Кривцов Максим
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021
винайняв маленьку квартиру у цоколі і завів кота
шерсть якого була кольору помадки на еклері.
Він ходив на англійську, в тренажерку та на сповіді
він любив дивитись, як падає сніг
та в тумані зникає вулиця.
Він слухав Радіохед, старі альбоми Океану Ельзи дощ, грім і стукіт серця дівчинки
з якою засинав у маленькій цокольній квартирі
і прокидався у маленькій цокольній квартирі
цілував її тепле обличчя
пригортався до її липкого тіла
пірнав долонею у хвилі її волосся
та борсався там, наче мушка на павутині.
Вона покинула його восени
так як птахи покидають ліси
так як інженери фабрику по-закінченню зміни
і поїхала в Польщу
щоб там залишитись.
Він взяв кота, схожого на тістечко
і сказав: кіт, нам треба їхати
з нами, як ранок
як життя
як хвороба
сталась холодна
як крига
війна
урок що зветься "Спокійне життя" закінчився.
У тумані зникає вулиця
падає дощ
його зовсім не слухають
кіт вибіг у поле і ім'я його вітер.
На хресті наче на id-картці написано:
тут спочиває номер 234 вічна пам'ять.
Вона мріяла про мандрівку в Патагонію
про роман з рок-музикантом
про реєнкарнацію в царицю чи в рибу.
Планувала написати книгу
про те, що пам'ять
крихка наче кірка на крем-брюле
вразлива, наче кохання
розсипається, як пісок поміж пальців
і зникає
щезає
немає.
Вона любила свій велосипед
морозиво зі згущівкою
збирала пожовкле листя
наче марки
любила розглядати хмари
розсипані наче поп-корн
неохайним хлопчиком в кінотеатрі.
Мандрувала у гори наодинці
щоб приймати інгаляції лісом та повітрям
збирала м'яту та іван-чай
збирала зорі, розкладаючи в пам'ять, наче у фото-альбом.
Її батько загинув у чортинадцятому
їй було чотирнадцять, коли мама поїхала в Італію
та не повернулась.
Вона не мала стосунків, бо все чекала на рок-музиканта.
Коли зима вирішила залишитись
щонайменше до наступної осені
гучно і боляче сповістивши про це
і пахнуло на вулицях
тишею жахаючою
вогнем і землею
розліталося вороння
тоді вона не розгубилися
дістала із верхньої полиці пляшечку
із висушеним іван-чаєм та чебрецем
заварила трави
розлила у термос
та понесла на пости
хлопцям із тероборони.
На хресті наче татуюванням закарбовано:
тут спочиває номер 457 вічна пам'ять.
Вона жила поруч з парком
у невеликому будинку
годувала білок
годувала собак
годувала п'яниць
була хранителькою осені
і хранителькою спогадів
розсипаних, як цукор.
Їй було 54
вона працювала у комунальному підприємстві
носила синю робу "Епіцентр"
та їздила на велосипеді.
Фарбувала нігті у багряний
фарбувала губи у багряний
і щоночі до неї приходили багряні сни.
Вона дивилась "Говорить Україна"
витирала сльози білим носовичком
згадувала дитинство
яким тоді теплим було сонце
перед сном читала Кокотюху
та стрибала, наче плавець у воду, в свої сни
багряні, як нігті
багряні, як губи.
Чекала на суботу
щоб витерти пилюку в кімнатах
випрати одяг
приготувати шарлотку
та думати про минуле.
Її вбили п'ятого березня
коли вона повертала на свою вулицю
їдучи на велосипеді
вбили, як ніч вбиває день
як осінь вбиває літо
розіпнули чергою кпвт.
На хресті наче на дошці оголошень написано:
тут спочиває номер 451 вічна пам'ять.
На вулицях та на полях
з'являлись нові Голгофи
тільки кулі замість цвяхів
тільки артилерія замість списів.
Хотілося
рахувати дні до літа
рахувати кошенят
рахувати дітей
рахувати зорі
рахувати до ста, засинаючи.
Тут спочиває номер 176 вічна пам'ять
тут спочиває номер 201 вічна пам'ять
тут спочиває номер 163 вічна пам'ять
тут спочиває номер 308 вічна пам'ять.
