ВІЩУНКА |
Кожен чув, як під небом високим,
У літнім співочим ліску
Зозуля віщує по своєму роки,
Звичним й простеньким “ку-ку”
Може зозуля і справді має
Силу таємну без меж,
Що людям роки провіщає,
Лиш за лічбою ти стеж
Лічи не лише старанно минуле,
А й мову зозулі рахуй.
Ну! Ще раз по разу зозуле,
Ще сотню літ на-ку-куй !
І, якщо в тебе років у запасі не мало,
Куй частіше, не дуже жалій.
Може б ти їх накувала,
Невеличкій сімейці малій,
А може б ти ще зуміла,
Додати ще трохи років
І мені зозуленько мила,
Щоб і я до сотні прожив
Серия сообщений "Поезія":
Часть 1 - ОСТАННЯ УСМІШКА
Часть 2 - ХРЕСТИНИ
Часть 3 - ВІЩУНКА
Часть 4 - Суєта
Часть 5 - Сумнів
...
Часть 13 - ОСЬ ВЖЕ ОСІНЬ
Часть 14 - НА КРИЛАХ ТУГИ
Часть 15 - Лісапет
Рубрики: | Суспільство |
Комментировать | « Пред. запись — К дневнику — След. запись » | Страницы: [1] [Новые] |