Намагаючись у міру сил розвіяти туман українофобської пропаганди, часто доводиться стикатися з досить наївними твердженнями про те, що "України ніколи не було" до певної дати (до польського повстання 1863 року, виникнення ген. штабу Австрійської імперії у 1867 році та українізації 1924 року), або не було українців. Українців можна побачити тут:
Але ми знайшли цьому вагоме протиріччя - це лише невеличка підбірка з великої кількості полотен, що написані видантними живописцями, які містять у своїй назві хоронім Україна та похідні від нього.
Сподіваємося, що назви цих картин та дати їх створення не залишають жодних сумнівів щодо того, що Україна і українці давні самоназви нашої країни та народу. І звісно, жоден генштаб до їх виникнення не причетний. Бо як відомо політика це одне, а от мистецтво - зовсім інше. Приємного перегляду:)
Подаємо коротку біографію авторів для тих, хто не вловив всю значущість ситуації, назви картин на мові оригіналу.
Іван Іванович Соколов - народився 1823 року в Астрахані, в сім'ї дрібного чиновника. Навчався в Академії мистецтв (1846-1834) у AT Маркова. З 1857 р. - академік, з 1860 р. - професор. Писав жанрові картини, часто на українському матеріалі ("Збір вишні в поміщицькому саду на Україні", 1858, ГТГ; "Повернення з ярмарку», 1859, Київський музей українського мистецтва). Найбільш соціально гострим його твором є картина "Проводи в місто парубків, призначених у рекрути" (1860). Працював в області малюнка та акварелі, в 1861 р. зробив ряд малюнків для журналу "Мальовнича Україна", видаваного Л.М. Жемчужниковим.
Навчався в Московському дворянському інституті, але, що не закінчивши в ньому курсу, переїхав в СПб. і вступив в учні Імператорської Академії мистецтв. Тут найближчим його наставником був професор А. Т. Марков. З 1849 р. він двічі їздив на Кавказ, де малював і писав аквареллю види місцевої природи і народні типи і, повернувшись через два роки в СПб., Продовжував свої заняття в Академії. У 1852 р., за картину: «Продаж невільниць на східному березі Чорного моря», був нагороджений малий. срібл. медаллю. У 1854 р. жив Малоросії, де написав між іншим картини: «Косовиця» і «Кавказький пейзаж» (горяни на морському березі видивляються поява на горизонті російського пароплава), за які Академія присудила йому велику срібл. медаль. З того часу Соколов Іван Іванович раз у раз робив поїздки як усередині Росії, так і в чужі краї, відвідав Константинополь, Німеччину, Францію, Іспанію. У 1857 р., за картину «Закавказькі цигани», отримав ступінь академіка, а в 1860 р., за «Вид на східному березі Чорного моря», «Дітей, що грають на кладовищі, в Константинополі», «Проводи в місто парубків, призначених в рекрути »і« малоросійських дівчат, ворожбитів віденкам про заміжжя »(наход. в Зимовому палаці в СПб.), зведений в звання професора.
Окрім картин, писаних олійними фарбами, виробляв прекрасні акварелі; всі його твори, що відрізняються оригінальністю, прочувствованія і смаком виконання, купувалися любителями живопису раніше, ніж були закінчені. З 1860 р. обдарований художник перестав бути зі своїми роботами на виставках і майже зовсім закинув пензлі і фарби....
Останні роки жив у Харкові. Його роботи є також в державному російському музеї, музеях Н. Тагілу, Саратова, Твері, Сімферополя, Тбілісі.... Помер в Харкові 19 листопада у 1918 році.
Сбор вишни в помещичьем саду на Украине. 1858г.
Ночь на Ивана-Купалу. 1856г.
