Когда тебе пришлось пережить то, о чем было страшно даже подумать.
Когда ты уже узнал, что такое терять.
Когда самые близкие едва не уничтожили твою душу.
Когда весь прежний светлый мир рухнул, и дальше, казалась бы, уже некуда,
ты вдруг услышишь тихие слова: «О’кей, Мой Друг! Ты уже святой.
Но ты все ещё нужен мне на этой Земле. Для других Добрых Дел...»

… Бывают периоды, когда помощи ждать не откуда.
Мы остаёмся наедине со своими трудностями. Молитвы не помогают.
Со всем нужно справиться самому.
В этот момент кто-то там наверху за нами наблюдает. Он смотрит и тихонько говорит:
«я помогу тебе, если ты будешь помогать себе.
Просто ты должен сам понять на что способен».

Когда мы преодолеем трудности, то выйдем из них с новым опытом. И новым знанием о себе.
Наша вера в себя укрепится, ведь столько всего уже позади.
Мы больше не будем расчитывать на помощь.
А зря.
Именно в этот момент она и придёт.
Теперь все будет иначе.
И это прекрасно.

Леночка Клименкова
Май 2019

Якщо росія не завоює Україну, то розвалиться з відчаю. Якщо росія не захопить Польщу, то помре від ганьби. Якщо росія не загарбає Литву, Естонію і Латвію, то від обурення розірветься на клапті. А душі росіян, приклеєні до телевізорів, з яких вони беруть щоденні інструкції ненависті, вибухнуть, як мільйони бомб.

І останнє, що вони побачать,
круглі, як блюдця, очі Ольги Скабеєвої,
схожі на витріщені балухи Вія.

Якщо росія не проведе у Німеччині референдум
о прісоєдінєнії, то лусне, як червона кулька, на Дєнь Побєди,
проколота кігтями приблудного кота,
що сприйняв її за надуту червону мишу.

Якщо росія не анексує Францію,
то сконає від апоплексичного удару,
що розірве, як гранату,
її хворе імперське серце.

Якщо росія не втопить у водах Великобританію,
то покриє свою голову довічною ганьбою,
і її народ, що вже почав вставати з колін,
скам’яніє у позі літери «V»,
перекинутої на бік, наче російський танк
з відірваною баштою,
що від смертельного поцілунку «Джавеліна»
зарився в український чорнозем.

За все прийде розплати час Вам не сховатися нікуди… Уже чекає пекло вас І суд страшний над вами буде… За кожне вбите немовля, За чорну в матері хустину… Не прийме вас свята земля За ту зґвалтовану дитину… За кожне місто і село, За сина, друга і за брата… За те, що сонце не зійшло Для когось вранці через ката… За кожну, чуєте, сльозу, І за дорогу, що від дому За ночі ті, які без сну За страх, розлуку і за втому… І за дитинство на війні Яке назад не повернути… За сиву старість в чужині.

Рамочка від Наталя_Івушка

С Днём рождения, Соборная!
Славься, Одухотворённая!
Дожимай врага, Свободная!
Процветай, Непокорённая!

Вся войною опалённая,
Наливайся прежней силою!
Ты для мира, Просветлённая,
Стала новою Мессиею!

Береги себя, Бесстрашная,
Ты нужна нам Независимой!
Бог избрал тебя, Отважная,
Непреложной сделав Истиной!

Оставаясь хлебосольною,
Не щади врагов, Единая!
Упиваясь жизнью вольною,
Будь Великой Украиною!!!

Автор: Олександр Єгоров

Кто из нас не мечтает о собственном острове в океане. Увы, но такая роскошь доступна только очень богатым людям. Хотя для тех, кого природа не обделила смекалкой и трудолюбием, есть еще один способ. Пара из Канады Уэйн Адамс и Кэтрин Кинг большую часть жизни живут на собственном острове, который построили своими руками из подручных материалов.



