Правдивой истории русского народа нет. 15 мифов российской истории - правда и ложь ...
Милого,симпатичного енота пошьем сами - (1)Милого, симпатичного енота пошьем сами Такого симпатичного енота пошить из фетр...
...Я люблю любоваться цветами.. Бельгийский художник Pieter Wagemans - (0)...Я люблю любоваться цветами! ...Я люблю любоваться цвет...
Игрушки из фетра. Много выкроек - (1)Игрушки из фетра. Много выкроек Игрушки из фетра. Много выкроек ...
Памяти Маэстро ... / 12 декабря день рождения Леонида Быкова - (3)Памяти Маэстро ... / 12 декабря день рождения Леонида Быкова. ...
stopfake или борьба с неправдивой информацией о событиях в Украине - (51)
ПЯТЬ ЛЕТ ВОЙНЫ. ИТОГИ. Документальный фильм-диалог. - (2)
"Гражданская оборона" (четыре выпуска) - (0)
9 лютого – яке сьогодні свято та що не можна робити в цей день - (0)
Вяжем уютные и мягкие тапочки крючком из трикотажной пряжи - (0)
Памяти Маэстро ... / 12 декабря день рождения Леонида Быкова |
Памяти Маэстро ... / 12 декабря день рождения Леонида Быкова.
НЕБО И ЗЕМЛЯ ЛЕОНИДА БЫКОВА
/цитата/
...В его обществе уютно, как бывает уютно в ауре хорошего человека. Его фильмы хочется смотреть снова и снова. Эдакая терапия души. Можно представить, как хорошо чувствовали себя рядом с Быковым те, кому выпало с ним работать...
Каждый год 11 апреля на могиле Леонида Быкова на Байковом кладбище появляются цветы. Их приносят все, для кого он творил свое неповторимое кино, все, кто признателен ему за это. Он освещал своим талантом жизнь реальную и творил собственный мир на экране, тем самым открывая себя миру.
— Лариса БРЮХОВЕЦКАЯ
Леонид Быков похоронен в Киеве, на Байковом кладбище.
Его именем названа одна из звезд космоса.
В Краматорске - самолет СУ-27.
В Василькове - МиГ-29, на борту которого написано "Маэстро. Леонид Быков".
Есть бортовой журнал Леонида Быкова, летная книжка.
Есть экипаж - лучший экипаж Украины, который летает на этом самолете.
И есть целое звено, которое носит имя Леонида Быкова.
Главы из книги "БУДЕМ ЖИТЬ!"
Книга о нашем собрате и друге, о прекрасном артисте и талантливом режиссере Леониде Быкове надолго задержалась с изданием. Уже обведены черной рамкой имена многих авторов воспоминаний.
Земной поклон вам, Люди, хранящие
ПАМЯТЬ,
ДОБРОТУ
И ЛЮБОВЬ!
От имени коллег - киноактер Алим ФЕДОРИНСКИЙ
Красуня з Любомля, якій Шопен присвятив вальс ... |
До нашого часу дійшли десятки портретів цієї відомої волинянки від різних європейських художників, усі вони захоплювались її вродою та розумом. Гроші, врода, влада – усе це вона мала вже змалку, проте перемогти «Білу Сирену» і завоювати серце чоловіка не змогла, навіть народивши йому семеро дітей…
У 1847 році видатний польський композитор Фридерик Шопен присвятив їй свій незабутній вальс A-flat major. Ким була ця загадкова красуня? І яке відношення вона має до Волині, зокрема, до прикордонного міста Любомль?
Красуню, яку ви бачите на представлених портретах першої половини ХІХ ст., звати Катажина (Катерина) Потоцька. Її дівоче прізвище звучить як Браницька (пол. Katarzyna Potocka z Branickich).
Катажина Потоцька в дитинстві, пер.пол. ХІХ ст. Тут і далі фото з biogramy.pl
Рід Браницьких був одним із найвідоміших на Волині. Досі в Любомлі зберігся палац родини Браницьких – резиденція, входила до палацово-паркового ансамблю, збудованого Францішеком Ксаверієм Браницьким у ІІ половині XVIII століття.
10 грудня 1825 року в родинному маєтку Браницьких, в сім’ї графа Владислава Гжегожа Браницького та графині Ружі Потоцької з’явилась на світ донька, яку охрестили як Катажина. І це не випадково, адже народилась вона майже в день Святої великомучениці Катерини.
Метки: Фридерик Шопен вальс Катажина (Катерина) Потоцька польський композитор генії історії кохання біографії волинь жіночій портрет красуні |
Великi росiяни чи великi українцi? |
Дневник |
Великi росiяни чи великi українцi?
а Чайковський -- Чайка -- це український композитор. Достоєвський --це український письменник. I в цей ряд можна включити ще тисячi прiзвищ". Поговорити на тему українського походження вiдомих людей ми вирiшили з Олександром Роговим, iсториком, членом Нацiональної спiлки краєзнавцiв України.
-- Усi цi митцi мають українськi коренi. З iншого боку, звичайно, вони були бiльшою чи меншою мiрою зросiйщенi. Але загалом, попри намагання Росiйської iмперiї приховати українське походження великих українцiв, бiльшiсть iз них не забувала про Україну. Українськi родичi художника Iллi Рєпiна були з козацького роду Рiпи. Художник народився на Харкiвщинi, навчався в мiсцевiй iконописнiй школi, але у 20-рiчному вiцi подався до столицi Росiйської iмперiї - Санкт-Петербурга. Та Рєпiн зберiг своє вiдчуття належностi до українського народу. Вiн гаряче любив Шевченка, знав його творчiсть iз дитячих рокiв. Створив два портрети Кобзаря, називав його "апостолом свободи". Був членом комiсiї, метою якої було вибрати варiант пам'ятника Шевченковi до 100-рiччя з дня його народження. Його друзями були такi українськi дiячi, як Кропивницький, Яворницький та багато iнших. I ця спорiдненiсть Рєпiна зi своїм народом помiтна в його творчостi. Вiн створив чимало вiдомих творiв на українську тематику: "Запорожцi пишуть листа турецькому султановi", "Вечорницi", "Гайдамака", "Солоха i дяк", "Чорноморська вольниця"...
