Наткнулась, как обычно, совершенно случайно на сайт Ну, Мама! Чего здесь только нет! Вот стишки, к примеру,  - их море!!! Делюсь!

• Стихи про явления природы (31)
• Детские четверостишья (29)
• Стихи для самых маленьких (20)
• Стишки про цифры (18)
• Детские стихи на английском (41)
• География в стихах(5)
• Детские частушки (2)
• Стихи про фрукты и овощи (22)
• Стихи про ягоды и грибы (16)
• Стихи про дождик
• Четверостишия про ежика
• Детские стишки про животных (93)

Ай, ладушки-лады
Мы не боимся воды,
Мы чисто умываемся,
И маме улыбаемся.

Знаем-знаем, да-да-да
Где ты спряталась, вода!
Выходи, беги водица,
Настенька пришла умыться!

Лейся, лейся на ладошку
Понемножку, понемножку.
Вода-водичка лей-посмелей,
Насте умываться веселей!

***
Водичка, водичка,
Умой Кате личико,
Чтобы Катины глазки заблестели,
Чтобы Катины щёчки порозовели,
Чтобы Катины губки улыбались,
Чтобы Катины зубки кусались.

***
Зайчишки, зайчата,
Мылись вы, ребята?
Мыли лапки? Мыли!
Мыли ушки? Мыли!
Мыли хвостик? Мыли!
И теперь вы чистые
Зайчата пушистые.

***
От прозрачной водицы
Всё улыбками искрится!
От чистой-чистой водицы
Веселей цветы и птицы!
Танюша умывается,
Солнцу улыбается!

***
Водичка-водичка,
Умой Анюте личико,
Аня кушала кашку,
Запачкала мордашку.
Чтобы Анечка была
Чистой, чистенькой всегда,
Помоги, вода-водичка,
Умыть Анюте личико.

***
Ладушки, ладушки,
Моем с мылом лапушки.
Чистые ладошки,
Вот вам хлеб и ложки.

***
Мы проснулись-потянулись,
Нежно маме улыбнулись,
Сели на горшок с утра.
Умываться уже пора!
Прозрачная водичка
На заспанное личико,
Волшебный ручеёк из сказки
Нам на носик и на глазки,
А водичка из кадушки
На наши щёчки и на ушки,
Вот и дождичек из лейки
Нам на лобик и на шейку.
Тёплый ливень с тучки
Нам на маленькие ручки.
Вот какой я стал чистюля!
Поцелуй меня, мамуля!

***
Кто тут будет купаться – куп-куп,
В водичке плескаться – хлюп-хлюп?
В ванну быстро прыгай – прыг-прыг,
В ванне ножкой дрыгай – дрыг-дрыг!
Будет мыло пениться,
Вся грязь куда-то денется.

***
Ах, водичка-вода!
Будем чистыми всегда!
Брызги - вправо, брызги - влево!
Мокрым стало наше тело!
Полотенчиком пушистым
Вытремся мы очень быстро!!

***
С Настей мы пойдем купаться,
Весело в воде плескаться,
Будем брызгаться, резвиться,
Будет Настя с мылом мыться.
Мы помоем Насте ножки
Нашей милой Насте-крошке,
Чисто вымоем ручонки
Нашей маленькой Настёнке,
Моем личико и ротик,
Моем спинку и животик -
Стала Настя чистая,
Кожа бархатистая

***
Кран, Откройся!
Нос, Умойся!
Мойтесь Сразу,
Оба Глаза!
Мойтесь, Уши,
Мойся, Шейка!
Шейка, мойся
Хорошенько!
Мойся, Мойся,
Обливайся!
Грязь, Смывайся!
Грязь, Смывайся!!!

***

 Я уже ополоснулась

 В полотенце завернулась

 И теперь я чистая

 Довольная, душистая.

*** 

Как здорово в ванне купаться!

 В ванне можно плескаться.

 Маму облить водой,

 А она смеётся со мной!

 ***

 Я купаться не боюсь,

 Громко в ванночке смеюсь!

Н. Замрія

Біла скатертина впала біля тину.

Загорнулась в хустку, як маля, хатина.
За ніч нічого не впізнати:
Пухнастий тин, пухнаста хата!

