Ось дивна річ яка:
Є шлях, а я ріка...
І час хлюпочеться у струменях води,
Немає нас:
Є я, є ти.
Династія незайманих вітрів
Женеться до небес й назад.
Короткий шлях - то в іншії світи,
Найдовший - через ад.
Сузір'я наших душ....
Напевно, ти до мене не байдуж.
А може навпаки?
Даремно я складаю ці рядки...