Репін Ілля Юхимович
-- А Чайковський -- це справдi "український Чайка"? -- Так, український рiд Петра Чайковського мав козацьке прiзвище Чайка. Дiд композитора закiнчив Києво-Могилянську академiю, i його iмперська влада вiдправила працювати штабс-лiкарем за межi етнiчних земель України, до Росiї. Сам композитор iз 24-рiчного вiку майже щороку жив в Українi по декiлька мiсяцiв. Написав тут понад 30 музичних творiв, серед яких: опери "Коваль Вакула" ("Черевички") i "Мазепа", пiсню-романс "Садок вишневий коло хати", а також дует "На городi бiля броду" на слова Шевченка. Вiн дуже часто використовував у своїх творах мотиви українських народних пiсень.
Чайковський Петро Ілліч
-- Батько письменника народився в селi Вiйтiвцi на Вiнниччинi. Згодом навчався в Подiльськiй семiнарiї, готувався стати священиком. Та його, як одного з найкращих учнiв, за рознарядкою скерували на навчання до Медико-хiрургiчної академiї в Москву. Там вiн i залишився, одружившись iз росiянкою. У 2013 роцi в селi Вiйтiвцi ми попередньо вiдкрили перший в Українi музей Достоєвських. Тут, крiм батька письменника, жили ще одинадцять найближчих родичiв письменника, серед них шiсть сестер батька та брат. У цьому селi спочиває прах чотирьох Достоєвських: дiда та бабусi письменника, батькового брата й брата дiдуся... Наприкiнцi XVIII столiття рiд шляхтичiв Достоєвських перетворився на рiд духiвникiв. Прадiд письменника Григорiй iз двома синами були греко-католицькими священиками. Його сина Iоана позбавили парафiї через вiдмову перейти в православ'я. Вiн разом iз Почаївською лаврою залишився вiрним унiатом. Другий син -- Андрiй (дiд письменника) -- згодом усе-таки перейшов у православ'я. -- Чому ж Федiр Достоєвський цiлком присвятив себе росiйськiй культурi? - Достоєвський iз його глибоким психологiзмом у творчостi важко пiддається якiйсь нацiональнiй iдентифiкацiї. А чуттєвiсть притаманна саме українському менталiтету. У своїх записах вiн згадував про родичiв в Українi. Хотiв вiдвiдати Одесу, але жандарми перешкодили цьому. Його батько Михайло також не забував про своє українське корiння. Вiн розiслав у всiх тодiшнiх газетах оголошення про те, що шукає родичiв у Подiльськiй губернiї. Але нiхто не вiдгукнувся, бо на той час усi звiдти виїхали. Я переглядав московськi архiви -- батько письменника пiдписувався українською "Михайло". I лише пiсля вiйни 1812 року, коли працював вiйськовим лiкарем, почав писати росiйською. Федiр Достоєвський мав чимало українських друзiв. Поважав Тараса Шевченка, разом iз яким у 1860 роцi виступив у Петербурзькому манежi, був присутнiй на його похоронi, сприяв публiкацiї посмертної статтi про Кобзаря. До речi, донька письменника Люба зазначала: "...У моего отца были карие, чисто украинские глаза..."
Достоєвський Федір Михайлович
-- Ну, хоча б Миколу Гоголя, який, як вiдомо, народився в селi Сорочинцi Полтавської губернiї.
Гоголь Микола Васильович
|
|
Проспер Меріме — французький козак ... |
Метки: Проспер Меріме ЖЗЛ письменник франция видатні люди великие люди |
Живописець від Бога ... Іван Бугаєвський-Благодарний |
Живописець від Бога ... портретист, академік живопису, учень Дмитра Левицького та Володимира Боровиковського, друг Олексія Венеціанова.
Метки: Іван Бугаєвський-Благодарний україна українські художники родом з україни живопись портреты художник живописец |
Скульптуры известных харьковчан в саду Шевченко / Харьков |
Скульптуры известных харьковчан в саду Шевченко / Харьков
Серия сообщений " Художники,фотохуд.-ки,скульпторы, архит. -15":
Часть 1 - Кошки белорусской художницы Е. Калиновской
Часть 2 - Нежные портреты австралийской художницы Бек Уиннел (Bec Winnel)
...
Часть 33 - Фарфоровые и керамические расписные скульптуры
Часть 34 - Вкрадені росією: харківські імпресіоністи ...
Часть 35 - Скульптуры известных харьковчан в саду Шевченко / Харьков
Часть 36 - Максим Мирович: Ужасы Октябрьского переворота на рисунках очевидца
Часть 37 - ...Я люблю любоваться цветами.. Бельгийский художник Pieter Wagemans
Метки: украина харьков скульптура сад выдающиеся личности достопримечательности |
Вкрадені росією: харківські імпресіоністи ... |
Сергій Васильківський, "Козак в степу" / близько 1905 рік
Троє з трьох живописців, про яких йдеться у цій статті, в російських і закордонних каталогах проходять, як "русская живопись", "живопись Юга россии". Але вони малювали Україну, говорили українською, вивчали українську культуру. У суспільній уяві десь після утворення УРСР в складі СРСР з’являється українська культура. Але, як вважалося, це була культура класом нижча за російську. А те, що було ДО революції – то все якісь тужливі літературні плачі про тяжку селянську долю.
Російська культура – цікава, світова, українська – регіональна й нецікава. Українці – то селяни, і нічого більшого. Всі культурні здобутки, вищі за селянські, вважалися російськими. Ця стаття – ще одне (не перше) нагадування, що українська висока культура існувала, і що вона НЕ російська – ні за походженням, ні за завданнями, ані за способом вираження. Поговоримо про харківських Майстрів-імпресіоністів. Не про всіх, а тільки про трьох, об’єднаних дружбою ще з юності: Петра Левченка, Сергія Васильківського та Михайла Ткаченка. Крім рідного Харкова, взаємної людської симпатії, стилю й напрямку творчості, що становить помітне явище в українському мистецтві, цих художників поєднує палка прив’язаність до рідного краю, зачарованість українською природою, особлива лірично-поетична нота. Хоч усі троє були людьми міськими – вони обожнювали сільську Україну.
Немає такого українця, в душі якого не відгукнулось щемко щось при рядках: «садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть». Її степом, її горами, тополями й відблисками леліток на водоймах мариться на чужині і в окопах.
