Я та, що носить справжню вишиванку,
Не перестрибну, то не скажу: «Гоп!»
Я та, що не вживає «водку» з ранку,
Я «бандерлог», «бендеровец», «укроп».
Я – українка! Хоч нажаль не Леся,
Нечуй-Левицького люблю і Кобзаря
Та й Пушкін у моїй душі озветься,
Коли «взойдёт… прекрасная заря»*
Я не «хохлушка» - справжня українка,
Люблю однаково і захід я і схід,
Союз Радянський то життя мого сторінка
І під Смоленськом МІЙ загинув дід.
Я здобуваю славу особисто
І не ховаюсь за здобутками дідів,
Не честь для мене, а ганебне вбивство,
Прийти з мечем у хату до «братів»
Я не брудню ногами прапор рідний,
Стріляєш в спину - я «иду на ты»,
Мій дід навчив мене, що значить гідність,
Як рвати прапор, за потреби, на бинти.
Я не волаю про порядність та сумління,
Їм СВОЄ сало і горілку з перцем п'ю,
Як дід і прадід, пам'ятаючи коріння,
Мов неньку Батьківщину я люблю.
Не зазіхаю на сусідську хату
Та встану з сином якщо треба пліч-о-пліч,
Щоб Україну від навали захищати,
Як гетьман Орлик захищав козацьку Січ.
Ника Неви |
|
