Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній, зробленій нашвидкоруч, щоб заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок на свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил. Мотанки успадковуються доньками від матерів та зберігаються до часу народження першої дитини. Кожна лялечка була індивідуальним витвором майстра, несхожим на інших ляльок. Є портретом онуки та автопортретом бабусі у дитинстві.  

Cтворення ляльки-мотанки ''княгині"  Катериною Ляшко  
Создание куклы-мотанки "княгини" Катериной Ляшко


Лялька-мотанка Катерини Ляшко
Кукла-мотанка Катерины Ляшко

 

                                Катерина Ляшко та Олександр Найден. Черкаський район, с. Хрещатик, 1971р.
                                Катерина Ляшко и Александр Найден. Черкасский район, с. Хрещатик, 1971г.
 

  Лялька, зроблена з тканини, трави, соломи або квітів сільською бабусею, матір'ю, дівчинкою для молодшої сестри, містить у собі сокровенну родову інформацію любові і захисту. Наші бабусі робили таких красунь, що голодні діти переставали плакати і гралися, доки поснуть. Називали їх ''княгиньками''.    

    Етапи створення ляльки-мотанки "княгині". Так робили бабусі села Золотоношка
      Этапы создания куклы-мотанки ''княгини''. Так делали бабушки села Золотоношка


Внутрішня будова (основа) ляльок Середньої Наддніпрянщини та Карпат
Внутреннее строение (основа) кукол Средней Надднипрянщины и Карпат


Варіанти ляльок-мотанок побутового характеру. Середня Наддніпрянщина і Карпати
Варианты кукол-мотанок бытового характера. Средняя Надднипрянщина и Карпаты


Варіанти іконографічного оформлення облич ляльок Серед. Наддніпрянщини. Більш виразні й складні хрести роблять в осередку зародження ляльок, менш виразні-у віддалених від осередка місцевостях.
Варианты иконографического оформления лиц кукол Сред. Надднипрянщины. Более выразительные и сложные кресты делают в очаге зарождения кукол, менее выразительные-в отдалённых от очага местностях.



Солярні знаки, знаки Сонця, серед яких як різновид "свастика"- рухомий хрест
Солярные знаки, знаки Солнца, среди которых как разновидность "свастика"- подвижный крест

   Береться клапоть білої тканини або хустка, начиняється ганчір'ям і 
зав'язується вузлом. Виходить голова - єдина об'ємна частина ляльки. Потім голова перев'язується нитками в такий спосіб, що там, де має бути обличчя утворюється хрест. За повір'ям, хрест вишивали на голівці ляльки для того, щоб в тільце не потрапила нечиста сила. Тоді мотанка буде безпечною і оберігатиме свого власника. Подібний хрест, тільки навкіс, є на обличчях ритуальних ляльок з гірських місцевостей Грузії та Таджикістану. Ляльки поблизу Канева, Переяслава-Хмельницького, Драбова, Золотоноші, Решетилівки на Полтавщині мають на обличчі хрести, набрані із чорних ниток; трохи нижче по Дніпру, у районі Чигирина та Кременчука, хрести набираються з кольорових ниток у такий спосіб, що посередині, на розхресті, утворюється квадрат чи ромб. Хрест, як символ, означає життя (походить від солярного знаку, символу Сонця), рух Сонця по небосхилу. Коло - річний шлях Землі навколо Сонця. Найвища точка у колі символізує день зимового сонцестояння, нижня точка - день літнього сонцестояння. Звідси права та ліва точки - дні весняного та осіннього рівнодення. Чотири сектори - чотири пори року, чотири сторони світу, чотири стихії - вода, вогонь, повітря і земля. Або як поділ на божественне (вертикальна смуга) і земне (горизонтальна смуга). Та головне - спосіб творення і внутрішня основа ляльки. Має вузловий характер  і робиться шляхом зав`язування і намотування шматочків тканини без допомоги голки.  Ось чому лялька має назву ''мотанка''. До голови зі звисаючими кінцями хустки прив'язуються або накручуються клапті, що імітують сукню або спідницю, плахту, запаску, фартух. На голову одягається убір, інколи схожий на обрядовий убір нареченої.  