Серия сообщений " Художники,фотохуд.-ки,скульпторы, архит. -15":
Часть 1 - Кошки белорусской художницы Е. Калиновской
Часть 2 - Нежные портреты австралийской художницы Бек Уиннел (Bec Winnel)
...
Часть 32 - Балтазар ван дер Аст (1593–1657, Dutch) - Роскошь старинного натюрморта \2\
Часть 33 - Фарфоровые и керамические расписные скульптуры
Часть 34 - Вкрадені росією: харківські імпресіоністи ...
Часть 35 - Скульптуры известных харьковчан в саду Шевченко / Харьков
Часть 36 - Максим Мирович: Ужасы Октябрьского переворота на рисунках очевидца
Часть 37 - ...Я люблю любоваться цветами.. Бельгийский художник Pieter Wagemans
Метки: україна художники живопись живопис культура українські художники імпресіоністи родом з україни |
Той, у кого ім'я викрадено |
Той, у кого ім'я викрадено
Сьогодні — день народження Василя Голобородька. Одного з найвидатніших митців, якого подарувала світові Луганська земля. Одного з найталановитіших поетів нашого "задушеного Відродження" 1960-70-х
"У молодших сучасників найбільше ціную Василя Голобородька. Потім - Вінграновського. І, звичайно, Леоніда Кисельова",— писав Василь Стус про це покоління.
2014 року Василеві Голобородьку довелося стати біженцем - на той час його знову, як і в радянські роки, "забули" й не згадували, і знову з причин "ідеологічних": ЗМІ готували Україну до розколу, а 9 областей - до входження в РФ, тож найвидатніший із живих українських поетів не міг бути "з Луганська" - міста, що його навіть дехто з так званих інтелектуалів закликав "віддати Росії"
(докладніше про це див. у моєму Відкритому листі до Українського ПЕН-центру за липень 2014-го).
А в 2016-му, щоб про Голобородька таки зовсім забули, у нього вкрали ім'я.
Гебуха любить у такий спосіб закривати атакованим народам "гештальти": підміняючи справжнє фейком.
І коли ви - як вам здається, зневажливо - називаєте клоуна з фсбешних корпоративів "Голобородьком", за іменем персонажа серіалу (м.ін., чи в правовій державі таке використання імені живого поета не мало б стати підсудною справою?), - це значить, що вас уже встрілили.
Ще не вбили, але вже злегка поранили на цій війні, де найприцільніше бомбардування ведеться, поки що, з телевізора.
Бо щоразу, коли ви вживаєте це ім'я не за призначенням, ви - самі того не знаючи - глумитеся з Поета (а глум над батьківщиною зашито в цю саму закладку на кілька ходів далі)
Як усі справжні поети, Василь Голобородько наділений даром передчуття. Цей його вірш був написаний давно, ще за СРСР (де його 17 рр. не друкували й навіть не допускали були, після виключення з університету, до отримання диплома):
БЕЗ ІМЕНІ
Викрали моє ім'я
(не штани ж - можна і без нього жити!)
І тепер мене звуть
той, у кого ім'я викрадено.
Я вмію сіяти і мурувати білі стіни,
і коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той,
у кого ім'я викрадено,
а на білих стінах я завжди пишу:
стіну вибудував той, у кого ім'я викрадено.
Привітальні телеграми і листи
ідуть уже на моє нове ім'я,
на ім'я того, у кого ім'я викрадено.
Уже всі примирилися (бо ж і сам давно)
із моїм новим ім'ям.
Дружина теж звикла.
Тільки от не знаю, як бути дітям,
як їх кликатимуть по батькові?
Простіть, пане Василю, що доводиться Вас вітати на Ваше 74-річчя - перепостом саме цього вірша.
І дай Боже Вам (і нам усім...) дожити до перемоги - до Повернення Вкраденого.
(Оксана Забужко)
Метки: Забужко стаття Василь Голобородько українский поет річниця україна вкрадене ім'я видатні митці гіркі паралелі повернути вкрадене ім'я |
Поетеса Ліна Костенко сьогодні святкує 89-й день народження ... |
|
Рамочка від Arnusha
Метки: Ліна Костенко поетеса привітання вірші україна річниця присвята |
Таланты твои, Украина |
Таланты твои, Украина
Ни для кого не секрет, что в результате сложных перипетий в истории Украины миллионы наших соотечественников разъехались по миру в поисках лучшей жизни, а иногда и просто ради выживания. Как следствие, во многих странах образовались многотысячные украинские диаспоры.
Эти люди тщательно хранили память об украинских корнях, прививали своим детям любовь к Украине, ее языку, традициям, и, конечно же, поражали человечество различными талантами. Кто-то из них хоть и не является по крови украинцем, но родился на этой земле и уважал память о ней всю свою жизнь, а кто-то к Украине имеет отношение только своими предками, и никогда в ней не был, однако все они так или иначе признавали свое отношение к нашей стране и никогда не чурались этого. Поэтому, предлагаем вам обзор этого перечня украинцев - эмигрантов, чьи огромные заслуги просто невозможно не признать. Согласитесь, у нас есть повод гордиться своей плодородной страной и своими генами! Стив Возняк Один из основателей, пожалуй, самой известной компании в мире - Apple. Его отец родился в селе Красная Дубрава на Буковине. Два Стива - Джобс и Возняк - были друзьями со школьной скамьи, а когда выросли, так же дружно положили начало эре персональных компьютеров.
Натали Вуд
Королева Голливуда, не скрывала своих корней, - Натали Вуд. Под этим псевдонимом прославилась Наталья Николаевна Захаренко. Ее родители в годы революции сбежали из Харькова до Владивостока, затем в Китай. А оттуда в Сан-Франциско. Там в 1938 году родилась Наталья. Дочь инженера и дворянки начала сниматься с четырех лет. Фильмы с ее участием - «Вестсайдская история» (1961), «Большие гонки» (1965) - вошли в золотой фонд кино.
|
Метки: украина украинцы диаспора выдающиеся украинцы эмигранты великие люди родом с украины украинские корни выдающихся людей |
История создания одной из самых известных и старинных песен в мире музыки Greensleeves. Видео. |
Одной из самых известных и старинных песен в мире музыки является английская народная баллада Greensleeves («Зеленые рукава»). История композиции насчитывает более четырехсот лет, и за эти годы она не только не была предана забвению, но и до сих пор пользуется большой популярностью.