Место, где дрейфует этот удивительный остров-плот, находится вблизи острова Ванкувер, возле тихоокеанского побережья Канады. Это место Уэйн и Кэтрин называют по-своему — «Бухта Свободы» и считают лучшим на земле. Пара поселилась здесь 29 лет назад, после нескольких лет, проведенных в городе. Теперь они ни за что не вернутся назад и планируют прожить в гармонии друг с другом и природой остаток своей жизни.

Как унизить свой народ?
Сделать так, чтоб не был сытым.
Чтобы с маслом бутерброд
Стал желанным дефицитом.

Как унизить свой народ?
Замесить мозги из теста.
Чтобы, как бесправный скот
Шёл на бойню без протеста.

Как унизить свой народ?
Сделать культ войны и плаца.
Грязный кляп поглубже в рот
Затолкать и любоваться.

Как унизить свой народ?
Да легко: упасть-отжаться!
Но унизится лишь тот,
Кто и сам рад унижаться.

Автор: Златенция Золотова

Как-то один человек начал сомневаться в Божьей доброте.
Всякий раз, оглядываясь вокруг, он видел только боль и страдание.
Он чувствовал себя покинутым, безнадежным, бессильным…

Однажды он увидел маленькую девочку, одетую в старое ветхое платье.
На ней не было обуви, нежная кожа на детских ножках была покрыта грязью
и местами кровоточила. Малышка выглядела как неуклюжая кукла,
выброшенная, потому что надоела. Ее пронзительные карие глаза,
глубже океана, коснулись каждого уголка души этого мужчины.
Его сердце разрывалось на части и он воскликнул: «О Господи,
как ты мог допустить такое?

Війна в Україні триває вже 6-ий місяць. За цей час окупанти знищили понад 800 лікарень та десятки тисяч житлових будинків. Загинула неймовірна кількість мирних громадян та сміливих військовослужбовців. Єдине, чого хочуть українці – це Мир, який неодмінно настане після Перемоги над окупантами. Господь Всемогутній і чує всі благання, звернені до нього.

Молитва за якнайшвидший Мир в Україні
Боже Святий, Отче Вседержителю, Сине Єдинородний і Душе Святий, що все у Твоїй владі тримаєш і про все піклуєшся Премудрим Твоїм Промислом, молимося Тобі за Богом бережену Державу нашу Україну, боголюбивий народ, владу і військо її, даруй їм, Господи, глибокий і невід’ємний мир, поклади їм на серце добре про Церкву Твою та про всіх людей Твоїх, щоб і ми в тиші і чистоті проводили життя наше у всякому благочесті і чеснотах.

Позбав, Господи, Державу нашу від голоду, мору, землетрусу, потопу, вогню, меча, нашестя іноплеменних і розбрату. Родини в мирі і любові збережи, дітей виховай, молодь навчи, старість підтримай, подорожуючим сподорожуй, вбогих захисти, недужних зціли, тих, що за ґратами, згадай, розпорошених збери, спокушених наверни і з’єднай зі Святою Твоєю соборною і апостольською Церквою. Бо Твоє є Царство і сила і слава Отця і Сина і Святого Духа нині і повсякчас і на віки віків. Амінь.
†††

Народу сильного я горда українка. Ціню свободу і люблю життя. Кохаю мову рідну, солов’їну – Без неї я не бачу майбуття. Тут рідне все – степи, річки і гори, Це пращурів моїх свята земля. І Кобзаря могила височіє На схилах круч могутнього Дніпра. Кожна стежина тут мені знайома. І як шепочуться я чую колоски. Вітер до ночі у полях гуляє, Додолу хилить сині волошки. Де б не була – у серці Україна. В холодних росах чистих на зорі. Любов до неї в мене з літ дитячих, З несмілих кроків перших по землі. В долонях теплих рідної матусі, У щирій посмішці, у лагідних очах. Світ дивовижний з ненькою пізнала Навіть в простих, малесеньких речах. Як серед трав бринить маленька бджілка, З ранку до ночі трудиться в полях. А на густім гіллі старого дуба Кує зозуля в сонячних гаях.

