УСМІШКА

Усміхнись ласкаво мені мила,

Нас довга чекає розлука.

Щоб усмішка в дорозі світила,

Як кохання твого запорука

ПРОСТЕ ПИТАННЯ

Савчин О.М.

У час журавлинного ключа,
Вранці, у сірому світанку
На світ появилося дівча,
Про себе заявило спозаранку

ВІЩУНКА

 

Кожен чув, як під небом високим,
У літнім співочим ліску
Зозуля віщує по своєму роки,
Звичним й простеньким “ку-ку”

КРУГОВЕРТЬ

СУМНІВ

Тебе не радував я квітами,
Таке не прийнято в селі.
Шуміли дерева таємниче вітами,
Ховали нас в своїй імлі

Бувало, був я пастухом,
В череді, на лузі пас корови,
У Язвінці з товаришем Петром,
Кораблі пускали паперові

Над горою, де кінчається село,
Вечірнє небо вогняно-багряне,
На негоду сонце, знать зайшло,
І невдовзі буря з гір нагряне

Проводжала мене  мати,
Проводжала на світанні, в чужину.
Не міг з собою тоді взяти,
Тож лишив  її одну

Вийшла мати за ворота,
І дивилась слізно з-за воріт,
Вірний Рекс зривався з дрота,
Вив і лаяв мені вслід

Так і зосталася в скорботі,
В пам”яті і в моїх очах,
Мама згорблена в роботі,
І самотня у ночах

Заспокоїтись не в змозі,
Ось, вже з десяток літ,
Спочиває мати в Бозі
Зберігає погляд той, граніт

З каменю дивиться тужливо,
У мої очі,- сумно  як колись,
Шкода, що повернути неможливо,
Душу, що знялася ввись

Невпинно в"ється день за днем,

Осінь знов на землю впала,

Дороги розмила всі дощем,

Птаство все у вирій відігнала

Відходить днина в днину

Повна туги й суму

Сльота зазиває зиму

І земля впала вже в задуму

Кажуть , що в осінню днину,

Коли дощ почорнілі трави мочить,

Вітер виє  як до загину,

Мов за душами голосить

Як ранній вечір на дорогу ляже,

Тоді сірі тіні шляхом бродять,

В таку дорогу, як легенда каже,

На неї душі втрачені виходять

Оповідають  вітру свою сповідь,

Як  жили, що бачили, чували,

Як зневажали легко совість,

Як душу чорту віддавали 

ЗУСТРІЧ ЧЕРЕЗ БЕЗЛІЧ ЛІТ

МРІЯ

Досі я чую шепіт діброви.

І я б ще відчути хотів

Смеркання лугів вечорових

І світання ранкових садів



Мрію побачитись брате з тобою,

Як, то весною  було,

- Заспівати знов  над рікою

Твою пісню про наше село



Стежку знайти  галасливу,

По якій  десь побігли    літа.

Відчути мить  ту щасливу,

Що нас додому поверта



Хочу, бажаю, прагну  обняти,

Стражденну землю  батьків.

І обов"язково  зайду я до хати,

З якої у світ далекий полетів

ОСЬ ВЖЕ ОСІНЬ

Відцвіли буйні жита у липні,
А у серпні вже скінчилися жнива.
Ось вже осінь.Та ще дні блакитні,
І не жовта ще трава

Та лани вже дрімають зорані,
І гуси курличуть до вирію
В стаї збираються ворони
І літо знов стало мрією

Тече річка туди, де літо зникло,
І вітер зранку дує з полонин,
Літнє сонечко поникло,
Ледь спускається з вершин

Все  частіше, по небу вже
Снують суцільні темні хмари.
Раптовий  дощ стриже,
З полонин спустилися отари