История и смысл песни Greensleeves
Дату появления на свет песни Greensleeves определить невозможно, зато известен день, когда ей было выдано «свидетельство о рождении». Правда, как это часто бывает в подобных случаях, на «отцовство» претендовали несколько человек.
3 сентября 1580 года печатник Ричард Джонс зарегистрировал в London Stationer’s Company музыку и текст песни, которую он назвал A New Northern Dittye of the Lady Greene Sleeves. В тот же день его конкурент Эдвард Уайт издал песню, озаглавленную ним A ballad, being the Ladie Greene Sleeves Answere to Donkyn his frende. Нужно ли говорить, что речь шла о вариациях одной и той же композиции.
Дальше – лучше. Впоследствии Джонс и Уайт издали еще несколько версий Greensleeves. Каждый из них считал, что права на песню принадлежат именно ему. В 1584 году Ричард Джонс выпустил окончательную редакцию под названием A New Courtly Sonnet of the Lady Green Sleeves, которая вошла в сборник A Handful of Pleasant Delights. Именно этот вариант Greensleeves получил максимальное распространение, был включен в многочисленные издания и благополучно дожил до наших дней.
Серия сообщений "музыка и песни":
Часть 1 - Татьяна Снежина. Песня: "Позови меня с собой"
Часть 2 - История одного шедевра: Лунная соната или "Поэма о любви"
...
Часть 38 - "Ласковый май": музыкальный феномен мальчишек из интерната. Видео.
Часть 39 - Загадки известной песни: Действительно ли Стенька Разин утопил персидскую княжну
Часть 40 - История создания одной из самых известных и старинных песен в мире музыки Greensleeves. Видео.
Метки: музыка история одной песни история шедевра видео слушать старинная песня Greensleeves англия |
Музы Рубенса - Елена Фоурмен, Изабелла Брандт, семейноПортретное и детали...\ч.2\ |
Вершина творчества последних лет жизни художника — картина «Шубка» из собрания Венского музея. Возможно, художник не задавался целью специально писать портрет жены. Он, видимо, создан всего лишь в перерывах, когда Елена Фоурмент отдыхала от утомительного позирования.
Peter Paul Rubens (1577-1640)
Helene Fourment in a Fur Coat
(The Furlet, "Шубка")
176 x 83 с_мдерево, масло,
1638
Музей истории искусств, Вена
Peter Paul Rubens (1577-1640)
Helene Fourment in a Fur Coat
(The Furlet, "Шубка")
176 x 83 с_мдерево, масло,1638
Музей истории искусств, Вена
Полная раскованность, непринужденность позы и помогли создать шедевр. Он не побоялся - решил, что красота его Елены должна остаться навсегда: художник создал редкий по откровенности личного чувства образ обнаженной Елены с накинутой на плечи бархатной, отороченной мехом шубкой.
Circle of Sir Peter Paul Rubens
PORTRAIT OF A YOUNG WOMAN
(Портрет женщины с белым воротником)
Серия сообщений " Художники,фотохуд.-ки,скульпторы, архит. -15":
Часть 1 - Кошки белорусской художницы Е. Калиновской
Часть 2 - Нежные портреты австралийской художницы Бек Уиннел (Bec Winnel)
...
Часть 17 - Мексиканский художник Alberto Guillen. Акварель, цветы..
Часть 18 - Музы Рубенса - Елена Фоурмен, Изабелла Брандт, семейноПортретное...\1\
Часть 19 - Музы Рубенса - Елена Фоурмен, Изабелла Брандт, семейноПортретное и детали...\ч.2\
Часть 20 - В стиле ретро / художник из Львова Игорь Кухарский
Часть 21 - Картины, сотканные из солнца ... Художник-импрессионист Лоран Парселье / Франция.
...
Часть 35 - Скульптуры известных харьковчан в саду Шевченко / Харьков
Часть 36 - Максим Мирович: Ужасы Октябрьского переворота на рисунках очевидца
Часть 37 - ...Я люблю любоваться цветами.. Бельгийский художник Pieter Wagemans
|
"Ван Гог. С любовью, Винсент". Анимационный полнометражный фильм, нарисованный масляными красками на холсте |
ВАН ГОГ. С ЛЮБОВЬЮ, ВИНСЕНТ. Фильм онлайн.
Это первый в мире полностью нарисованный масляными красками на холсте анимационный полнометражный фильм. Команда из 100 художников создавала каждый из 62450 кадров масляными красками на холсте в той же технике, в которой работал сам Ван Гог.
Впервые фильм был показан 12 июня 2017 года на Международном фестивале анимационного кино в Анси.
Сюжет фильма можно назвать экранизацией картин Винсента Ван Гога. Действие разворачивается в 1891 году спустя год после трагической гибели художника. Почтмейстер по имени Рулен, знакомый Ван Гога, обнаруживает письмо художника к его брату, которое не было отправлено. Почтмейстер даёт поручение своему сыну Арману Рулену найти Тео Ван Гога и отдать ему письмо. Арман принимается за поиски, но узнает, что брат художника умер спустя несколько месяцев после кончины Винсента. Вдова Тео покинула Францию, и Арман решает найти её. Тогда молодой человек едет в город, где великий гений провёл свои последние дни. Арман хочет узнать у доктора Поля Гаше, лечившего художника, где искать его невестку. Во время своих поисков сын почтальона попробует ответить на вопросы о загадочной кончине Винсента Ван Гога.
Метки: Ван Гог фильм смотреть онлайн великие художники культура ЖЗЛ анимация |
Музы Рубенса - Елена Фоурмен, Изабелла Брандт, семейноПортретное...\1\ |
Когда мы слышим имя Рубенса, перед нашим внутренним взором возникают громадные многофигурные композиции с бурлящим движением фигур и пышнотелые златокудрые красавицы — плоть и кровь старинной цветущей Фландрии. Эти образы заслоняют подчас другие стороны плодотворной художественной деятельности Рубенса, в том числе и его мастерство портретиста.
