Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.
Вы себя окрестили «старшими» -
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – великие.
А вы жмете… вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля - слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.
У вас дома «молчанье – золото»,
а у нас жгут коктейли Молотова,
да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за «родня» незрячая?
А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.
Нас каты на колени ставили –
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся –
они кровью своей умоются.
Вам шлют новые указания –
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас - Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

Анастасия Дмитрук

Це моя і твоя війна 
за мою і твою свободу.
Ти із заходу, я зі сходу -
ми щаслива одна сім'я.
І ніхто нас не роз'єднає,
нас ніколи ніхто не здолає,
бо ми разом – могутня сила.
Це моя і твоя Україна.

І весь світ нас з тобою знає. 
Нас з тобою весь світ поважає,
бо ми биті, та не подолані, 
ми з тобою ніким не підкорені!
А нам брешуть, а нас обманюють. 
Нас, мов звірів, з тобою стравлюють,
але марно - дешева акція.
Я і ти – то Велика нація!

І ніхто нас не роз'єднає, 
нас ніколи ніхто не здолає.
Ми тут вільні, царям не вклонимось, 
ми ніколи їм не підкоримось!
Бо нам воля дорожче золота. 
Наше слово б'є краще молота.
Я і ти – це велика сила. 
Я і ти – це і є Україна.

Анастасія Дмитрук