СНІГ

Сніг вкриває всі шляхи,
Йому раді дітлахи,
Чується веселий сміх,
Ой, який пухнастий сніг!
Треба гору збудувати,
Покататися встигати,
Цілий день така турбота -
У малят кипить робота.

БІЛИЙ КІТ
В. Бондаренко

Котик вибіг за ворота,
А на вулиці — зима!
Білий сніг і білий котик –
І кота немов нема!
Лиш на кінчику хвоста
Видно плямку у кота.

ПЕРШИЙ СНІГ
П. Воронько

Голуби злетілися біленьки,

Мабуть хтось їм хліба накришив, -
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.
Не спурхне сніжок цей голубами,
Як весінне сонце припече,
Він струмком зів”ється між горбами
І в далеке море утече.

Я зими дитинка, Красуня Сніжинка.
Морозець — то мій татусь,
Дід Мороз — то мій дідусь.
Колисала мене Віхола,
А Зима на щічки дихала.
І тому така я гожа,
На Матінку-Зиму схожа.

ПЕРШИЙ СНІГ
Г. Бойко

Сніг пухнастий,
Наче вата,
Аж по ньому жаль ступати, -
Білий, чистий сніг.

Цвіте, горить, красується
Ялинка лісова….

Стрибає сірий заїнько
І пісеньку співа:
- Ялинка, ялинка
У лісі росла,
Ти щастя і радість
Усім принесла.

ВЖЕ ЗИМА В ДОРОЗІ
О. Богемський

Спить під листям їжачок,
Під камінчиком – жучок,
Дідусь – під кожухом,
Зайчик вкрився вухом.
Вже зима в дорозі
На скріпучім возі.

ЗИМОНЬКА
Л. Забашта

Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум”яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.

Сіє, віє, завіва
Снігом завірюха,
А у зайчика, хоч плач.
Дуже змерзли вуха.
Він і валянки узув,
І вдягнув кожуха,
А з-під шапки, ну, хоч плач.
Виглядають вуха.
— І чого ти зажуривсь? —
Цокотять синички.
— Ти б собі вдягнув на вуха
Теплі рукавички!

УСІ ДЕРЕВА В ІНЕЇ
А. Камінчук

Усі дерева в інеї —
У білому, у синьому.
Ростуть димки над хатами
Стовпцями волохатими.
Гілки похитує вітерець,
Снігур сніжок покльовує,
А Морозенко-пустунець
Нам вікна розмальовує.

Що за гамір?
Що за гра?
Ліпить бабу
Дітвора.
Ой, у баби
Горб на спині
І ломака
Он яка!
Ніс у баби
З картоплини,
Рот у баби
З буряка!
Ой же, баба снігова,
Біла в баби голова.

ПОДРУГИ
Н. Замрія

Засоромилася Осінь,
Що все листя скинула.
Їй Зима пухову хустку
На плечі накинула.
Глянь – у хусточці вона
Вже не Осінь, а Зима…

Тихо, тихо сніг іде,

Білий сніг, лапатий:
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.

Ми прокинем зранку
Стежку біля ґанку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
— Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?

МЕТЕЛИКИ
О. Олесь

Погляньте, погляньте, яка благодать!
Дивіться ж: метелики з неба летять!
Квітки повмирали усюди надворі, –
Морозець малює на шибках узори…

Картинкою гарною стане віконце,
Як трошки поблискає золотом сонце.
Погляньте, погляньте, яка благодать!
Метелики з неба летять і летять!

Ходить Мороз надворі
По широкій оборі,
Ще й по горах – дібровах –
У чоботях пухових.
Старий він, сивий він,
З бородою до колін.
Ходить-бродить у шубі,
Біла шапка на чубі.
Ходить лютий, сердитий,
Хоче когось вкусити.
Старий він, сивий він,
З бородою до колін.

ВРАНЦІ БІЛЯ ХАТИ
Л. Куліш-Зіньків

Вранці біля хати
Малесенькі сліди —
Зайчатко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг –
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.

Стала зима вже на ноги,
Там, де шуміли луги,
Там, де курились дороги, -
Знов забіліли сніги.
Сніг на кущах верболозу,
Снігом укриті хати…
Як тепер Діду Морозу
Наше сіло віднайти?
Вранці до гаю стежинку
Нам протоптати довелось,
Щоб і до нас на ялинку
Теж завітав Дід Мороз!

КОЖУШОК
П. Воронько

Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха.