Рубенс, Питер Пауль (и мастерская)
Женский портрет ((Helene Fourment)
Около 1620-1630 98×76 см.
Маурицхёйс
Питер Пауль Рубенс
or
Attributed to Jan Boeckhorst after Rubens
Портрет Елены Фурман
ок1630. 65х50.
Королевский музей искусств Брюссель
or
Antwerp Rubenshuis
Питер Пауль Рубенс
Автопортрет с Изабеллой Брандт
1609-10. 178х136.
Старая пинакотека Мюнхен
В течение своей жизни ему пришлось написать много портретов. Причем, если некоторые крупные композиции, созданные по эскизам Рубенса в его мастерской с помощью многочисленных учеников, хранили иногда только следы собственноручной работы, то портреты, особенно родных и друзей, он писал сам от первоначального эскиза до окончательного завершения.
Питер Пауль Рубенс
Автопортрет с Изабеллой Брандт (Деталь)
1609-10. 178х136.
Старая пинакотека Мюнхен
Серия сообщений " Художники,фотохуд.-ки,скульпторы, архит. -15":
Часть 1 - Кошки белорусской художницы Е. Калиновской
Часть 2 - Нежные портреты австралийской художницы Бек Уиннел (Bec Winnel)
...
Часть 16 - Художник Daniel Gerhartz | 'ПроПрекрасное...'
Часть 17 - Мексиканский художник Alberto Guillen. Акварель, цветы..
Часть 18 - Музы Рубенса - Елена Фоурмен, Изабелла Брандт, семейноПортретное...\1\
Часть 19 - Музы Рубенса - Елена Фоурмен, Изабелла Брандт, семейноПортретное и детали...\ч.2\
Часть 20 - В стиле ретро / художник из Львова Игорь Кухарский
...
Часть 35 - Скульптуры известных харьковчан в саду Шевченко / Харьков
Часть 36 - Максим Мирович: Ужасы Октябрьского переворота на рисунках очевидца
Часть 37 - ...Я люблю любоваться цветами.. Бельгийский художник Pieter Wagemans
|
Знаменитые влюбленные, которых познакомил Киев. |
В большом Киеве есть большое количество интересных историй любви, но знаем мы только о тех романах, которые произошли со знаменитостями. Их истории очень разные — некоторые с хорошим, некоторые с печальным финалом. Но всех объединяет один удивительный романтический город.
Анна Ахматова и Николай Гумилев
Анна Ахматова и Николай Гумилев. © / Коллаж АиФ
Знаменитая поэтесса Анна Ахматова говорила своему не менее знаменитому мужу Николаю Гумилеву слово «нет» множество раз, и только Киев заставил ее сказать долгожданное «да». Семнадцатилетний Николай Гумилев познакомился с четырнадцатилетней Анной Горенко (псевдоним Ахматова она возьмет позже) в Петербурге. Романтический юноша влюбился моментально и предложил руку и сердце, но девушка отказала. Второе предложение Николай сделал спустя время на берегу моря в Крыму – и снова отказ. Поэт решил топиться, но попытка суицида не увенчалась успехом, Николай воспринял это как знак судьбы и попросил руки в третий раз, на этот раз в письме. Это удивительно, но непреклонная Анна отвечает снова отказом, а упрямый Гумилев решается травиться и снова неудачно.
И только в 1910 году, когда Анне Андреевне было уже 21 год, новая встреча в Киеве и уже четвертое предложение увенчались успехом. Молодые венчались практически тайно, невеста переодевалась в подвенечное платье, можно сказать, на пороге церкви. Ахматова и Гумилев венчались 25 апреля 1910 года в храме Николая Чудотворца в Никольской Слободке. Впоследствии Николай Гумилев напишет такие строки: «Из города Киева, я взял не жену, а колдунью…» Что же касается церкви, то ее, к сожалению, разрушили в 1961 году, теперь на ее месте Броварской проспект и станция метро «Левобережная».
Рамочка от Beauti_Flash
Метки: украина киев история любви знаменитости великие люди романтический город |
немного истории.. |
немного истории..
"Пройдет лет сто или двести. Большевики рухнут. Потому что никаких природных ресурсов не хватит даже в такой стране, как наша Россия, чтобы прокормить безумное стадо. И вот тогда придут больные, изуроченные люди и попытаются - может быть даже искренне - что-то изменить.
И ничего не получится, потому что заряд векового бессилия слишком силен. Но это, поверьте, не самое страшное. Те потомки дворянства, казачества, кои непостижимом образом уцелеют в кровавой мясорубке большевизма - случайно ли, ценою предательства предков - кто знает? Так вот они создадут "дворянские собрания", "офицерские собрания", и т.д...
Будут воссоздавать дипломы и родословные, звания и ордена, а по сути своей, все равно останутся прачками и парикмахерами... Исключения только оттенят всеобщее печальное правило. Увы..."
Генерал-лейтенант Евгений Миллер, русский дворянин,
с 1901 по 1907 - военный атташе в Италии, с октября 1912 года — начальник штаба Московского военного округа. Женат на Наталье Шиповой, внучке жены Пушкина, Натальи Николаевны Пушкиной—Ланской.
В 1920 вынужден эмигрировать. 22 сентября 1937 похищен и вывезен НКВД из Парижа в Москву, где и убит.
Серия сообщений "цитаты , мысли,письма великих":
Часть 1 - Весёлая мудрость от Фаины Раневской!
Часть 2 - 10 правил счастья от Папы Иоанна XXIII
...
Часть 28 - Шекспир сказал...
Часть 29 - Немного истории...
Часть 30 - немного истории..
