Головною їжею на Масляну були вареники з сиром, а також млинці, смажені на маслі або смальці. В п’ятницю було частування тещі. А в неділю - народні гуляння на майдані.
Починали святкувати Колодія на початку тижня. Заміжні жінки в понеділок зранку збиралися в корчмі "колодкувати". Вони знаходили невелику колоду, по черзі вповивали її шматками полотна і залишали в шинку до наступного дня. Так, у понеділок «колодка народилась».
У вівторок колодка «охрестилась» – жінки знову збиралися в шинку: їли, пили і співали:
Масляна, воротися!
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра та до тепла...
У неділю відбувалось завершення життєвої долі «колодки» - жінки «волочили колодку», тобто прив’язували неодруженим парубкам та дівчатам.
Починаючи з понеділка, жінки ходили по домах, де є дорослі неодружені хлопці і дівчата, і прив’язували колодку матерям до ноги - за те, що вони не оженили сина або дочку впродовж останніх м’ясниць.
В п’ятницю - частування тещі. Колись був звичай двічі на рік частувати тещу - "щоб горло не пересихало". Хто оженився восени, віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних Свят (або на третій день, якщо теща зла). Хто ж оженився в післяріздвяні м’ясниці, той віз тещу до себе в Масляну П’ятницю. Разом з тещею запрошували й інших родичів.
Наприкінці тижня проводилися масові гуляння на майдані. Парубоча Громада встановлювала гладенький та високий стовп — Колодку, який до того ж часто намащували салом (або іншим жиром), а на верх підвішували чобіт. Парубоцтво змагалося за право дістати чобіт, найспритніший отримував приз — пару чобіт для майбутньої тещі.
Всі обрядові дійства супроводжувалися піснями та хороводами, пригощанням один одного млинцями, закликаючи весну:
Ой, весна, весна, ой, весна-красна,
Що ж ти нам, весно, принесла!
Принесла я вам ясне Сонечко,
Ясне Сонечко у віконечко!
Традиційним завершенням гулянь є спалення величезного опудала Масляної (Мари, Зими), яке символізує проводи холодів і народження Весни та нового життя.
Використано матеріали з книги Олекси Воропая "Звичаї нашого народу". Етнографічний нарис.
Греки покрывали голову только в путешествиях, что поспособствовало созданию двух основных головных уборов: «шляп» (как греческий петасос с тульей и полями) и «шапок» (как греческий пилос, похож на чепчик без полей, обтягивающий голову). 
В те времена головные уборы были атрибутом знатного сословия и символом могущества. В Древнем Египте большой плат из полосатой ткани был привилегией фараонов, остальные, кроме рабов, довольствовались париками из растительных материалов