Рамочка від Beauti_Flash

Нам не уйти от самой главной темы: Мы дышим только лишь благодаря Тем, кто за нас решает все проблемы! Жить надо так, чтоб было всё не зря! Прийти на помощь там, где есть возможность! Благодарить за каждый день и час Тех, кто, презрев свой страх и осторожность, Своею болью защищают нас! Умерьте крик! Вам многого не видно! Заткните свой диванно-громкий рот! Перед бойцами вам должно быть стыдно! Они – не вы! – сейчас за весь народ! День каждый множит горе, кровь и беды… Давайте все приблизим день победы! Автор: Пётр Миронов, Киев

Рамочка от Arnusha

путин / Shutterstock

Поговорим о том, как путлер за месяц войны умудрился угробить все великодержавные претензии эрефии, оттолкнуть от себя самых верных западных подлиз – и доказал, что он отбитый маньяк и массовый убийца, хуже даже Гитлера, Пол Пота и Милошевича! Мы расскажем, как путин стал эрзац-Гитлером ХХІ века – только по-русски, то есть из дерьма и палок. Почему из дерьма? И почему эрзац-Гитлер?

Слава Нации!
7 апреля 2022 года на московии приговорили к огромному штрафу оппозиционера Евгения Ройзмана. За что? За твит такого содержания: "Война с Украиной, страшная, бессмысленная и бездарная – самая подлая, самая позорная и самая несправедливая война в истории россии".

Категорически, правда? Ибо история московии и ее империи – долгая, как песня собачья. Позорных и бездарных войн в ней – не счесть, и каждая последующая – подлее предыдущей. Почему же вторжение 2022-го уже на 2-м месяце стало самым "позорным в истории"? Может, потому что кремль уже окончательно заврался и о его причинах, и о своих успехах?





Начиная войну, путин ни райха не создал, ни вермахта, ни плана агрессии адекватного.

Рамочка от Наталья_Ивушка

Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Той ім’ям не вмре ніколи
В спогадах народу.

Хто поїв, як струмінь, край свій
І не згинув в морі,
Ой не раз того згадають
Влітку квіти-зорі.

Хто угледів в час безчасся
Сонце крізь тумани,
Той для люду рідним батьком
І пророком стане.

Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Тільки той віддав всю душу,
Все, що зміг, народу.

9 червня 2022 року активіст Роман Ратушний загинув, захищаючи Україну під Ізюмом на Харківщині. Ні, не так. Насправді Романа вбили російські військові, які мають конкретні звання і конкретні імена. Можливо, колись усі рідні, близькі і друзі Романа дізнаються ці імена. Або ні. У будь-якому випадку, російські вбивці так і залишаться пилом, за яким ніхто не сумуватиме, не плакатиме, не писатиме довгі прощальні пости. Ще кілька непотрібних невідомих у великій російській братській могилі.

Натомість імʼя Романа Ратушного буде назавжди викарбоване в історії України. І від цього нестерпно боляче.

О, Дух Святий, зійди на нашу землю! О, Трійця Присвята, на нас зійди! Омий всі рани і вдихни Надію. Вклоняємось, за все Ти нас прости. Прости, пробач, помилуй Ти нас, грішних За наші дії грішні і думки І захисти від морока і люті На мирне небо нас благослови. Благослови родини і оселі На мир і лад, на Віру і Любові. Благослови Країну нашу Неньку, Щоб відродилась і розквітла знов. В Велике Свято Трійці Пресвятої, Звернімося до Матері й Творця, До Духа Святого й Премудрості Святої Й до Господа спасителя Христа! Молімося за нашу честь і гідність, За наших вірних воїнів-синів, За батька, чоловіка, кума, брата, Щоб не залишив їх Господь самих. Щоб зникло зло і темрява зітліла В своєму гніві, у своїй пітьмі. Щоб знову ми жили в своїй Країні, Ростили хліб, займалися дітьми. Благослови нас, Трійця Пресвятая, На Чистоту, на Злагоду й Любов. Хай Дух Святий, зійде на нас й Державу І Зерна Істини, заколосяться знов.