Метки: история история ссср высказывания россияне Евгений Миллер истории и судьбы большевизм нквд россия актуальное |
Драматическая судьба кумира миллионов Сергея Захарова ... |
Драматическая судьба кумира миллионов Сергея Захарова ...
|
Рамочка от Arnusha
Метки: Сергей Захаров посвящение жзл память чтобы помнили видео певец родом с украины песни |
Родовід християнського богослова о. Олександра Меня (ч.2) |
Дневник |
Лев Хмельковський: Родовід християнського богослова о. Олександра Меня (книга-спогад) ч.2
Друга світова війна не обійшла рід Василевських. Від голоду й нестач померли в Москві Яків Веніамінович, Ілля Веніамінович, в Харкові – Валентина Володимирівна. Дружина Володимира Василевського, уже після смерти дочки, виїхала з внучкою в Поволжя. Тут знайшов Світлану лист від Цецилії: «Здрастуй, Світланочка, Свєтік дорогий! Як зраділа я, побачивши твоєю рукою написаний лист! Пташечка рідна, спасибі, що написала! Все таки уже видно, що ділова людина і свої думки толково направляє. Поздоровляю тебе, дєтка, з переходом в п’ятий клас. Добре, що продовжуєш нормально займатися. Багато випало нам пережити, стільки важких втрат! Війна – це жорстока, дика, злочинна вигадка.Тільки б швидше їй кінець! Спасибі, що написала про бабуню, про Поліну (дружину Лео). Жаль, що не знаєш, чи живі дітки (старші діти Лео – Лілія і Олександр). Чи ви відповіли Лео?.. Добре, що працюєш в полі. Я люблю піклуватися і спостерігати за життям рослин. Обійми, приголуб, поцілуй за мене бабуню. Напишу до неї окремо... Дуже рада, що бабуня з Вами. Відволікай її від важких думок, читай їй вголос. Старенька людина так само потребує ласки й уваги, як маленька, а ти розумниця, зможеш прикрасити їй життя».
Становлення Олександра Меня проходило в перші повоєнні, голодні часи. Від Віри Яківни він дізнався й добре засвоїв, що життя людини не ділиться на дитяче й доросле, тому не можна витрачати дорогоцінний час на порожні розваги. Олександр рано почав читати досить серйозні книги, причому незвичайні для ровесників-москвичів. Хоча й серед його ровесників були незвичайні люди – в одній школі з Олександром училися Андрій Вознесенський, Андрій Тарковський, Олександр Борисов, в церкві Різдва Іоанна Предтечі на Красній Пресні разом з ним прислужував у вівтарі майбутній Єпископ Філарет – глава православної церкви в Білорусі, студентську квартиру в Іркутську Олександр ділив з Глібом Якуніним.
Разом з фотокарткою з Москви в Харків у січні 1949 року прийшов лист від тітоньки Тілі – вдови Іллі Веніаміновича Матільди Львівни. Вона писала про юного Олександра:
«... вчора була у Лєночки, був день народження Аліка, йому виповнилось 14 років. Великий, довгий «юнак». Дуже талановитий і серйозний. Добрий художник. Але навчання у школі його не цікавить, не захоплює. Читає багато наукових книг, сам цікавиться світом тварин, птахів. Чоловікові Лєночки легше, він одужує й лікарі кажуть, що він через днів 10-14 його випишуть з лікарні. От було переживань для Володі і для всіх нас! Лікарі кажуть, що вважали його безнадійно хворим. Вони всі шлють Вам привіт, Вірочка збирається написати до Вас, але вона дуже зайнята, приходить з роботи пізно, у них прибавили ще два робочих дні, щоб «рухати науку» – вона всеціло віддалась служінню Лєні і її дітям. А діти все ще не одужали від стрептококової ангіни, то один, то другий прихворіє. Від Цилі листи мало втішні, Семен усе нездужає, працювати йому не можна, працює Волик (молодший син Цецилії Володимир), але він один прогодувати їх не може, вони в нужді. Лео їм допомогти не може, у самого сім’я п’ять осіб. Лєні важко допомагати матері, бо вона сама не працює. Пока вона училась, то відсилала рідним свою стипендію. Так складається життя у батьків. Я почуваюся так, як повинна почуватися старенька в 77 років, але ні на що не скаржуся і не лікуюся. Ніхто мене не обслуговує. Сама прибираю, перу, готую їжу, ходжу за покупками. Правда, ходжу з паличкою і в магазині товар не можу роздивитися, біля каси гроші не можу розрізнити, маю надію на чесність касирки. Все ж я бадьора, одна їзжу до Лєночки на двох трамваях... Коли чую по радіо звуки вальса, мазурки – я танцую у себе в кімнаті. Мої сусідки називають мене – «героїня», а ця героїня з нетерпінням чекає смерти, так скучно і одиноко жити. Адже я уже не працюю півтора року і так скучно без громади, товаришів...».
Один за одним відходили з життя працьовиті діти Анни і Веніаміна Василевських. В кінці 1940-их років померли Микола в сім’ї молодшого сина Веніаміна в нинішньому Івано-Франківську і Віра Веніамінівна в Москві, в 1950 році Цецилія в Москві. Старішали внуки Віра, Лео, Лідія, Олена... Утверджувалися правнуки й серед них – Олександр. Один з його біографів Ів Аман писав: «В 1953 році, через кілька місяців після смерти Сталіна, Олександр закінчив середню школу. Оскільки всю програму семінарії він засвоїв самостійно, то вирішив поступати до вищого навчального закладу. Останні роки сталінського правління були позначені розгулом антисемітизму, тому його походження стало перепоною для вступу в університет. Він вибрав Московський хутровий інститут...» (Ів Аман. «Александр Мень, свидетель своего времени». Е. Рудомино. 1994).
Метки: Лев Хмельковський книга Олександр Мень о. Олександр Мень ЖЗЛ доля людини родовід родом з україни християнство релігія історія біографія спогади |
Родовід християнського богослова о. Олександра Меня (книга-спогад) ч.1 |
Дневник |
Хмельковський_Лев_Костянтинович:
Родовід християнського богослова о. Олександра Меня ч.1
(книга-спогад)
9 вересня 1990 року я був з родиною на відпочинку в Гурзуфі, коди ми щоліта приїздили до мого приятеля з дитячого будинку Леоніда Дмитрука та його дружини Зіни. Саме у їхній колись кримсько-татарській садибі почули, що під Москвою вбито відомого християнського просвітителя о. Олександра Меня. Усі ми були вражені цим злочином і невдовзі наш молодший син Фелікс повіз у підмосковне селище Семхоз харчові дари для родини Менів. Його вдова Наталя Григоренко пізніше розповіла мені, що приїзд Фелікса став дарунком небес, бо часто прибували до неї високі церковні гості, яких треба було частувати, а на ті часи в домі було бідно, аж раптом з України надійшли харчі.