Як забіг у нім до хати,
Хутро стало розтавати.
Сів Воркотик за мішком
Та й умився кожушком.

Хмура осінь наступила,
Лист зелений пожовтила.
Світанкової пори
Дід Мороз зійшов з гори.
На городі біля тину
Заморозив капустину.
Гей, Морозе, не лютуй
Та капусти нам не псуй!
Скоро сніг уже впаде,
В полі травку замете.
Прибіжать малі зайчата, -
Чим їх будем пригощати?..

ПОРОША
Г. Демченко

Мов хазяєчка хороша,
Побілила все пороша.
Любо глянути довкола —
Білі луки, ліс і поле!

Навіть зайчик між снігів
До краплиночки збілів.
Всі радіють: «Ну й хороша
Ця хазяєчка пороша!»

Йде зима, красуня мила.
В неї сукня сніжно-біла,
Черевички з кришталю –
Дуже зимоньку люблю!
Йде в засніженім уборі,
Очі сяють, наче зорі.

Щоб своє побачить личко,
Дзеркало зробила з річки.
Білі коси розпустила,
Землю лагідно укрила –
Хай спочине до весни
І чарівні бачить сни.

СНІЖИНКИ

Сніжинки зранку вже кружляють,
Одна одній промовляють:
- “Ми сьогодні загадкові,
Сяєм, ніби іграшкові.

Прикрашала нас сама
Красуня Матінка-зима.
З нею Рік Новий крокує,
Свято й радість всім дарує”.

Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.

Льодком тоненьким скована,
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
Весняних днів чека.

І ліс дріма. Безлистною
Верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер-сніговик.

ГОСТІ

Ось зима вже землю вкрила,
До себе в гості запросила
Завірюху й заметіль,
Вони злетілись звідусіль,
І мороз не запізнився -
Іще звечора з’явився,
І всі добре знаєм ми:
Це справжні друзі у зими.

Через поле, через ліс,
З пагорбка в долинку
Подарунки зайчик віз
Діткам на ялинку.

Їхав навіть уночі,
Не боявсь нічого,
Бо летіли два сичі
Попереду нього.

І освітлювали путь
Очі їх — вуглинки.
Подарунки привезуть
Вчасно на ялинку.

ЗИМА ПРИЙШЛА

Мороз з зимою посварились:
- “Ми з тобою забарились!”.
І мерщій вже працювати -
Землю снігом укривати.
Вкрили поле, ліс, садок,
Для ковзанів тут є льодок
І горбки є для санчат -
Всі розваги для малят.

Сипле, сипле сніг,
Криє переліг;
Білим килимом лягає
Аж під наш поріг.

Легкий білий пух,
Наче той кожух,
Криє землю, щоб не знала
Стужі й завірюх.

Тишина кругом.
Спи спокійним сном,
Заки збудешся весною
З рутяним вінком.

ЧАРІВНИК

Цілу ніч мороз малює,
Візерунками дивує,
Ніби казку розказав,
Тут її намалював
І природа милувалась,
Тут вночі, мов диво сталось.
Яскраво ж так малюнки сяють,
Він – чарівник, всі добре знають.

Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.

Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.

ЗАМЕТІЛЬ

Вітер віє звідусіль
І кружляє заметіль,
Білим снігом все вкриває,
Під кожен кущик заглядає,
Засипає всі шляхи,
Сховались звірі і птахи,
А вона сильніш кружляє,
Свої пісеньки співає.

Є абетка снігова,
А сліди – її слова.
Заєць слід кладе шнурочком:
Риска — в ряд,
І риска — збоку.
Хто рядочок рівно вишив?
Це пробігла щойно миша.

Рись взуває в капці лапки —
Має слід чотири крапки.
Лось пішов на водопій,
Слід його серед полів —
Наче слід від ковзанів.

ЗИМОВА КАЗКА

Зима кружляє і сміється,
Вітерець за нею в’ється,
Сніг, мов хутро, розвіває,
Білі крила розправляє.
Вкриті килимом всі стежки,
Бурульки сяють, мов сережки,
І зима, як справжня птиця,
В білій казці – чарівниця.

Наловила я сніжинок
І біжу до хати.
Які білі та пухнасті —
Мамі ж показати.

— Відчиніть скоріше двері, —
Весело гукаю. —
Відгадайте, будьте ласка,
Що ось тут я маю.