Рамочка від Natali Komjati

Чорна лінія — кордони України 1919 року, червона — після «коригування» московією

Якщо поглянути на мапу України 1919 року,
то одразу кидається у вічі, що багато «російських» міст тоді належали Україні

РОСТОВ
Місто назвали на честь видатного церковного діяча, святого Димитрія Ростовського (Данила Туптала), українця за походженням. Був митрополитом ростовським, став єдиним святим, якого прославила російська православна церква впродовж усього XVIII століття. У 1915-1920 роках Ростов був осередком галицьких москвофілів, яких туди евакуювали, а в університеті, перенесеному з Варшави, навчалося багато українців і діяла українська громада. Радянський період історії Ростова-на-Дону розпочався 11 лютого 1920 року.

ТАГАНРІГ
«Я народився в українському місті Таганрозі», — писав у своїй автобіографії російський письменник Антон Чехов. Назва міста складається з 2-х слів — тюркського «таган» і слов’янського «ріг». Словом «ріг» наші пращури споконвіку називали морський чи річковий мис, виступ суходолу в бік води. В Україні існує місто Кривий Ріг, яке розміщене на злитті річок Інгулець і Саксагань. На морському мисі збудоване й місто Таганріг, там, де за твердженням істориків, колись був старовинний маяк із вогняною жаровнею («таган»). У 1905-1915 роках тут діяла українська громада, у 1920-1924 роках Таганріг входив із усією округою до складу Української СРР, але 1924-го його приєднали до російської сфр і перейменували в Таганрог. За переписом 1926 року українці в Таганрозі складали 34,6 % усього населення, а в усій окрузі — 71,5 %; росіяни — 55,2 % і 21,9 % відповідно. З 1937-го року місто опинилося у складі Ростовської області, де в подальшому більшість жителів міста зросійщили.

БІЛГОРОД
Слов’янське поселення на території сучасного міста існувало ще за часів Київської Русі та тіснилося в історичному центрі міста — на Білій горі. У часи визвольних змагань перебувало у складі Української держави. З 24 грудня 1918-го до 7 січня 1919 року Білгород був містом засідання тимчасового робітничо-селянського уряду України. Взимку 1919-го року між урядами України та росії спалахнув конфлікт через невизначеність кордонів, під час першої російсько-української війни Білгород як залізничний вузол відігравав стратегічне значення. Але 7 лютого 1919 року офіційний Харків визнав територію Білгородського повіту частиною Курської губернії.

КУБАНЬ
1792 року відбулося переселення сюди з України козаків Чорноморського козацького війська. З кінця XIX століття реґіон був заселений українцями, зокрема, запорізькими козаками. З 1860 року це була земля Кубанського козацького війська. З 30 квітня по 3 травня 1917-го року в Катеринодарі відбулися збори козацтва, на яких утворили Кубанську військову раду, яка 16 лютого 1918 року проголосила Кубанську Народну Республіку й ухвалила резолюцію «Про прилучення Кубані на федеративних умовах до України», але цьому завадила московська орда.

Рамочка від Наталя_Івушка

Відомий український музикант, лідер гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук, зворушив користувачів соціальних мереж чутливим музичним відео на свій вірш "Звідки взялась ти, моя ненависть?". Співак написав поезію ще в березні, коли перебуваючи у Дніпрі прокинувся о 5 ранку від сирени повітряної тривоги.

Фото: ТАСС | Комбинат "Азовсталь" в Мариуполе

Бои за завод «Азовсталь» продолжаются почти 2 месяца — они идут с середины марта. Сейчас завод — последний очаг сопротивления в фактически оккупированном Мариуполе. В конце апреля владимир путин приказал отменить штурм, но защитники «Азовстали» регулярно сообщают о новых обстрелах — и попытках все-таки захватить завод. В начале мая с территории удалось эвакуировать мирных жителей, а 8 мая бойцы полка «Азов», которые защищают комбинат, заявили, что потратили «все ресурсы для эффективной обороны».

