Із полотен Олександра Охапкіна святі промовляють у вишиванках. Олександрійський художник творить уже три десятки років, однак справжню любов віднайшов у світі "домашньої ікони"..
“На дворі починалися 90-ті. Повний хаос та невідання. Що могло у такий час повернути на істинний шлях?
Де він є, цей шлях? Що має робити художник у цей час?”
Ці питання ставив собі художник Олександр Охапкін, перебуваючи не лише у творчих, а й у дуже особистих. пошуках.
До релігійного живопису митець ішов роками, розмірковуючи, як знайти щось краще, не втративши відчуття любові. Коли йому трапився щасливий випадок. “Це було ще на зорі моєї зустрічі з мистецтвом, я тільки вступив до Дніпропетровського художнього училища. Мене попросили зробити лик Божої Матері на замовлення. Мені, який іще як слід впоратись із фарбами не вмів, це завдання видавалось неможливим.
Та от диво. Саме ця робота вийшла якнайкраще. Замовник залишився задоволеним, а я запам’ятав на все життя цей дивовижний випадок”.
Читать далее
|
Орленов Артур Олегович
Вогняний смерч Першої світової впродовж чотирьох років вирував на етнічних українських землях, а в арміях чужих країн воювали не раз і поміж собою та гинули мільйони українців. Тривалий час запеклі бої велися й на території нинішнього Закарпаття. Й по сьогодні на гірських вершинах Карпат та в лісових нетрях можна знайти залишки окопів, траншей, фортифікаційних споруд, зброї, набоїв, а подекуди й тлінні останки вояків, котрі так і не дочекалися поховання на військових цвинтарях. У числі тих, хто сьогодні по крупицях збирає відомості та артефакти про події вікової давнини, — ужгородські краєзнавці Юрій ФАТУЛА та Юрій ТУРЯНИЦЯ, з якими ми спілкувалися на порозі сотої річниці початку Першої світової.