Мама радо усміхнулась:
— Що в тій рукавичці?
Дуже легко відгадати —
Крапелька водиці.

ПОДАРУНОК
М. Пономаренко

Сніговик для сніговички
Сплів із снігу рукавички.
Попросила сніговичка:
— Подаруй ще й черевички
Із бурульок крижаних,
Буду ковзати у них.

Дей поділись заметілі
Із морозами й вітрами,
Лиш тумани сніжно-білі
Ходять-бродять вечорами.

Понад лугом, понад ланом,
Біля тину, біля хати…
А ялинка за туманом –
Як ведмедик волохатий.

Ніби вибігла із гаю
Й зупинилась на узгір”ї –
І чекає-виглядає,
Чи не йдуть за нею звірі.

ХВОЇНКИ
К. Пасічна

Просить мишка у ялинки:
— Дай мені свої хвоїнки,
Дай гостреньких колючок,
Буду я, мов їжачок.
Як зустріне кіт мене,
Геть від страху дремене.

Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком!
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком,
Бабу здоровенную,
Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії –
Буде, як мара!
День і ніч стоятиме
З нашого двора.
Гляне ясне сонечко
В весняне віконечко –
Бабу припече,
Де й мороз той дінеться,
Геть від баби кинеться,

ПЕРШИЙ СНІГ
П. Савченко

Білі метелики,
Ніжні метелики
З неба летять.

Білим метеликам.
Ніжним метеликам
Ніде сідать.

Поле з ярочками,
Луки з гайочками,
Хутір з селом.

Все ними вкрилося,
Все застелилося
Білим рядном.

Білі метелики,
Ніжні метелики
Впали й лежать.

Білим метеликам,
Ніжним метеликам
ВЕСЕЛИЙ СНІГ
О. Санатович

Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих і малих,
І вселих і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем сідав на ніс.
А роззяв, як на сміх,
Залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
- Ой, зима, зима, зима!

СНІЖИНКИ
С. Кузьменко

Пролітають біленьки сніжинки
І сріблясто на сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я сніжинки
Не умію ніяк упіймать?
Вже здається, що ніби й спіймаю,
А відкрию долоню: нема!

Лиш водичка з долоні стікає.
Лиш водичка в долоні сама.
Каже мама здивовано доні:
- А чи знаєшь, чому це так є?
Бо у тебе тепленька лодоня,
А сніжок від тепла розтає.
І помислила доня хвилинку,
Рукавичку наділа свою.
- Мамо, – каже, – тепер я сніжинку
Вже напевно, напевно, зловлю!

ПЕРШИЙ СНІГ
О. Туманян

— Мамо, мамо, ти поглянь,
Як надворі біло!
Скільки тих метеликів
Раптом налетіло.

Ще такого не бувало!
Просто мене здивувало!
Щоб летіло, коливало
Й не переставало!

— Ні, це просто йде сніжок,
Та такий лапатий,
Крильцями тріпоче він,
Білий, пелехатий.

СИПЛЕ СНІГ
І. Франко

Сипле, сипле, сипле сніг.
Мов метелики сріблисті,
Сніжинки біленькі, чисті
Тихо стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола,
Ні стежок, ані доріг…
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Все присипав – доли, гори,
Вже ввесь світ – мов біле море,
Біле море без доріг.
Сипле, сипле, сипле сніг.

ГРА У СНІЖКИ
П. Воронько

Із доріжки до доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився,
Зверху сніг і знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!

ЗМЕРЗЛА ЗИМА

В. Верховень

Морозом дихає зима.
Та, мабуть, змерзла вже й сама!
Бо закрутила білі
У танці заметілі.
Без рукавичок хуга
У руки змерзлі хука.
Прохає завірюха
Позичити кожуха.
І тільки дітвора
Кричить зимі: — Ура!

БІЛИЙ СВІТ
В. Бондаренко

Біле місто, білі сквери
І трамваї, і таксі,
Білі міліціонери.
Білі діти — білі всі.
Це ж зима, холодна й біла,
Білим снігом землю вкрила.

СНІЖИНКИ
А. Костецький

Тоненькі сніжинки
На мене сідають,
Мене за ялинку,
Напевне, вважають.
Не знають сніжинки —
Смішинки тоненькі,
Що я — не ялинка,
А просто — Оленка!