Спустя 2 дня в телеграм-канале батальона опубликовали фотографии раненых бойцов и потребовали «весь цивилизованный мир» помочь с их эвакуацией: «Мир должен видеть условия, в которых находятся раненые, изуродованные защитники Мариуполя и действовать». Вот эти снимки.

ИСКУССТВО МАЛЕНЬКИХ ШАГОВ

«Когда-то бабушка дала совет:
«Если тебе тяжело, иди маленькими шагами.
Делай то, что должна, по чуть-чуть, не заглядывай в будущее.
Не думай даже о том, что случится завтра.
Помой посуду. Вытри пыль. Напиши письмо. Свари суп.
Видишь? Ты идешь маленькими шагами.
Сделала шаг, остановилась, передохнула, похвалила себя.
Потом другой. За ним третий.
Ты сама не заметишь, как твои шаги станут шире.
Наступит время, когда ты сможешь подумать
о завтрашнем дне без слез».

Автор: Елена Михалкова

“Не пробачу”: кричущий біль кожного українця вилився у пісні нового українського дуету OPG SVYATIE. Відео неможливо дивитися без сліз. Слова, що потрапляють в саме серце кожного, хто зустрівся сьогодні віч-на-віч з війною. Подружжя Інна Воронова та Юрій Чернецький з OPG SVYATIE заспівали про те, що зараз проживають.

До війни вони писали пісні в сімейному колі: разом та зі старшим сином-кадетом Тимофієм. Співали вдома пiд гітару, подорожували, знімали тік-токи, проживали своє щасливе життя. Інна та Юрій планували запустити свій дует з треками про любов та працювали над дебютним альбомом. 24 лютого усі плани творчої пари, як і плани мільйонів українців, стали на паузу з розмитим дедлайном. А актуальною для творчості тепер є лише одна тема - “війна”.

"Я плакала весь час. Cтільки болі, стільки горя ми ніколи не переживали", - розповідає Інна Воронова. - "Ці емоції вилились у слова пісні “Не пробачу”. Написали її разом з Юрою та моїм сином Тимофієм. Тіма вчився на кадета, він особливо болісно відчуває усе, що відбувається. Саме Тимофій написав такі важливі рядки пісні: “Твоїми пострілами мене не злякати! Я у себе вдома! А це означає, що тобі мене ніяк не здолати!” Я впевнена, під цими словами може підписатися кожен з нас”.

Отмечается: никто, кроме них,
не мог совершить всех этих зверств


Ирпень после освобождения от оккупантов / Фото: УНИАН (Александр Ратушняк)

Массовые убийства гражданского населения и ужасные военные преступления, обнаруженные в городах Украины, были совершены российскими извергами, которые осуществляли полный контроль на этих оккупированных территориях. Отмечается: никто, кроме них, не мог совершить всех этих зверств. Об этом сообщает "Укринформ" со ссылкой на слова спикера Еврокомиссии Питера Стано.

"Прокурор Международного уголовного суда (МКС) начал расследование убийств и других военных преступлений, совершенных оккупационными силами российского агрессора. Районы, о которых мы говорим, были под оккупацией и под контролем агрессора, российских войск. Так что никто, кроме них, не мог совершить всех этих зверств", – рассказал Стано.

Он подчеркнул, что для привлечения к ответственности виновных в этих страшных преступлениях должно быть проведено тщательное и надлежащее расследование с привлечением ключевых международных институтов, таких как МКС и Комиссия по расследованию Офиса Верховного комиссара ООН по правам человека.

Ты чая завари покруче
и подойди, сынок, ко мне.
Я расскажу тебе о Буче,
Гостомеле и Ирпене...

Ну, не бледней, садись поближе,
я постараюсь не пугать,
хоть тварей этих ненавижу.
Они пришли нас убивать,
стрелять, насиловать и грабить,
жечь наши сёла, города.
Они пришли, чтоб нами править!
И с ними к нам пришла беда.

