Я ще не бачила ніколи,

Щоб рясно маки так цвіли.

Очима чорними немов-би

На землю дивляться з пітьми.

Коли ше вітер диво-квітку,

Насінням сіє вздовж доріг.

А смерть і восени і влітку

З війни постука на поріг.

Червоним квітнуть рясно в полі

Чиїсь страждання, чиїсь долі.

Умиті росами , дощами,

Слізьми знедоленої мами.

Червоним квітнуть край дороги

Чиїсь надії і тривоги.

А мати в чорному ридає.

Та біль їй серце розриває.

Поглянь...поглянь, як маком квітне.

То кров'ю скроплена земля.

Тичуєш...чуєш стогне вітер?

А з неба капає сльоза.

До Господа в молитві мати

Кричить, волає на весь світ.

Той крик, несила вже тримати.

Квітує кров'ю маків цвіт.

автор: 

Зоя Журавка