В колонках играет - Аpocaliptica

Настроение сейчас - сумно, як завжди

Ну ось нарешті відважилась завести щоденник, і виявилось, що не знаю, про що писати... Напишу один із своїх песимістичних віршів, може, комусь колись знадобиться...

Осінь. Ніч. Холодний вітер
Листя кидає в пітьму…
Час пройшов і сльози витер,
То чому ж я не засну?
Важко тиснуть сірі стіни,
Виє вітер за вікном…
Ловлять душу павутини,
Манять тим далеким сном…
Знов і знов шукаю спогад,
повертаюсь знов і знов
щоб почути тихий голос,
поки день не захолов…
Але знов і знов втрачаю,
повертаюсь в день сирий,
де весь час когось шукаю…
Сумно так, хоч вовком вий!
Чого сумую? Все ж-бо добре,
І не сама в цім світі я,
та серце тисне щось холодне,
мов причаїлась там змія...
І вдень сміюсь, ховаю погляд,
живу звичайно - як і всі,
та лиш вночі, як впаде холод,
й засяють зорі у росі,
мене покличе знову вітер
у той забутий давній сон,
де можна жити, серцем жити,
зламавши "рамки", їх полон.

Ну ось, то один із багатьох моїх віршиків... Якщо в когось проблеми із українською - можу перекласти... Ніби все. Дякую за увагу. Вовчиця.