Марія Приймаченко – видатна українська художниця XX століття, лавреатка Державної премії України імені Тараса Шевченка, твори якої увійшли до скарбниці світового мистецтва. Виставки праць Марії відбувалися в багатьох країнах – Польщі, Німеччині, Франції, Канаді. Неповторний світ творчості  Приймаченко вже кілька десятиліть досліджується вченими, йому присвячують монографії, статті, радіо- і телепрограми, фільми. Проте він настільки невичерпний і багатогранний, що привертає увагу нових і нових поціновувачів краси.

12 січня 1908 року на Київщині в родині Приймаченків народилася дівчинка, яку нарекли Марією. Не дивно, що у майбутньому вона стане видатною художницею, адже зростала в сім’ї майстрів. Батько займався різьбленням по дереву, був теслею, мати – знана майстриня-вишивальниця, бабуся – писанкарка. Від них Марія успадкувала мистецький хист та вміння переносити побачене на полотно.



Проте дитинство дівчинки було затьмарене страшною хворобою – поліомієлітом (високоінфекційне захворювання, яке вражає нервову систему та може привести до паралічу або навіть до смерті). Через цю хворобу Марія не мала можливості працювати в полі, тому лишалася сама вдома. Щоб не сидіти без діла, почала малювати. Її маленька душа прагнула приносити людям радість, а тому весь навколишній світ, з його неперевершеними барвами та образами лягали в основу її творчості. Як згадувала сама мисткиня, почалося все з того, що вона пасла гусей біля хати. Птахи повагом бродили серед квіток, а вона малювала рослини палицею на піску. Потім, побачивши синюватий глей, набрала його в пелену і розмалювала хату. Подивитися на ті диво-квіти збіглося все село – дивувалися, захоплювалися, просили їхні оселі так оздобити, а ще радили вчитися, вдосконалювати малярські здібності.

Вперше широка авдиторія дізналася про Марію в 1936 році, коли її запросили до експериментальних майстерень, які відкрилися при Київському музеї українського мистецтва за 2 роки до того. У ці студії запрошували українських самородків, щоби дати змогу не лише показати свій талант, а й допомогти його вдосконалити. Так Приймаченко опинилася в Києві. Серед десятків талановитих майстрів вона не згубилася, навпаки, стала освоювати нові мистецькі направлення: малювала, вишивала, захоплювалася керамікою. Нині в музеї зберігаються чимало її робіт того періоду – тарелі, глечики, які оздобленні химерними орнаментами. На виставці народного мистецтва Марія отримала диплом першого ступеня. Відтоді її роботи експонувалися на виставках в европейських столицях. Талант українки визнали далеко за межами Батьківщини. Є така чутка, що Пабло Пікассо побачивши її картини, нібито, назвав їх “прекрасними роботами геніальної жінки”. Марк Шагал, надихнувшись творами Приймаченко, і собі створив низку картин, які дуже нагадували дивовижних звірів Марії. На виставці в Парижі Марія отримала золоту медаль. Про це вона дізналася в лікарні, їй зробили операцію, а ця звістка допомогла пережити жінці біль від оперативного втручання.