Росіяни можуть знищити міст через Десну та відрізати Чернігів від інших регіонів України, але не зруйнують нашу єдність! Вони можуть бомбити бібліотеки, але не знищать нашу духовність. Їхні удари по школах не змусять нас перестати думати про майбутнє наших дітей, а зруйнувавши стадіон не завадять появі нових чемпіонів

Вони руйнують наші мережі, ми живемо в темряві, але насправді — в темряві живе росія. А ми — це світло. І ми обов‘язково переможемо темряву. Інших варіантів просто не існує.

Слава місту-герою Чернігову!
Слава нашим ЗСУ!
Слава Україні!

Автор: Олександр Ломако

Рамочка від Натадя_Івушка

Эта война нужна только путину: пленные военные рф

российский захватчик, который попал в плен, признался, что удивлен хорошим отношением к себе и отметил, что хотел бы воевать за Украину. Видеозапись с оккупантом опубликовала Служба безопасности Украины. "Если бы у меня была возможность воевать за Украину, принять присягу, перевезти свою семью и остаться здесь жить – я бы с удовольствием это сделал", - отметил 21-летний военнослужащий.

Солдат российской армии удивлен тем, как по-человечески с ним обращаются в плену украинские бойцы и видит в этом существенный контраст со своей родиной. Военнопленный рассказал, что когда он с другими солдатами пересек границу Украины, то увидел трупы, разбитую технику и тогда понял, что это не "спецоперация", как это называют в российской федерации, а настоящая война. Оккупант утверждает, что хотел развернуться и уехать обратно, но ему пригрозили расстрелом.

Мы должны поближе посмотреть на человека, который выбросил на свалку всю систему современного международного права и правила приличного поведения в межгосударственных отношениях. Это президент россии владимир путин, который создает огромные проблемы для всего мира и своей страны, которая во всероссийском угаре шовинизма сейчас ставит свои условия для проживания других народов, вспоминая только свой личный интерес, а других как бы и нет.

Похоже, что путин лично готовил войну с Украиной уже давно. Трудно сказать, откуда у него эта ненависть ко всему украинскому. Возможно, у него была какая-то детская травма или это результат долгой службы в системе КГБ. Как историк вижу его полное непонимание исторических действий: путин постоянно выскакивает словно из кустов с какими-то смешными историческими тезисами, которые хочет комментировать как какой-то знаток или ученый. К примеру, что украинцы и русские один народ, что невозможно по своей природе.

Украинцы – преемники автохтонных первобытных славян антов и склавинов, которые имели свою первую государственность еще в V-ом веке в рамках современной центральной, северной и западной Украины. В то время на территории россии вообще не было славян и никакой государственности. Там просто жили местные финно-венгерские племена. Также путин 3 года назад рассмешил мир, заявив, что москва победит COVID, как когда-то победила племена печенегов и половцев. Но дело в том, что печенеги проживали куда раньше, чем была построена москва, а с половцами было только одно сражение местного значения. Кто на самом деле сражался с печенегами и половцами, так это Киев и Чернигов, которые сейчас пребывают под немилосердными ежедневными бомбардировками российской армии.

Рамочка від Наталя_Івушка

ССО / Командування Сил спеціальних операцій ЗС України

Сили спецоперацій продовжують нищити ворогів
Сили спеціальних операцій опублікували потужне звернення до рашистських окупантів, які тимчасово перебувають на нашій землі. У ньому наголосили, що зараз проти ворога бореться весь український народ, а каятися окупантам вже запізно.

"Це не я палю тебе живцем у танку. Не я наводжу артилерію на зграї твоїх сородичів. Не я стираю твої колони з лиця моєї землі. І не я відстежую кожен твій крок, обираючи кращий момент для твого знищення.

Це все – не я. Це – МИ. Народ, який ти прийшов знищити, а натомість отримав заряд люті на покоління вперед. Народ, який в генах має волю. І лише два бажання – відстояти своє та знищити ворога, окупанта, пухлину на моїй землі.

Пам'ятай: Ми – справедливість. Ми – помста. Ми – твоя смерть. Каятися вже запізно…" – йдеться у зверненні.