ДІДІВ ПОРТРЕТ
П. Воронько

Ми ліпили сніжну бабу,
Доки вечір наступив.
А вночі якийсь незграба
Шапку й вуса приліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся: «Все як слід.
Шапка, вуса й борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зробили діти!»
Вмить зібрався цілий рід:
«Справді, з баби вийшов дід!»

ЗИМА І СТРУМОК
К. Сухоцька

Із гори біжить струмок,
А навстріч йому зима
Крижаний несе замок,
Тільки ключика нема.
Зачиня струмок дверима —
Він собі біжить під ними,
Ще й приспівує струмок,
Повен сонячних думок.

ГОСТІ ГРУДНЯ
А. Качан

Сиджу я біля підвіконня,
Коли дивлюся — у садку
На груші… яблука червоні
Висять на самому вершку.
Та от підкрався кіт-гульвіса,
На грушу глипнув, як сова, —
Червоні яблука знялися
І — полетіли! Ну й дива!
Взяв олівець я із пенала
І записав в календарі:
«Сьогодні вперше прилетіли

ПЕРШИЙ СНІГ
Г. Усач

Зима така недобра,
Така скупа зима,
Бо снігу для хлоп’яток
У неї ще нема.

Послухай, чорна зимо,
Пора уже, пора:
Санчатам нашим сниться
Засніжена гора.

І лижі дуже хочуть
Побігти по лижні,
А діти марять лісом
У срібному вбранні.

І от одного ранку
Ми бачим у вікні:
Все біло, біло, біло,
Немовби уві сні.

Це сніг на білих лапах,
Нечутних і м’яких,
Підкрався, наче кицька,
І біля хати ліг.

Лягла на землю біла тиша,
В новому році — все нове.
Снігами січень око тішить,
Але морозом вухо рве.
Вже поховались від морозу
Під кучугурами в садку,
Немов ведмеді у барлозі,
Кущі калини, кущ бузку.
Та як зелений острів літа,
Стоїть сосна за ворітьми,
Хоч їй і сумно зеленіти
Одній у таборі зими.
Я протоптав по білій тиші
Рипучу стежку до сосни:
Удвох нам буде веселіше
Дозимувати до весни.

БІЛИЙ ІНІЙ

На деревах білий іній,
Кущ — мов білий їжачок,
На паркані, вчора синім,
Безліч білих голочок!
Навіть дідова руда побіліла борода.

Привіт, зимо!
Чекала я тебе.
Скажи, зимо,
Де ти блукала, де?
Літала вечорами
Холодними ярами,
Чи не втомилась ти?
А я тебе шукала,
А я тобі співала:
— Прийди, прийди, прийди.
Привіт, зимо!
Я знала, ти прийдеш.
Скажи, зимо,
Чи сніжною будеш?
Так хочеться ковзати
На лижах і санчатах
Там, де сніги, сніги.
Лиш стану біля річки,
Щоби зігріти щічки,
А ти кричиш: «Біжи!»
Привіт, зимо!
Не поспішай в світи.
Собі, зимо,
Дорогу замети.

ОЙ ДАРМА-ДАРМА

А. Баголіка

Ой дарма-дарма.
Що тепла нема.
Це тому, це тому,
Що у нас зима.
Ми санчата візьмемо,
В двір кататись підемо.
Сніг-сніжок пухнастий,
Любимо тебе!

Дід Мороз вусатий,
Подарунки де?
Біло стало, гарно стало
Надворі, надворі,
Прилетіли на калину
Снігурі, снігурі
Ой, як добре на санчатах
Нам із гірочки кататись!

Там, де поле, там, де луг,
Ходить завірюха,
Сипле сніг із рукавів
І морозить вуха.
Ой сніг, сніжок,
Біленький, лапатий,
Ти звідки до нас
Прийшов погуляти?
Щоки полум’ям горять,
Та біжать малята,
Щоб везти із гірки сміх
На своїх санчатах.
Ти, вітриську, зупинись,
Йди із нами гратись,
На санчатах цілий день
Будемо кататись.

ЗАВІРЮХА
О. Винокуров

Розгулялась завірюха –
Виє, стогне і свистить.
Затуля Оксанка вуха
І від страху аж тремтить.
- Ти не бійся, – каже тато. –

Завірюха не страшна.
Це ж бо лижам і санчатам
Намітає сніг вона.
Кучугури встануть вранці
Будуть гірки дітворі…
Скинуть ягоди Оксанці
Із калини снігурі.