   Хатня мотанка є оберегом, захисником дому, в якому вона знаходиться та родини, якій вона належить. Пов’язана з ідеєю материнства, родючістю,хлібом. Навіть коли жінка робила ляльку  для дитячої гри, вірила у магічний засіб викликати появу на світ ще однієї дитини. Також вірили у магічну здатність ляльки прилучати до дівчини судженого, якого вона покохала.   

    Перевага жіночих зображень над чоловічими з давніх часів пов'язана із уявленням про богиню родючості. Образ молодої дівчини, не жінки, характерний для давніх слов'ян не тільки щодо родючості, а і взагалі життя. Богиня родючості у словенців та українців "Донда" означає ''кукла''. Зигзагоподібні та хвилясті лінії пов'язані з водою. ''Криниця"- дівчина - символ нареченої в казках та піснях.  

    На початку 20ст. лялька була в центрі обряду. Узимку та навесні ляльки спалювалися (''колодій'',''масляниця''), влітку - закопувалася в землю (''зозуля"), топилася у воді або спалювалася("Купайло", "Марена"). Ляльки робилися до весілля, під час хвороби дитини (вважалося, що хвороба з дитини повинна перейти в ляльку), у разі жіночого безпліддя, посухи, для різних чаклунських маніпуляцій і т.д.   

  В деяких селах, де були знайдені ляльки, вони мали назву “кукли” . "Куклою" називають в народі жмуток стиглого колосся. Недожатий, залишений на краю поля й закручений по сходу сонця, прикрашений яскравими стрічками і клаптями. Іноді його ”пригощають” їжею. Робиться це для забезпечення майбутнього врожаю. А жмуток нестиглих колосків, закручених ”проти сонця”, що називається ”закрутка”, ”завой” накликає неврожай та біду.   

    Ляльок з тканини (ганчір'я, клаптів) по селах уже майже не роблять. Проте в 50их роках ляльки робилися в массовому масштабі. Вченими було зібрано і збережено багато ляльок із сел Середньої Наддніпрянщини - Полтавщини, Черкащини, Київщини, Харківщин та Карпат. В містах же стає популярною авторська лялька - автентична, стилізована, з тканини, колосків або навіть із глини.   

   Люди 21 століття вбачають у ляльці тільки декоративність та зовнішні прояви, не приділяючи уваги внутрішньому змісту ляльки. Отримуючи життя завдяки світосприйняттю та уяві автора, лялька несе в собі як індивідуальність майстра, так і генетичну інформацію цілого етносу.  

                                     матеріали з книги О.С. Найдена ''Українська народна лялька''
 

  Мотанка - воплощение добра и нежности, посредник между бабушкой и внуками, старшим и младшим поколением. Поэтому в ней, сделанной на скорую руку, чтобы успокоить и занять ребенка, или смотанной старательно, как подарок на праздник, заложен родовой и этнический фактор любви и надежды, веры в добро и защиты от злых сил. Мотанки переходят в наследство дочкам от матерей и сохраняются до времени рождения первого ребёнка. Каждая куколка была индивидуальным произведением мастера, непохожим на других . Мотанка является портретом внука и автопортретом бабушки в детстве.

  Кукла, сделанная из ткани, травы, соломы или цветов деревенской бабушкой, матерью, дочкой для младшей сестры, содержит в себе сокровенную родовую информацию любви и защиты. Наши бабушки таких красавиц делали, что голодные дети переставали плакать и игрались до тех пор, пока не уснут. Называли их''княгиньками''.

