньому 400 метрів над рівнем моря.

Тут виникли особливі умови, які дозволяють зберігати рідкісні та реліктові рослини, більшість із них – лікарські. Тільки в межах парку росте 1700 видів рослин (до Червоної книги України занесено 60 видів), а у складі фауни є всі характерні представники лівобережжя Дністра (85 тварин – у Червоній книзі). Важливою особливістю є запас мінеральних вод з унікальними терапевтичними ефектами.









Вулкан Старуня
Поблизу села Старуня в Івано-Франківській області знаходиться єдиний діючий вулкан України. Щоправда, він грязьовий і утворився не без втручання людини в природу. Цей вулкан став нагадуванням про першу в Україні екологічну катастрофу, яка сталася ще в ХІХ столітті. Колись тут стояли бурові установки для видобування нафти, але місцеві запаси ресурсу дуже швидко вичерпалися. Свердловини закупорили, але не всі належним чином.

Коли гора Старуня перестала цікавити промисловців, які тут видобували не тільки нафту, а ще й сірку, гас, шахти затопили. Ця вода почала розчиняти озокерит (гірський віск), а потім метан почав підігрівати таку масу, збільшуючи її в об’ємах. Масі потрібен був вихід, от вона й знайшла його в покинутих свердловинах.







Єдиний діючий в Україні вулкан має близько метра в діаметрі й таку саму глибину. Ожив він у 1977 році після землетрусу в румунських горах Вранча.

Автор: Влад Слюсаренко