СНІЖОК
К. Перелісна

Ой, летить сніжок, летить,
Заміта дороги!
Ходять діти по снігу —
Загрузають ноги.
Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку.
Насип цілу гору
Біля цього двору.
А лопатки наші де?
Нащо їх сховали?
Та ж вони якраз на те,
Щоб сніг розгрібати.
Ой, летить сніжок, летить,
Пада на доріжки!
Та не глибоко тепер —

ПЕРШИЙ СНІГ
С. Гордієнко

Ще вчора листячко кружляло
У золотавому танку.
На ранок враз зима настала
І свіжість принесла п’янку.
І цей тонкий та ніжний запах
Прийшов до мене уві сні.
А ранком кіт приніс на лапах
Пухнастий білий перший сніг!

ЗУСТРІЧ
А. Качан

До нас прийшла зима-чаклунка,
Засклила річку, як вікно,
Намалювала візерунки,
Яких не бачив я давно.
А на моєму підвіконні
Вже тиждень, ніби жартома,
Горять жар-квіти у вазоні,
Яких не бачила зима.
Зима зустрілася із літом, —
Оце так диво! Навіть кіт
Весь день мурликав біля квітів
І обережно нюхав цвіт.

СНІЖОК
К. Перелісна

Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку!
Насип цілу гору
Біля цього двору!
Тут діти маленькі
Гуляти раденькі,
У них голосочки,
Як срібні дзвіночки.

* * *
Ходить, ходить зима гаєм — білосніжка,
Килимочки простеляє по доріжках.
Беріз коси стрічками заплітає,
По ярочках з потічками розмовляє.
Ходить, ходить зима в полі, білосніжка,
Розклада в полях перини на ліжках.
Накрива дбайливо ниви в час негоди,
Щоби спали без пригод озимі сходи.
Ходить зима то узбіччям, то в діброві,
То шелесне, то шепоче в чар-розмові.

ПОГАС УЧОРА ДЕНЬ
Л. Глібов

Погас учора день —
Заплакав Рік Старенький.
Сьогодні розсвіло —
Сміється Молоденький.
Старенького нам жаль,
А плакать не годиться,
Бо Молоденький Рік
Почне на нас свариться.

БІЛІ МУХИ
М. Рильський

Білі мухи налетіли, —
Все подвір’я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.
- Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати! —
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.
Всі з гори летять щодуху,
Щоб впіймати білу муху,
А санчата їм усім

ЗИМОВИЙ РАНОК
Я. Щоголів

Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими,
Як на двір, на стіни, ґанок
І на шлях за ворітьми
Упаде із неба промінь,
Дим пов’ється з димарів.
На току підніме гомін
Зграя галок і граків.
Сніг ясним кришталем блище,
Лютий холод допіка;
Сонце вгору плине вище,
Та не гріє здалека.

ЗИМОВИЙ ГРИБ
В. Заєць

Дід Мороз по лісі йшов,
Під кушем гриба знайшов.
Брав за ніжку так і сяк —
Не подужає ніяк.
Окуляри дід надів,
Подививсь і аж присів:
— Та який же це грибок?
Це ж засніжений пеньок!

СИПЛЕ СНІГ
І. Франко

Сипле, сипле, сипле сніг.
Мов метелики сріблисті,
Сніжинки біленькі, чисті
Тихо стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола,
Ні стежок, ані доріг…
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Все присипав — доли, гори,
Вже ввесь світ — мов біле море,
Біле море без доріг.
Сипле, сипле, сипле сніг.

ГРУДЕНЬ
Т. Масенко

Всі річки тепер в обнові,
Біле скло над бережком.
Ходить грудень по діброві,
Застеляє світ сніжком.
Вишні в інею розквітли,
Позирають ночі світлі
В розмальовані шибки.
Є вже саночки новенькі,
Є хороші ковзани.
А мороз веселий дзенька,
Налітає з далини!
І така привітна й люба
Тиша білої зими.
І в кімнаті тепла груба,
Й нові книги на столі.