  Берётся лоскуток белой ткани или платок, наполняется тряпками и завязывается узлом. Получается голова - единственная объемная часть куклы. Потом голова перевязывается нитками таким образом, чтобы там, где будет лицо получился крест. По поверьям, крест вышивали на голове куклы для того, чтобы в нее не попала нечистая сила. Тогда мотанка безопасна и будет оберегать своего хозяина. Похожий крест, только наискосок, на лицах ритуальных кукол из горных местностей Грузии и Таджикистана. Мотанки возле Канева, Переяслава-Хмельницкого, Драбова, Золотоноши, Решетиловки на Полтавщине имеют на лице кресты, набранные из черных ниток; ниже по Днепру, в районе Чигирина и Кременчука, кресты набираются из цветных ниток таким образом, что посередине, на перекрещении, образовывается квадрат или ромб. Крест, как символ, означает жизнь (происходит от солярного знака, символа Солнца), движение Солнца по небосводу. Круг - годовой путь Земли вокруг Солнца. Наивысшая точка в круге символизирует день зимнего солнцестояния. Отсюда правая и левая точки - дни весеннего и летнего равноденствия. Четыри сектора - четыре времени года, четыре стороны сета, четыре стихии - вода, огонь, воздух и земля. Или как деление на божественное (вертикальная линия) и земное (горизотальная линия). Но главное - способ создания и внутренняя основа куклы. Имеет узелковый характер и делается методом завязывания и накручивания кусочков ткани без помощи иглы. К голове со свисающими кончиками платка привязываются или накручиваются лоскутки, которые имитируют платье или юбку, плахту, запаску, фартук. На голову одевается убор, похожий на обрядовый убор невесты.

  Домашняя мотанка - оберег, защитник жилья, в котором она находится и семьи, которой она принадлежит. Несёт в себе идею материнства, плодородности, хлебом. Даже когда женщина делала куклу для детской игры, верила в магический способ вызвать появление на свет еще одного ребенка. Также верили в магическую способность куклы привлечь к девушке суженого, которого она полюбила.

  Преобладание женских изображений над мужскими с давних времен связано с представлениями о богине плодородия. Образ молодой девушки, не женщины, характерен для древних словян не только относительно плодородия, но и жизни в общем. Богиня плодородия у словенов и украинцев ''Донда'' означает ''кукла''. Зигзагоподобные и волнистые линии связаны с водой. "Колодец"-девица - символ невесты в сказках и песнях.

  В начале 20 века кукла была в центре обряда. Зимой и весной куклы сжигались (''колодий'', ''масяница''), летом - закапывалась в землю (''кукушка''), топилась в воде или сжигалась (''Купала'', ''Марена''). Куклы делались к свадьбе, во время болезни ребенка (считалось, что болезнь от ребенка должна перейти в куклу), в случае женского бесплодия, для разных чародейских манипуляций и т.д.

  В некоторых сёлах, где были найдены мотанки, они назывались ''куклы'' (с удар. на послед. букву). ''Куклой'' называют в народе пучок спелых колосков. Недожатый, оставленный на краю поля и закрученный по восходу солнца, украшенный яркими лентами и лоскутками. Иногда его ''угощают'' едой. Делается это для обеспечения будущего урожая. А пучок колосков, закрученный ''против солнца'', который называют "закрутка" или "завой" приносит неурожай и беду. 

  Кукол из ткани(лоскутков, тряпочек) по селам уже почти не делают. Но в 50ые годы куклы мастерились в массовом масштабе. Учеными было собрано и сохранено много кукол из сел Средней Надднипрянщины - Полтавщины, Черкащины, Киевщины, Харьковщины, Карпат. В городах же становится популярной авторская кукла - стилизованная, из ткани, колосков и даже глины. 

 Люди 21 столетия видят в кукле только декоративность и внешние признаки, не уделяя внимания внутреннему содержанию куклы. Получив жизнь благодаря мироощущению и воображению автора, кукла несет в себе как индивидуальность мастера, так и генетическую информацию целого этноса.