http://www.meriaonline.com.ua/zone-Cherkasy/%D1%81...%D0%BB%D0%BE%D0%B7%D1%96%D1%80
Черкаський район
Білозірська сільська рада
Географічне положення
Територія Білозірс ьк о ї сільської ради розташована в південно-західній частині Черкаського району. Від с. Білозір'я до м. Черкаси 18 км. Недалеко знаходиться місто Сміла (9 км).
Основні вантажопасажирські перевезення здійснюються через залізничну станцію Білозір'я (4 км).
До національної автомобільної дороги Н-16 Золотоноша — Черкаси — Сміла — Умань 1 км, а до національної автомобільної дороги Н-01 Київ – Знам'янка 9 км. До аеропорту м. Черкаси 18 км.
Структура
Село Білозір'я – центр Білозірськ о ї сільської ради. До складу сільської ради входить також селище Баси.
Територія
12516,4 га, з яких земель державної власності - 9139,63 га, а земель приватної власності - 3376,77 га.
Населення
8641 осіб, з них 4850 працездатних. Безробітних 2000 осіб (800 чоловіків та 1200 жінок).
Історія
Білозір'я - одне із найдавніших та найбільших за чисельністю сіл Черкаською району. Перші письмові відомості про Білозір'я відносяться до 1862 р. На той час в селі налічувалося 600 дворів і мешкало 3936 осіб.
Однак, землі ці були заселені значно раніше і про це свідчать чисельні археологічні знахідки: сліди людей, які жили ще в кам'яному віці та поховання бронзової доби.
За часів Київської Русі на березі ймовірно ї затоки річки Дніпра селились люди. Пізніше тут у творилися кілька озер , одне з яких називали "Білим". До самої осені його прозоре водяне плесо вкрива лося білими ліліями. Так, за легендою, від назви озера пішла назва села Білозір'я.
Л . Похилевич у "Сказании о населенных местностях Киевской губернии" 1864 р. писав : « Белозерье , местечко при довольно большом озере , называемом Белое. Около 1820 года нашли в этом озере нос от большого корабля и корабельный якорь. Это доказывает, что озеро это в древности составляло залив Днепра или что Тясмин, с которым озеро соединяется посредством Ирдиня болота, в древности был судоходен… Жителей обоего пола: христиан 3896, римских католиков 17 и евреев 208.
В местечке две церкви: Богородичная 4-го класса и Преображенская 5-го, обе деревянные с такими же колокольнями. Богородичная построена в 1754 году … При церкви находится приходское училище. Преображенская построена давнее Богородичной , и менно в 1710 году".
За переказами, в одній із церков села зберігалася грамота, підписана Богданом Хмельницьким, про те, що він бере під свою охорону Білозірську церкву.
Знахідки зброї на території села свідчать про те, що його жителі брали активну участь у селянсько-козацьких повстаннях проти польських панів. У 1791 р. польський король Станіслав Август надав привілей селу, а в 1793 р. вся Правобережна Україна перейшла під владу Росії.
У 1900 р. населення в м. Білозір'ї складало 8491 особу . М істечку належало 5813 десятин землі: 3 церкви мали 101 десятину, селяни 5637 десятин , інші верстви населення – 74 десятини.
Швидкий ріст населення після реформи пояснюється тим, що в селі зростають підприємства. Так, на 1900 рік тут було два лісопильних заводи Р.Я. Гаммера та Кауна, один смолокурний завод, 32 вітряки і одна кузня. А згодом І.Ш. Смілянський засновує в селі текстильну фабрику, на якій працюють 56 робітників.
У Першу російську революцію 1905 року багато жителів села брали участь у страйках на підприємствах Сміли і Черкас. У червні 1926 р. виникає товариство зі спільного обробітку землі. А в грудні 1929 р. було організовано колгосп під назвою "Велетень" .
У 1932 р. господарство було поділено на три окремі колгоспи: ім. Сталіна, ім. Молотова і « Пролетар » . Г олодомор 1932-1933 рр. не омину в і Білозір'я. Тоді від голодної смерті померло 694 жителі села. У 2007 р. в с. Білозір'я встановлено пам'ятний хрест Жертвам голодомору 1932-1933 рр.
З початком Великої Вітчизняної війни багато білозірців пішли на фронт. На початку серпня 1941 р. село було окуповано німецькими військами. Понад 515 жителів села не повернулися з фронтових доріг. 1130 односельчан за мужність і відвагу відзначено урядовими нагородами, два уродженці села М.Р.Чмиренко і О.А.Стрижаченко удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, а житель села А.Н.Бідан став повним кавалером орденів Слави. Окупанти завдали великих збитків селу: спалено понад 550 будиників і семирічну школу, знищено та пограбовано майно, худобу. 11 січня 1944 р. село було в изволено радянськими військами.
У Білозір'ї односельчанам, які загинули в роки війни, споруджено обеліск Слави, на могилі воїнів-визволителів 62-ї гвардійської дивізії встановлено пам'ятник. У лісі біля села є 4 могили жертв фашизму.
У мирний час до бойової слави долучається трудова слава. За трудові успіхи В . С . Помазан удостоєна високого звання Героя Соціалістичної Праці. 150 трудівників села нагороджено орденами і медалями СРСР, з них Оліцький І . Ф . - кавалер трьох орденів Трудової слави , а Оліцький В . І . - кавалер ордена Леніна.
Три колгоспи в 1950 р. були об'єднані в один , який обробля в 2826 га орної землі і спеціалізувався на виробництві зерна, овочів, молока і м'яса.
У 2003 р. білозірці від святкували 450-річчя села.
Взірцем для підростаючого покоління є уродженець села Білозір'я В.Г.Лашкул - заслужений працівник фізичної культури та спорту, голова правління ЗАТ "Україна Футбол Інтернешнл", віце-президент ФФУ, президент Міжнародної виробничо-спортивної корпорації "Інфоспорт".
У селі жив відомий композитор і співак Олександр Морозов, Народний артист України, Росії та Молодови .
Також в селі Білозір'я народився Анатолій Тимофійович Горбівненко – український поет, автор збірок "Парнасівськї будні", "Добрий день", “Покотьоло" та книги віршів для дітей "Кораблик", лауреат літературної премії імені Л.Глібова, ч лен Національної спілки письменників України та ч лен Національної спілки журналістів України.