Я теж поїхав у Семхоз, познайомився з Наталею і сином подружжя Михайлом. Відтоді ми зустрічалися і Наталя запропонувала мені перекласти українською мовою твори о. Олександра, адже його рід походив з України, з Харкова. А Наталя була з Кобеляків на Полтавщині. У нелегкі часи чимало українців шукало праці під Москвою і родина Наталі у 1941 році теж рушила на північ, де потребували дешевих робітників. Батько її був агрономом, мама Ангеліна співала у церковному хорі. Приїхали чотири брати і сестра Григоренки.
Я підтримав ідею видання книг о. Олександра українською мовою і узявся за переклад. Директор львівського католицького видавництва «Свічадо» Богдан Трояновський теж визнав таке видання потрібним. Було видано книжки «Син Людський» (кілька видань), «Перші апостоли», «Світло в пітьмі сяє», котрі прихильно зустріли в Україні. Українські переклади були покладені на меморіяльний стіл в кабінеті о. Олександра Меня в Семхозі.
Походження о. Олександра з України зацікавило мене і за порадою Наталі Григоренко з моїм сином Феліксом, який на той час очолював у Черкасах християнську місію «Стефанус», що діяла від місії Ричарда Вурмбранда «Голос мученика», ми поїхали до Харкова, де збереглися родинні архіви священика, листи і фотографії його прабабусі Анни Василевської, її дітей та внуків. Знайдені матеріали дали мені можливість написати російською мовою (тобто мовою оригіналів) книжечку «Витоки», авторство якої я тоді чемно віддав правнукам Анни Василевської Світлані Рабинович і Вікторові Турубінерові, зазначивши лише мій літературний запис. Я сам склав ту книжечку, художник Валентин Почепцов художньо її оформив, а Фелікс Хмельковський випустив у своєму видавництві «Стефанус». Надрукували книжку в січні 1995 року в Науково-дослідному інституті техніко-економічних досліджень в хімічній промисловості, де я тоді працював (редактор видання Світлана Горіна). Увесь наклад ми повезли до Москви і і роздали учасникам конференції з нагоди 60-річчя о. Олександра Меня, що відбулася в Бібліотеці закордонної літератури при повній залі учасників. Я теж мав слово про український слід родини о. Олександра.
«...нехай учаться перше побожно шанувати родину свою, і віддячуватися батькам, бо це Богові вгодно». (Перше послання до Тимофія, 5:4)
Духовне служіння о. Олександра Меня, його тернистий шлях і трагічне завершення земного життя, богословська й літературна спадщина пробудили багатьох і навернули до віри – джерела життя, надії і постійного оновлення. Уже опубліковані щоденники, спомини, есеї людей, близьких до о. Олександра, статті і книги дослідників його спадщини, а самі праці протоєрея О. Меня видаються багатьма мовами світу.
Добрий плід дозріває на доброму дереві. «Він народився 22 січня 1935 року в Москві, в родині европейськи освічених єврейських інтелігентів», – це рядок з статті про Олександра Меня Андрія Безсмертного і Володимира Ойвина в газеті «Протестант», що вийшла у жовтні 1990 року до сороковин загибелі о. Олександра.
Бабуся о. Олександра по материнській лінії Цецилія з сім’ї Василевських – великої, дружної, вирощеної в любові, вірі, доброті, праці й терпінні. В цій сім’ї любили театр, літературу, в ній гостили письменників, артистів. Сім’я була співуча, співав і о. Олександр. Як і більшість інтелігентів країни, Василевські та їхні нащадки пережили райдужні надії початку нового століття й похмурий ранок революції, нестатки й страхи соціалістичного будівництва, Другої світової війни, осінь розпаду тоталітарного режиму й новую надію на відрождення віри й водночас з нею того укладу життя, тих моральних засад, які забрала колись віхола соціальних потрясінь. За це відродження сім’я заплатила немалими жертвами, серед яких непоправною втратою стала передчасна кончина о. Олександра. Господь уготовив йому долю Мученика, але світло, яке випромінює терновий вінець цієї великої людини, великою мірою йде від тієї віри та любови, які допомагали вистояти і утвердитися всій сім’ї Василевських.
У 1888 році помер у Полтаві книготорговець Веніамин Василевський, прадід Олександра Меня, залишивши під опікою непотішеної
вдови Анни Йосифівни семеро дітей, старшому з яких Володимиру уже йшов двадцятий, а молодшій Вірі ледве виповнилося п’ять літ. Анна з дітьми переїхала в Харків, де найняла (чи купила?) квартиру, що займала верхній поверх невеликого одноповерхового будинку в Інструментальному (тепер Мечникова) провулку, 3. В одній з кімнат, що не мала опалення, був обладнаний великий лар з подвійними, заповненими кригою стінками – льодник, в якому за певну плату селяни, які привозили товар на ринок, могли його зберігати. Частину молочних продуктів після переробки продавали. Цей льодник, поряд з заробітками дітей, які поки ще не стали твердо на ноги, не тільки годував сім’ю, а й був джерелом їхнього нелегкого навчання. Кімната, у якій стояв лар з ледом, зберігала назву «льодник» в квартирі Миколи Василевського, який тут залишився жити.
У ті далекі роки на Анну зійшло благословення Боже, коли її зцілив своїм словом преподобний о. Іоанн Кронштадтський. Про це писав Олександр Мень: «Я був народжений у православ’ї не тільки формально, але й по суті. Сім’я наша здавна вважала себе під благословінням о. Іоанна Кронштадтського. Він увійшов у її життя не з книг. Мамина бабуся, яка ще няньчила мене, бувала у о. Іоанна і він зцілив її від тяжкої недуги. При цьому він відзначив її глибоку віру, хоча знав, що вона не була християнкою, а сповідувала юдейську релігію. Думається, що благословіння о. Іоанна не минуло марно: мама моя з раннього дитинства прониклася вірою в Христа і передала мені її в ті роки, коли довкола ця віра була гнаною і видавалася згасаючою, коли багато людей, які досі були церковниками, відходили від неї».
28 січня 1895 року був охрищений у православну віру старший син Василевських – Володимир, в майбутньому інженер-шляховик, а в той час дорожний майстер Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці. Пізніше прийняла православ’я його дружина Людмила, учителька молодших класів.