ЗИМОВА КОЛИСКОВА

В. Верхівень

Ось послухай, завірюхо,
Не лютуй, не злись, не вий!
Хай зайча, укрившись вухом,
Сон побачить морквяний.
Хай зайча у морквяному
Уві сні забуде страх.
Завірюхо, йди додому,
Поки ще видніє шлях!
А я тихо колискову
Про ялиночку святкову
Заспіваю діткам всім.
Ось лише зберу по слову
У торбинку колядкову —
І зайду у кожний дім!

Баба, баба, баба,
Баба снігова.
З гірки позирає
Начебто жива.
Очі — як вуглини
І морквяний ніс.
Зайчик як побачив —
Дременув у ліс.
Шапка із бляшанки,
Віник у руках.
Не лиш для зайчаток,
Для лисички — жах.
Всі тремтять від страху:
Звірі і птахи.
Тільки не бояться
Раді малюки.
Всіх вона лякає
Баба снігова.
Діток потішає
Сніжна голова.
Сонечко пригріє,
Забринить трава,
Потече струмочком
Баба снігова.

ЗИМОВЕ
М. Лисич

Пада, пада
Сніг лапатий,
Стеле ковдру пухову.
Гей, хлоп’ята,
Зліпим бабу снігову!
Ой як хороше надворі,
Вже давно так не було.
Біля двору
Снігу гори,
Можна взяти
Ще й санчата —
Не з’їжджали ж бо давно!
А у хаті кіт вусатий
Сумно дивиться в вікно.

Пада, пада
Сніг на хати,
Це до нас прийшла зима,
Кіт би теж пішов гуляти,
Та санчат ось, бач, нема.
Ой ти, коте,
Наш воркоте,
Не журися, далебі:
Завтра зранку зробим санки, -
Буде весело й тобі!

Ой, летять, летять сніжинки
На будинки, на ялинки,
На дороги, на поля —
Біла-біла вся земля!
Сніг лапатий, сніговій…

Здрастуй, свято — Рік Новий!
Вийшов Дід Мороз з хатинки,
Зупинивсь біля ялинки,
Нас чекає на сніжку
В срібно-білім кожушку.

У вогнях ялинка сяє,
А Снігуронька співає:
— Люба зимонько-зима!
Веселіш, як ти, нема!

СНІЖИНКИ
М. Познанська

Ми в небі народилися,
Сніжиночки малі,
А нині ми спустилися
До рідної землі.

Веселими, грайливими
Літаєм навкруги
І стелем білі килими
На поле, на луги.
Хай живиться водицею
Вся матінка-земля,
Щоб буйною пшеницею
Прослалися поля.

МОРОЗ

К. Перелісна

Дід Мороз засніжений,
Руки крижані,
У віконце стукає:
— Відчиніть мені!
Та впустіть погрітися,
Хоч біля дверей…
Бачу, вам тут весело!
Скільки тут дітей!
Ох, якби на вулиці
Я їх упіймав!
Ніжки поморозив би,
Щічки пощипав!
А то, бач, за стінами
У теплі сидять
І пороздягалися,
Та ще й цвірінчать.

МОРОЗЕНКО
В. Скомаровський

Височенько чи близенько,
В кожушку чи в шубі —
Умостився Морозенко
На столітнім дубі.
Раз дихнув — і облетіли
Жолуді доспілі.
Ще дихнув — і задзвеніли
Віти посивілі.
Потім дмухав без угаву
І з гори, і з долу,
Шарпав крону кучеряву
Зовсім охололу.
Після хуги снігової
Голо в лісі й в лузі.
Тільки дуб стоїть, як воїн,
В листяній кольчузі.

СНІЖИНКИ
С. Кузьменко

Пролітають біленькі сніжинки
І сріблясто на сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я сніжинки
Не умію ніяк упіймать?

ГРУДЕНЬ

Т. Коломієць

Дорожний майстер грудень
Мости будує всюди,
Вкриває ріки кригою,
Воює із відлигою:
Дороги підморожує
Ще й снігом припорошує,
Щоб на дзвінких санчатах
Новому року мчати.

А метелиця
Полем стелиться,
Долом падає
Сива тьма…
То з-за лісу,
Наче з кріса,
Вдарила полум’ям
Білим зима.
І як зойкнуло
Сніговертями,
Та на радість,
Та на добро…
Цвітом інею
Сад обсіяний.
Там є господарем
Дід Мороз.
А метелиця
Долом стелиться,
Перекочує через яр…
Усміхаючись,
Роздуваючи
Біле полум’я
Аж до хмар!