Рамочка від Наталя_Івушка

Фото: УНИАН | Защитник Харькова. Боец ВСУ с пулеметом

С начала российского вторжения произошла масса событий, одни из них заставляют ужаснуться, другие вселяют оптимизм. Фокус собрал 30 знаковых чисел, которые показывают, каким был этот месяц войны.

♦ 16 100 российских солдат погибло в Украине, такие данные приводят в украинском Генштабе. Однако там неизменно отмечают, что это приблизительные цифры, поскольку "подсчет осложняется высокой интенсивностью боевых действий", реальные потери противника могут быть выше. По оценкам министра обороны Украины Алексея Резникова, суммарные потери врага – убитыми, ранеными, пленными и пропавшими без вести – уже составляют более 40 тыс. человек. По словам советника главы Офиса президента Алексея Арестовича, с момента вторжения украинские войска уничтожили 3 российские ударные армии и 1 воздушную. Всего в россии 10 армий.

♦ 1,3 тыс. украинских воинов погибло в боях, такое количество погибших назвал президент Украины Владимир Зеленский 12 марта. После этого данные об украинских потерях не раскрывались.

♦ 562 россиянина попали в плен, по оценкам Минреинтеграции. Данных о количестве пленных украинских воинов нет.

♦ 1 200 баллистических и крылатых ракет российские войска выпустили по территории Украины. Такие данные 24 марта приводили в Пентагоне.


Обломки кассетной бомбы после обстрела на улице, в Харькове, 3 марта 2022 г. Фото: УНИАН

Рамочка от Наталья_Ивушка

Бессмысленно звучат аргументы –
«мы не можем допустить третью мировую войну»,
когда она уже идет



Об этом написал международно признанный гроссмейстер и непримиримый противник путинского режима Гарри Каспаров:

«Я не могу говорить с уверенностью, что путин не применит ядерное оружие. Но надо ответить себе на вопрос: могут ли уступки путину уменьшить этот риск? Любая уступка диктатору увеличивает его наглость. Сегодня путин использует ядерный шантаж, как свою последнюю карту в этой игре. И если этот шантаж работает, а он пока работает, то это означает, что он будет использовать эту карту всё время. Только в следующий раз это будет происходить на территории Польши или Эстонии. И тогда Запад столкнется с дилеммой: либо самораспускаться и заканчивать исторический путь западной цивилизации, уступая гопнику с ядерным оружием, либо вступать в военное столкновение, которое будет проходить в гораздо худших условиях, чем сейчас.

Команда, в якій працює 3 білоруси,
записала відеозвернення до сусідів,
військова техніка яких стоїть біля наших кордонів



Українські зірки максимально використовують можливість, щоб на інформаційному полі вплинути на ситуацію: триває війна, яку путін розв’язав проти українського народу. У соцмережах артисти ведуть роз’яснювальну роботу, звертаються до росіян, щоб вони перестали боятися і знесли свою божевільну владу, а також до білорусів – щоб ті не підігравали воєнному шаленству путіна і не вступали у війну. До них звернувся і популярний гумористичний колектив “Дизель Студіо”.

Артисти записали емоційне відеозвернення до білоруських військових, щоб ті не йшли в Україну з війною, адже українці та білоруси ніколи не воювали одне з одним, а лише разом, об’єднуючись проти спільного ворога. Улюбленці публіки, серед яких 3 білоруси, озвучили важливі меседжі, які, ми сподіваємось, знайдуть відгук у серцях сусіднього народу.

Звернення зірок “Дизель Студіо” дивіться далі.

Бабця Оля з села Веселого біля Луцька
у свої 80 літ теж допомагає армії


Ольга Подвернюк напекла хліба на продовольчий потяг

Своїми струдженими руками місить хліб і пече рум’яні запашні хлібини на продовольчий потяг бійцям, що боронять нас від російського окупанта. Ольга Феодосіївна Подвернюк народилася під час Другої світової війни. А осиротіла за рік після її завершення. Мама померла зовсім молодою, а тато залишився сам з п’ятьма дітками на руках. Олі тоді було шість.