В сім’ї Василевських усі були трудівниками: Яків – інженер-технолог, Микола служив бухгалтером в Земельному банку, його дружина Олександра була зубним лікарем, Розалія стала актрисою. Знайшли своє місце в житті й інші діти – Ілля, Віра, Цецилія. І куди б не закинула їх доля, вони завжди ділились новинами з мамою, братами і сестрами.
Найближчою людиною після мами в сім’ї Василевських для всех її членів став її старший син Володимир. Про ставлення родини до Володимира, дізнавшись про його смерть 27 квітня 1941 року, написала вдові Людмилі й дочці Валентині його племінниця Віра Яківна, духовна наставниця підростаючого Олександра Меня: «Дядя Володя завжди користувався в родині винятковою любов’ю і повагою. Бабуся завжди виділяла його серед усіх своїх дітей, а моя мама ставилася до нього, як до рідного батька. Своїм твердим, рівним, розумним ставленням до життя і високорозвинутим відчуттям обов’язку, особистого і громадського, дядя Володя завжди благодійно впливав на оточення. Недавно тато прочитав нам вголос листа, якого дядя Володя прислав до Нового року. В цьому листі він ніби підводить підсумки свого діяльного життя, в якому він мав велике право на задоволення. Таким він й пішов з життя, не зазнавши безсилої старості, не переживши самого себе... Пригадую ті захоплені листи, які писав про неї (про внучку Світлану) дядя Володя, ледь не з самого немовлятського віку. Це говорить про велику ніжність, яка жила в його душі».
У цій розповіді використані листи з архіву сім’ї Володимира Василевського. В роки війни їх зберегла у Харкові віруюча, православна жінка Віра Василівна Тюрина.
Перше десятиліття ХХ століття видалось особливо романтичним для Цецилії Василевської, бабусі Олександра Меня. Вона працювала у Харкові сестрою милосердя і, заощадивши грошей, поїхала до швейцарського міста Берн з надією поступити на медичний факультет університету.
Метки: Лев Хмельковський письменник Олександр Мень о. Олександр Мень ЖЗЛ доля людини родовід родом з україни християнство релігія історія біографія спогади |
Украинские корни |
Украинские корни. Карл Саган, Зигмунд Фрейд, Ларри Кинг
Вот несколько известных выходцев из Западной Украины:
Карл Саган - американский астроном и ученый, умел настолько легко объяснять сложные материи что его понимали и дети.
Его родители имели украинские корни. Мама - из города Сасов Львовской области, папа - из Каменец-Подольского.
Саган никогда не боялся делать сенсационные заявления. Он заявил, что на Венере есть обжигающая пустыня. А изменения цвета на поверхности Марса он объяснил штормовыми ветрами, которые переносят пыль. С годами эти теории подтвердились.
Ученый работал в составе комиссии NASA, которая определяла, куда именно надо приземляться марсоходам "Викинг один" и "Викинг два". Саган был убежден, что люди не единственные живые существа во Вселенной, поэтому старался передавать сигналы в космос. В 1974 году из обсерватории Аресибо в Пуэрто-Рико отправил радиосигнал к созвездию Геркулеса, который расположен в 25 000 световых лет. В нем зашифровал информацию о солнечной системе, человечестве и спирали ДНК.
Передал Саган и материальные предметы - сразу четыре аппарата серии "Пионер" и "Вояджер". Они понесли с собой в неизведанные просторы рисунки с изображением человека, записи приветствий на 55-ти языках мира, обращение генсека ООН и президента США Джимми Картера.
В 1990 году космический зонд "Вояджер-1" завершил миссию, сделав детальные изображения Юпитера, Сатурна, Урана и Нептуна. Далее он должен двигаться по своей траектории к границе звездного пространства Солнечной системы. Саган взамен попросил астронавтов дать зонду команду развернуться и сфотографировать космос. Тогда же сделали фотографию Земли на расстоянии 6000000000 километров.
Ученый, который стал "отцом психоанализа"
Зигмунд Фрейд - психолог и невролог еврейского происхождения, изучал человеческое бессознательное. Отец выдающегося ученого происходил из городка Тысменица, что в 12 километрах от Ивано-Франковска, а мать - из г. Броды Львовской области.
Либидо, комплекс Электры и комплекс Эдипа, сексуальный инстинкт, сублимация, вытеснение реального в бессознательное - теории Фрейда были настолько странными и поразительными в начале ХХ века, сначала их просто отрицали или же высмеивали.
Одно из первых его исследований - половая жизнь угрей. Имел Фрейд еще один научный интерес - кокаин. К тому же, изучал его действие на себе. Описывал, что он подавляет чувство голода, сна, усталости и повышает умственные способности.
Когда Фрейд взялся за лечение неврозов, то обнаружил, что сеансы гипноза помогают выведать у пациентов скрытые причины их душевного беспокойства. Впоследствии обнаружил, что эффективным методом свободные ассоциации - пациенты ложились на диван, делились ассоциациями и говорили все, что им взбредет в голову.
Журналист, который стал легендарным интервьюером
Ларри Кинг - известный американский журналист и интервьюер.
Отец Ларри Кинга родом из городка Коломыя, что в Западной Украине. Эмигрировав в США, открыл собственный бар, а в свободное время ходил с сыном на бейсбольные соревнования. Пока все ребята мечтали стать бейсболистами и учились отражать мячи, Ларри закрывался в комнате и представлял себя комментатором.
В 20 лет Кинг продавал молоко, подрабатывал почтальоном и упаковщиком бандеролей. Однако в Майами его взяли работать на радиостанцию. Правда, уборщиком. Место радиоведущего Кинг получил случайно, когда на работу не вышел один из ведущих.
3 июля 1985 вышла телепрограмма "Ларри Кинг в прямом эфире", которая стала одной из самых популярных и долгосрочных программ в сети CNN. Кинг не любил долго готовиться к интервью, не читал книг своих гостей, хотел, чтобы разговор был максимально естественным. Свои вопросы ставил в зависимости от того, каким был предыдущий ответ. Собственно, умение слушать Ларри называл главным для интервьюера.
Метки: великие люди украинские корни Карл Саган Зигмунд Фрейд Ларри Кинг жзл выдающиеся люди родом з україни |