Майстриня Оксана Танчинець з с. П’ядики Коломийського району ось уже місяць працює над «кризою» – саме так називають у народі незвичайну прикрасу з бісеру. За своїм зовнішнім виглядом вона нагадує величезне намисто у вигляді підкови. Такий шедевр традиційно одягають на релігійні свята, весілля і до вечірніх суконь. Щоправда, замовляють такі вироби люди, які справді цікавляться давнім і цінують старовину.

Сама ж майстриня свої вироби носить нечасто. І це попри те, що їх у неї назбиралося понад п’ятсот. Тут і силянки, ґердани, краватки з бісеру, чохли до мобільних телефонів, браслети, стрічки… Демонструє навіть маленьке дзеркальце, обплетене бісером. Каже, що почала над таким витвором працювати з цікавості: а чи під силу таке зробити?

– Зима, грудень, сиджу вдома, – пригадує майстриня. – Батьки поїхали до брата, зайнятися нема чим. І я віднайшла вдома бабусині прикраси з бісеру. Ще маленькою, пригадую, я декілька з них зіпсувала. А на тих, що вціліли, вирішила вчитися. Розглядала, куди той рядочок іде... Так і сама зробила одну, другу роботу, стало ще цікавіше.

З того часу минуло понад 10 років. Оксана Танчинець уже встигла стати лауреатом і призером багатьох конкурсів. Її роботи ввійшли до книги про народних майстрів України, авторські силянки із задоволенням носять народні, заслужені артисти, музиканти, перші особи держав. А матеріали ті ж самі – капронова нитка, бісер і голка. Щоправда, серйозно зайнявшись бісероплетінням, зрозуміла, що звичайний бісер, який продають на ринку чи в магазинчиках, геть нікудишній. Вироби з нього виходять неакуратні, нерівні. Тому використовує спеціальний, чеський. На відміну від китайського чи турецького, він вартує дорожче. Так, якщо за кілограм звичайного потрібно заплатити гривень 40-50, то чеський обійдеться у 500-800 грн. Щодо нитки, то капронова значно міцніша від простої. Коли робота практично готова, нитку запалює і утворюється джгутик.

У роботах Оксани Танчинець є традиційні лемківські узори, елементи космацької вишивки, буковинські мотиви. Для Коломийщини традиційними вважаються геометричні фігури. Жінка каже, що космацькі узори відтворювати найскладніше. Тут треба силяти не однією ниткою, а двома. А кожен ромб робиться по-іншому. Найбільше впадають у око своєю красою авторські роботи, серед яких і давні мотиви у сучасній обробці, і цілком нові візерунки. За словами жінки, на всеукраїнські виставки беруть лише традиційні узори. Авторського, сучасного не хочуть. Хоча майстрині більше задоволення приносять ті роботи, над якими фантазувала сама. Цікавиться бісероплетінням і дочка. 

– Але її надовго не стає, – сміється майстриня. – Як почну якусь нову роботу, то вона горить бажанням і собі спробувати, вкласти свою працю. Хвилин 10-15 може посидіти, посиляти, а потім залишає. Та я й не примушую, щоб не відбити бажання. Можна сказати, що в кожному виробі є трішки її праці. До речі, рекомендую взятися за бісероплетіння непосидючим і енергійним особам. Бо коли сідаєш за роботу, то хоч-не-хоч, а думаєш про неї. Якщо помилюся, то доведеться переробляти .

Каже, що дуже приємно, що прикрасами з бісеру цікавляться дівчата, з задоволенням їх носять. Замовляють силянки і на весілля, щоправда, вони трохи відрізняються дизайном. Нещодавно наречена замовила намисто з білого бісеру з перлами. Жінці часто говорять: ви давно робите силянки, рука набита, напевно, процес іде як по маслу. Проте пані Оксана заперечує, бо кожну бісеринку треба всилити, направити. А якщо поганий настрій, то взагалі не рекомендує сідати за роботу. Буває, що тиждень може не братися до бісеру , а інколи й силоміць не відтягнеш. 

Текст Оксана Романенчук

http://hapych.info/index.php/projects/projects-3/280-project-19