Без заголовка |
© Copyright: Анастасия Загодина, 2010
Свидетельство о публикации №110013008577
|
Без заголовка |
|
|
Без заголовка |
Прекрасное стихотворение Эдуарда Асадова с неожиданной концовкой.
Она вошла, совсем седая,
Устало села у огня,
И вдруг сказала «Я не знаю,
За что ты мучаешь меня.
|
Без заголовка |
А жінка в світ приходить для любові!
Любити маму — поки ще мала.
Любити лялю — тільки підросла.
А коли вперше стала на поріг —
Любити небо і м’який моріг,
Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові.
Вона росте — росте її любов,
Ростуть її бажання і надії.
І от приходять роки молодії,
І по землі вона не йде — несеться,
І прислухається до свого серця,
Що в гулі міст чи в шелесті дібров
Підкаже їй: — Прийшла твоя любов!
Це ж та любов, що перша і остання!
Такої ще ні в кого не було!
До неї підступить не сміє зло!
Вона яркіш, як сотня сонць, сія!
Вона твоя! Вона лише твоя!
Ії тобі на сотню років стане!
Це та любов, що перша і остання!
І відшумить весільний водограй,
Та як же знову світу не радіти,
Коли народжуються в тебе діти!
І ночі всі недоспані дарма,
Коли воно лепече вперше: — "Ма"...
І ти — свята, і в тебе в серці — рай,
Хоч відшумів весільний водограй.
І от ідуть літа, літа, літа...
Годуєш всіх, сама, бува, голодна
І часом нерви стримати не годна,
Та будеш захищати, як в бою,
Оту домашню каторгу свою,
Хоч сум торкає очі і уста,
І хоч ідуть літа, літа, літа...
А якби все те розпочати знов?
Адже той борщ щоденний — то любов!
Сорочка, чисто випрана, — любов.
І ночі, що не спала ти, — любов.
І пісня, що співала ти, — любов.
І квіти, що посіяла, — любов.
І очі правнуків ясні — любов.
Було б все так, якби почати знов.
Жіноча доля в світі — це любов.
Галина Гордасевич.
|
Без заголовка |
СЫНУ...
Ты вырастешь, и я не буду знать,
С кем ты проводишь дни и даже ночи,
Но я все так же буду называть
Тебя как в детстве - милый мой сыночек.
Ты вырастешь... Ты будешь принимать
Судьбы удары, думаю, достойно.
И зубы стискивать и кулаки сжимать,
А я уже не поцелую там, где больно.
И если с папой мы не справимся уже.
Там кран потек или другие беды,
Твой голос в трубке твердо скажет мне:
"Мамуль, не трогай ничего - сейчас приеду".
Ну, а пока - пижамка в облаках,
И на ночь про слона и Айболита.
Твое сердечко в маминых руках,
Душа еще ранима и открыта.
Я очень постараюсь, мой родной,
Дать, что смогу, и отвести ненастья:
Чтоб детство ты с улыбкой вспоминал,
Чтоб знал, каким бывает счастье...
Ольга Простатина
Серия сообщений "Всё о любви":
Часть 1 - 100 поводов сказать себе «ЛЮБЛЮ!»
Часть 2 - Не все умеют стариками быть.
...
Часть 49 - Ассоль....
Часть 50 - Я Вас любил ...
Часть 51 - СЫНУ...
|
Без заголовка |
|
Без заголовка |
Здравствуй, папа, родной... как ты там?..
Самый любящий в мире мужчина..
Знаешь, если года посчитать,
У тебя сейчас были б морщины...
Я бы их целовала шутя
Или ныла в рукав, когда плохо.
Ты шепнул бы, что годы летят,
Только я всё такая ж дурёха...
Ты мне сниться совсем перестал.
Не приходишь - скажи мне, так надо?
С ливнем весточку дай - как ты там?.. -
Я ей буду отчаянно рада.
Я тебе расскажу, как живу,
Что пишу, с кем не жду больше встречу...
И что еле держусь на плаву,
Всё надеясь, что `время залечит`.
А оно мерно тикает в такт,
Долго шьёт оно швы - не для слабых.
Знаешь, если года посчитать...
Седина тебе очень пошла бы...
|
Без заголовка |
|
Без заголовка |
|
|
Без заголовка |
|
|
