Василь СИМОНЕНКО

* * *

Україно, п'ю твої зіниці 
Голубі й тривожні, ніби рань. 
Крешуть з них червоні блискавиці 
Революцій, бунтів і повстань.

Україно! Ти для мене диво! 
І нехай пливе за роком рік, 
Буду, мамо горда і вродлива, 
З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію, 
Ради тебе мислю і творю — 
Хай мовчать Америки й Росії, 
Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві! 
Друзі, зачекайте на путі! 
Маю я святе синівське право 
З матір'ю побуть на самоті.

Рідко, нене, згадую про тебе, 
Дні занадто куці та малі, 
Ще не всі чорти втекли на небо, 
Ходить їх до біса по землі.

Бачиш: з ними щогодини б'юся, 
Чуєш — битви споконвічний грюк! 
Як же я без друзів обійдуся, 
Без лобів їх, без очей і рук?

Україно, ти моя молитва, 
Ти моя розпука вікова… 
Гримотить над світом люта битва 
За твоє життя, твої права.

Хай палають хмари бурякові, 
Хай сичать образи — все одно 
Я проллюся крапелькою крові 
На твоє священне знамено.

26.XII.1961