– Федось почув, що в сусідніх Буянях залишилася молода вдова Марта та й став переказувати людям, щоб приходила до нього жити, бо ж дітям треба матері, – розповідає односельчанка Ольги Феодосіївни Оксана. – Одного дня вона прийшла. Переступила поріг хати, бачить, що дітки маленькі самі вдома, а батько в колгоспі на днювці. Поплакала та й стала питати, чи мають муку. Діти показали, й Марта взялася місити хліб.

Подіставала буханці з печі й хотіла вертатись додому, а менші як ухопились за спідницю: «Мамо, не йди!» Перевіз Федось Марту до себе, й з тієї пори вона стала для дітей мамою самою доброю і чуйною.

«Звертаюсь до усіх українців, всюди, де ми є. Робіть усе для захисту нашої держави. Для порятунку нашого народу. Боріться. Воюйте і допомагайте. Гоніть цих рабів! Гоніть окупантів! Щоб Україна – жила. І ми всі – разом з нею. Вільна і мирна. Яку ми так любимо. Слава Україні!»

Володимир Зеленський звернувся до мешканців Херсона, Бердянська, Каховки, Енергодара, Мелітополя, Маріуполя й інших українських міст та сіл.

Ненависті не бійся.Це — не гріх. Ненависть нині — теж велика сила. Вона — незрима зброя проти тих, Кого сльоза дитяча не спинила. Хто сплюндрував землі моєї цвіт, Той вже до пекла впевнено крокує. Впадуть прокляття аж на сотні літ На їхній рід.І смерть — не порятує! Глибинний біль ще множить гострий щем. Молитви криком ширяться навколо... Але в борні Новітній Вифлеєм Гартує вже для зірки видноколо. Ненависте, дамокловим мечем Будь для усіх катів мого народу! Чи стань у поміч праведним вогнем Героям, що боронять нам свободу! Багряну ніч розчинить неба синь. І згарища страшні таки зітліють... Та навіть через сотні поколінь Біль і ненависть наші не змаліють! Автор: Вадим Димофф

Рамочка від Наталя_Івушка

Ніхто так самозакохано і самовпевнено не виховує собі ворогів, як московити. І то – віками! Нині дожилися до того, що своїх друзів вони можуть назвати на пальцях однієї руки. Решта – вороги! Тривалий час у коло їхніх близьких, уважалося, входили українці. Так там думали. Аякже – «братскій народ» із однієї, як вони кажуть, «купєлі»…

Тоді чому, маючи на прив’язі «младшую сєстру Украину», московити не гребували для неї найгіршими характеристиками? «Странная любовь, однако». Отак, орудуючи як віжками «братскімі узамі», не зчулися, як виростили на свою голову ще одного «ворога».

Давніших часів торкатися не буду. Візьму період від Радянського Союзу і дотепер. Тут «дєланіє врага» найліпше можна прослідкувати за популярними радянськими кінострічками. Якщо у фільмі траплявся впізнаваний образ українця (по-їхньому – хохла), так і знайте: московська «любов» у сюжеті проявиться сповна. Художні стрічки, у яких домінує тема «Жовтневої революції» та громадянської війни, важко уявити без жорстокого й дурнуватого «петлюрівця з тризубом». Із особливою насолодою радянська пропаганда вживлювала ці образи у фільми для дітей. Виховувала ненависть до українців змалечку.

Згадайте популярний дитячий детектив «Стара фортеця» чи захопливий фільм «Бронзовий птах» за однойменними романами радянських письменників. Додайте сюди «історичні кінополотна» вже для дорослої аудиторії «Мир хатам, війна палацам», чи «Біла гвардія», чи, здавалося б, геть невинну мелодраму «Білі Роси» (де 2 діди-сусіди пересварюються: «Пєтлюра!» – «Сам ти «Пєтлюра!»).

Нещодавно я натрапив на колись вельми популярну багатосерійну стрічку «Як гартувалась сталь», де фактично всі події розгорталися на території України. То знаєте, яким у цьому фільмі було прізвище найлютішого петлюрівця?

Рамочка від Наталя_Івушка