Свадьба. 1860
Свадьба. 1860
Проводы в город парубков, назначенных в рекруты конец 1860-х
Штернберг Василь Іванович (1818 - 1845) живописець, жанрист і пейзажист, син гірського чиновника, спочатку вчився в Імператорській академії мистецтв в якості вільного слухача, а в 1835 р. був прийнятий до числа державних академістів. Керівником його в пейзажного живопису був М.Н. Воробйов, але нарівні з нею його вабив до себе побутовий живопис. Рідкісну здатність до цієї останньої виявляли малюнки і карикатури, які він робив з самого вступу до академії і якими дивував своїх товаришів і вчителів.Літні місяці він проводив в Україні , в маєтку любителя мистецтва, Г.С. Тарновського; ці поїздки близько познайомили його з українським побутом і природою, які він і відтворював майстерно у своїх олівцевих малюнках, акварелях і картинах.У 1837 р. за роботи, виконані в Україні, в тому числі за акварель: "Ярмарок в містечку Ічні" (придбану імператором Миколою I для альбому його дружини), академія нагородила Штернберга малою золотою медаллю, а наступного року, за картину "Освячення пасок в Малоросії" (куплена також государем для подарунка великій княгині Марії Миколаївні), він отримав велику золоту медаль і звання художника XIV класу.У 1840 р. він подорожував до Оренбурга при експедиції графа Перовського в Хіву, а потім був відправлений до Італії, в якості пенсіонера академії. Оселившись у Римі, він продовжував старанно працювати, хоча відчував себе чужим серед італійських людей і природи. Його тягнуло на батьківщину, до знайомих і улюблених сюжетів. Але доля не судила йому повернутися в Росію: він помер у Римі, в розквіті років, на півдорозі до розвитку свого чудового таланту.З картин Штернберга, крім вищезгаданого "Освячення пасок", відомі: "Гра в піжмурки в садибі Г.С. Тарновського", "Млин в степу" (обидві в музеї імператора Олександра III), "Італійка біля водойми", "Італієць-простолюдин "(обидві в музеї академії мистецтв)," Римські піфферарі "," Італійські селяни, що грають в карти в остерії "," Етюд голови молодого італійця "," Етюд голови старого-італійця "(усі чотири в московському публічному музеї)," Малоросійський шинок "," Видубицький монастир поблизу Києва "," Вид в Києві "," Портрет самого художника "," Озеро Немі "," В околицях Альбано "і" Етюд листя "(всі сім в Третьяковській галереї, у Москві) і" М . І. Глінка в маєтку Г.С. Перовського за твором опери Руслан і Людмила "(у О.Н. Марковича). Малюнки і акварелі Штернберга численні і зустрічаються майже у всіх громадських і приватних колекціях.
Ярмарка на Украине
Айвазовський, Гайвазовський, Іван Костянтинович [17 (29) .7.1817, Феодосія, - 19.4 (2.5) .1900, там же], російський живописець, майстер морського пейзажу. Син дрібного торговця-вірменина. У 1833 - 37 навчався в петербурзькій АХ у М.Н. Воробйова та французького мариніста Ф. Таннера. З 1845 академік, з 1847 професор, з 1887 почесний член Академії мистецтв. Член ряду європейських академій. Багато подорожував, з 1845 жив у Феодосії. А. вже в 1840-х рр.. завоював світову славу емоційною піднесеністю своїх картин, з їх тяжінням до пафосу і героїки, точністю і швидкістю кисті. Своєрідність творчості А. - в романтичному зображенні неосяжної величі і буйної мощі морської стихії, вогненних заходів сонця, що грає на хвилях місячного світла, відваги борються з морем людей ("Дев'ятий вал", 1850, Російський музей, Ленінград). Очевидець військових маневрів Чорноморського флоту, А. присвятив багато картин подвигам російських моряків ("Чесменський бій", "Наваррінскій бій", обидві - 1848, Феодосійська картинна галерея ім. А.). Підвищена яскравість колірної гами поступово змінюється в картинах А. прагненням до тонального єдності. У кращих пізніх роботах ("Чорне море", 1881, Третьяковська галерея), стриманих за кольором, А. користується тонкими градаціями світлотіні для більш точної і природної передачі морської широчіні, руху води і світла. А. створив близько 6 тис. картин (нерівноцінних за художньою якістю), багато малюнків і акварелей.
Украинский пейзаж с чумаками при луне 1869г.
Свадьба на Украине 1891г.
Мельница на берегу реки. Украина 1880 г.
Во время жатвы на Украине 1883г.
Украинская жатва 1857 г.
Ночь на Украине . 1871 г.
Повернення з весілля. 1891.
І.К. Айвазовський. Чумаки на отдыхе.
Олексій Кіндратович Саврасов (1830-1897) - російський художник-пейзажист, один з членів-засновників Товариства передвижників, автор хрестоматійного пейзажу «Грачі прилетіли».
Украинский пейзаж 1849г.
Сергій Іванович Васильковський (7 жовтня 1854, Ізюм, Харківська губернія - 8 жовтня 1917, що Харків) - український і російський живописець-пейзажист. Народився в місті Ізюмі Харківської губернії. Оточення, в якому ріс Васильковський, було благодатним середовищем для формування творчої особистості. Його дід був чумаком, з козацького роду, а батько - писарем. Можливо, саме він розкрив естетичну виразність каліграфічної лінії.
Украинская церковь начало ХХ
/