ЗИМА
Н. Вернигора

Понад луки, ліс і поле
Пролітає трійка коней
І карета кришталева,
В ній красуня-королева.

Поспішає ця чаклунка,
Бо везе усім дарунки.
Для хлоп’яток і дівчаток —
Сніжну гірку для санчаток,
Для зайчаток — шубки нові,
Ведмежаткам — колискові.

В діаманти й самоцвіти
Заплела вербові віти.
Сипле срібло на ялини,
Стеле килим на долини.

В дитсадку на шибках вікон
Змалювала диво-квіти,
Що ніде таких нема.
Це до нас прийшла зима!

Зима казково біла
Впрягла Чумацький шлях
І все навкруг встелила,
Змінила на очах!

Сніжинки вирізала
І сіяла весь час.
Казкові діаманти
Розсипала для нас.

Ще й пензликом чарівним
Водила по шибках,
Де розквітали дивні
Метелики в казках.

Місточок старовинний —
В далекому кутку
І квіточки чарівні
В забутому садку!

Бурульки, як дарунки,
Розвішала зима.
Казковим візерунком
Милується сама!

ПІСЕНЬКА ЗЕЛЕНОЇ ЯЛИНКИ
С. Гордієнко

В ніч новорічну
Падає сніг,
Вдома лунає
Радісний сміх.

В небі кружляють
Зірки золоті,
Наче танцюють
В напівзабутті.

Срібна ялинка
Голками тремтить.

Свята чекає —
Ні хвильки не спить!

Бо о дванадцятій
Гість дорогий
Прийде в оселю —
Рік молодий!

Щастя з собою
Цей гість принесе.
Року новому
Радіє усе!

Звідкись гості налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.

Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі…
Де взялась весела зграя,
Жарогруді снігурі.

Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки…
На городах мак рожевий
Так заквітчує грядки.

Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув,
Вгору знявсь, і дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.

Ще хвилина, і, як в казці,
Враз розсипались квітки,
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі.

ЗИМОВІ ЗАБАВИ
Ю. Ференцева

За віконцем заметілі
Розкидають віхті білі —
На стежинці, на ялинці,
На Оленчиній хустинці!

На пухнастий килимок,
Що укрив горбки й лісок,
Налаштовують санчата
І дівчатка, і хлоп’ята.

Щічки в нашої Дарини
Наче ягідки калини,
Оченятка у діток
Яскравіші від зірок.

Снігурів барвиста зграя,
Мов ліхтарики засяє.
Галас, сміх, весела гра —
Дітки, що то за пора?

Понад луки, ліс і поле
Пролітає трійка коней
І карета кришталева,
В ній — красуня королева.

Поспішає ця чаклунка,
Бо везе усім дарунки.
Для хлоп’яток і дівчаток —
Сніжну гірку до санчаток.

Для зайчаток — шубки нові,
Ведмежатам — колискові.
В діаманти й самоцвіти
Заплела вербові віти.

Сипле срібло на ялини,
Стеле килимом долини
В дитсадку на шибках вікон
Змалювала диво-квіти,
Що ніде таких нема.

Це до нас прийшла зима.

НАВКРУГИ КАЗКОВІ ШАТИ
В. Скоморовський

Навкруги казкові шати –
Сиве плетиво гілок.
Спробуй зразу відгадати,
Де тут в’яз, а де дубок.

Де калина, де шипшина,
Де черешенька мала?
Все зима запорошила,
Запушила, замела.

Сидять над озером ялинки,
Як сестрички в сповитку,
Біла віхола хустинки
Їм зіткала нашвидку.

І березка – мов лілея –
В платі з ніжних пелюсток.
Замість бантика у неї –
З клена зірваний листок.

Стихи про море для детей

Стихи про дом и вещи в нем.

Веселая автомобильная азбука

Цепочка загадок для детей про дом.

Поговорки про осень.

Смотрите также:

01. Русский алфавит. Детский алфавит

02. Детский алфавит для девочек

03. Детский алфавит для мальчиков

04. Сказочная азбука Бенуа

05. Азбука для детей в картинках / Анимированная азбука для малышей

06.  Азбука для мальчиков в стихах