Михаил_Зенькович обратиться по имени
ЗРОЗУМІЙ, ЩОБ УВІРОВАТИ, ТА УВІРУЙ, ЩОБ ЗРОЗУМІТИ. Аврелій Августин. Пятница, 28 Марта 2014 г. 19:32 (ссылка)
ЗРОЗУМІЙ, ЩОБ УВІРОВАТИ,
ТА УВІРУЙ, ЩОБ ЗРОЗУМІТИ.
Аврелій Августин.
..........................................................................................
Про те, як МИШЕНЯТКО став жити з ЇЖАКОМ
У теплому в тиши темному підвалі
Жили сірі миші - добро наживали.
Сірий мишенятко був їх сіночок,
Мерз він в підвалі - слабкИй паросточок.
Мишенятко не тихий, та й негучній,
Не ті, щоб дурний, но… не Розумний,
Був не смилівій - ні чорний ні білий -
Звичайний мишенятко з тонким хвостом,
Сіра шубка, та вушка сторчком.
Сонца промені нору зігрівало
Золотому світла до себе затягало.
Що можна було мишеняті бажаті,
Йому б спокійно жити пожіваті.
Мишенятко порушив мишачій звичай,
Сонце назустріч з норки він вийшов,
Пізно дізналася про цЕ рідня,
Мишенятко гуляє Серед Білого дня.
Лазурне небо вібліскує над ним,
Кличе Безодня - блакитна синь.
Повітря нагрітій до зірок струмує,
У небі міготять птахИ - не сумують.
Тихесенько так мишеня шепотів:
Я адже ні разу так не злетів.
Хочу навчітіся я швидко літаті,
Так само як птах крілатім я стати.
Безглузда життя в підвалі з мишамі,
Треба посперечатіся в польоті з орлами,
Піднятіся стрімко під саму блакить,
І землю побачіті, хоч бі на мить.
Вірослі раптом на спіні у мишенятко
Крила Великі з тугою перетінкою,
З міцної и тонкою шкірою скріпучої -
Він ставши не мишей, а Мишею летючої.
Вісь вже в небо мишенятко занурівсЯ,
Поруч зі свистом проносяться птиці.
Щаслів мишенятко - ВІН у небі літає
І врізався відразу в весЕлу зграю.
Над гірською вершиною він гордо тремтіть,
Щастя в серці яскраво горить.
Раптом чує він злісній клекіт пернатих:
Літає як птах, сам з пащею - зубатий,
Ні пір'я, нІ дзьоба, гладкий як камінь.
Дивись- то це миша!
Знахабніла, - бажає посперечатіся з царями - орлами!
У небі нашому не потрібно мишей!
Бійте її, та женіть в зашій.
Зграя птахів на мишенятко напала,
КрИлами била, клювала, щипала.
Мишеня заклювалі, - на землю він впав,
Раптом побачив знайомий підвал.
У пилку віддіхався, и щасливий вітаті:
Він вдома і знову хоче літаті.
Від шуму прокинув всі миші в підвалі,
Скочій з переляку, у темряві засновали?
Я Свій! Мишенятко! Синочку я ваш!
В страху кинувся батько и мати.
З луг стірчать Лише очі й вуса,
Шепіт и шелест, хвіст и носи.
Дівіться, дівіться - він без хвоста,
Очі не такі, забарвлення не та.
Зроду таких не було мишей,
Гнали мишенятко з підвалу втрішій.
Миші натовпом на мишенятко напали,
Кусали, штовхалі, пищали, щипали,
Зхати рідного мішенятко прогнали ...
У руїнах старих, де цвіль бруд и тиша,
Живе в напівтемряві летЮча миша.
Чи не бігаті їй Більше в підвалі з мишамі,
Чи не бачіть птахів, - літає ночами.
Лиха роковина- жахліва і Втрата,
Нема назавжди, - ні батько і мати,
Мишенятко Своїм птахи не візналі,
Поверненння у нірку рідну немає.
У руїнах старих оточен в чужом
Живе як уміє МИШЕНЯ з ЇЖАКОМ.
....................................................................
Самое тихое и безмятежное место, куда человек может удалиться, - это его Душа.
Почаще же разрешай себе такое уединение и черпай новые силы.
Многое выигрывает тот, кто не смотрит на то, что сказал, сделал или подумал его ближний, но лишь на то, что он делает сам!
МАРК АВРЕЛИЙ
ГАЛИНА_ВОЛГИНА обратиться по имени
Пятница, 28 Марта 2014 г. 16:25 (ссылка)
ПростоАстро обратиться по имени
Пятница, 28 Марта 2014 г. 16:33 (ссылка)