He moved to Bucha in mid-March 2021
rented a small apartment in the basement and got a cat
whose fur was the color of fudge on eclairs.
He went on English classes, to the gym and to confessions
he loved to watch as the snow fall
and the street disappears in the fog.
He listened to Radiohead, old albums of Ocean Elzy,
rain, thunder and the beating of a girl's heart
with whom he fell asleep in a small basement apartment
and woke up in a small basement apartment
kissed her warm face
snuggled up to her sticky body
dived with his palm into the waves of her hair
and floundered there like a fly on a web.
She left him in the fall
as the birds leave the forests
as the engineers leave the factory at the end of the shift
and went to Poland
to stay there.
He took a cat that looked like a cake
and said: cat, we have to go
with us , as the morning
as your life
as a disease
Happened cold
as ice
war
the lesson called "Quiet Life" is over.
In the fog disappears the street,
It rains,
they don't listen to him at all
the cat ran out into the field and his name is the wind.
On the cross, as if on an ID card, it is written:
Here lies number 234, rest in peace.
She dreamed about a trip to Patagonia
about an affair with a rock musician
about reincarnation as a queen or a fish.
Planned to write a book
about that memory is
brittle like a crust on creme brulee
vulnerable, like love
crumbles like sand between fingers
and disappears
vanishes
doesn't exist
She loved her bike
ice cream with condensed milk
collected yellowed leaves
like stamps
loved to look at the clouds
scattered like popcorn
by a sloppy boy in the cinema.
Traveled to the mountains alone
to take inhalations of wood and air
collected mint and Ivan tea
collected the stars, arranging them in memory, as if in a photo album.
Her father passed away in 2014
she was fourteen when her mother went to Italy
and did not return.
She did not have a relationship, because she was waiting for a rock musician.
When winter decided to stay
at least until next fall
announcing it loudly and painfully
and it smelled in the streets
like terrifying silence
like fire and earth
the crow flew away
then she was not confused
took out a bottle from the top shelf
with dried Ivan tea and thyme
brewed herbs
poured into a thermos
and carried to the posts
to the guys from Teroborona.
On the cross is engraved as if by a tattoo:
Here lies number 457, rest in peace.
She lived next to the park
in a small house
fed the squirrel
fed the dogs
fed drunkards
was the keeper of autumn
and keeper of memories
scattered like sugar.
She was 54
she worked at a utility company
wore a blue "Epicenter" robe
and rode a bicycle.
She painted her nails crimson
painted her lips crimson
and crimson dreams came to her every night.
She watched "Ukraine Speaks"
wiped her tears with a white handkerchief
remembered her childhood
how warm the sun was back then
read Kokotyukha before going to sleep
and jumped like a swimmer into the water, into her dreams
crimson like fingernails
crimson like lips.
Was waiting for Saturday
to dust the rooms
wash clothes
cook a charlotte
and think about the past.
She was killed on March 5
when she returned to her street
riding a bicycle
killed as night kills day
as the autumn kills summer
Crucified by the burst of KPVT*.
On the cross, as if on a notice board, it is written:
Here lies number 451, rest in peace.
On the streets and in the fields
new Golgothas appeared
but with bullets instead of nails
but with artillery instead of spears.
I wanted
to count the days until summer
to count kittens
to count children
to count the stars
count to a hundred while falling asleep.
Here lies number 176, rest in peace.
Here lies number 201, rest in peace.
Here lies number 163, rest in peace.
Here lies number 308, rest in peace.
*KPVT - is a Soviet designed 14.5×114mm-caliber heavy machine gun.
Серия сообщений "війна, война":Украина
Часть 1 - Дюссельдорфу город побратим Черновцы. Украина и Германия
Часть 2 - Аджария, Абхазия. Русский "мир". Россия, Грузия. сравнение
Часть 3 - He moved to Bucha in mid-March 2021...
Часть 4 - Newsader
Часть 5 - Булгаков. Собачье сердце. Орчье сердце. Современная озвучка. Шариковым посвящается!
...
Часть 23 - Люди пишут "такого не может быть","наши так бы не поступили","это фейки"-у вас амнезия в национальном масштабе или это какая-то особая форма лицемерия
Часть 24 - пора без такого Дождя
Часть 25 - «Путин погубил Россию»: Андрей Лошак о войне, тех, кто её поддерживает, и изоляции страны
