Релігійною візитною карткою Львова і багатовіковою резиденцією греко-католицьких архієпископів і патріархів є Собор святого Юра.
Хоча звання патріаршого носить тепер Київський Воскресенський собор, але все одно, центром української греко-католицької церкви залишається львівський храм.
Цей собор вважається кращим барочно-рококовим архітектурним ансамблем міста Лева з характерними національними рисами. Побудований він, разом з дзвіницею, у бароковій стилістиці.
А митрополичі палати зроблені в стилі рококо.
Історія ж Святоюрського монастиря тягнеться в кілька століть. Її зазвичай поділяють на два величезних періоди.
Перший – охопив десь пів тисячоліття – з початку чернечого дому та до середини XVIII століття.
Закінчився руйнуванням старовинного храму. Другий – бере початок з 1744 року, коли почали будувати новий собор, і тривав до XIX ст. Т
оді булу побудовано останню будівлю архітектурного ансамблю.
До складу всього комплексу входять: собор, митрополичі палати, дзвіниця, будинки капітулу, тераси з двораменними сходами, огорожі навколо двору собору і двоє воріт, митрополичі сади і стіни.
За твердженнями істориків, храм на Святоюровській горі існував ще з XIV ст., А до цього на його місці була печера.
Тут не тільки молився, але і проживав монах Василь.
Близько ХV ст. на горі навколо храму Стане великий монастир.
У ньому деякий час жив і приймав польських послів сам Богдан Хмельницький, в 1648.
Але потім будівлю повністю зруйнували.
Власне, собор будували протягом двадцяти років з 1744 по 1764 Засновником та ініціатором забудови був Атанасій Шептицький, який у той час обіймав сан греко-католицького митрополита.
Але через два роки Опанас вмирає, а будівництвом керує його брат – єпископ львівський Лев Шептицький.
Головним архітектором і будівельником був німець Бернард Меретин, який також не дожив до кінця будівництва. З 1759 року його справу продовжив архітектор і скульптор
Автором геніальних скульптур святих Льва і Афанасія, розташованих над головним входом в храм був Іоанн Георг Пінзель.
Також його роботою-шедевром є скульптура «Юрія Змієборця» на парапеті собору.
Собор освятили в 1764 р, але обробку закінчили аж через вісім років.
Будувалися митрополичі палати разом з високими стінами і з в’їзними воротами.
А в XIX в. зводилися капітульні будинку, поруч з собором – дзвіниця.
На дзвіниці розташований найдавніший дзвін України – Святоюрський, вилитий в 1349 році. Собор св. Юрія неодноразово реставрували. У XIX і ХХ ст. інтер’єр доповнили новими художніми розписами.
У 1946 році влада Радянського Союзу передала святиню Російській православній церкві, адже греко-католицька була забороненою.
Архікатедра св. Юра повернулася в лоно Української греко-католицької церкви 19 серпня 1990.
З 1998 року собор і сам ансамбль належить Всесвітній спадщині ЮНЕСКО.
Загадковим приміщення собору вважають крипту, розташовану під вівтарем.
Для тих хто не знає, крипта – це не велика за розміром підземель, квадратної форми.
У тодішні часи вона відігравала роль я усипальниця як для служителів церкви і ченців, так і для деяких світських осіб, які відзначилися особливими заслугами перед Богом або церквою.
Також в соборі зберігаються мощі святих: Юрія, Миколи Чудотворця, Антонія Падуанського, Цілителя Пантелеймона, Верховного Ап. Петра і інших.
У стінах собору знаходиться чудотворна ікона Теребовлянської Божої Матері, яка є однією з найдавніших «плакучих» ікон України.
Перед нею молився сам Папа Римський Іоанн Павло II під час свого візиту в Україну в 2001 році і особисто коронував її.
Під час «собору» 1946-го року, коли греко-католицьких священиків змушували перейти в Московський патріархат, перевезли з Києва Києво-Печерську ікону Божої Матері.
Є відомості, що перед цією іконою молилися Богдан Хмельницький та Іван Мазепа.
Ще неповторною прикрасою архітектурного ансамблю є митрополичі сади. На початку XIX ст. це був парк з трьома терасами навколо митрополичого палацу.
Довгий час цей парк був закритий для очей пересічних львів’ян.
Тільки в 2015 році сади відкрили для публічного відвідування.
Джерело: weloveua
