Художница Яна Мовчан. Часть 5, заключительная. Натюрморты. - (0)
Как снять гель лак в домашних условиях? | Полезные советы - (0)
Страна Моксель или открытие Великороссии - Белинский Владимир - (0)
Почему Донбасс выиграл премию Дарвина - (0)
Стратегический просчет Путина: Россия в клещах между США и Китаем - (0)
«Чума в нашем доме. Лечить ее мы не умеем. Более того, мы сплошь да рядом не умеем даже поставить пр...
Яке "здрастуйте"? Треба говорити "Слава Україні!" - (0)Мешканці Красногорівки: Яке "здрастуйте"? Треба говорити "Слава Україні!"...
Розы с названием сорта - (0)Чтобы узнать сорт розы, достаточно кликнуть на картинку ...
Отбросы войны. - (2)ОТБРОСЫ ВОЙНЫ. Журналист из Бела...
Это к вопросу о том, как мы сегодня живём всё лучше и лучше. - (0)"Мы бодры и веселы!" Сегодня пожилой водитель маршрутки неожиданно мне сказал: "Если уж с...
Митинг в защиту крымских татар |
8 (19) квітня 1783 р. Єкатерина ІІ, нехтуючи принципами та нормами міжнародного права, підписала маніфест, який поховав кримськотатарську державність. Вказувалося, що незалежність, «дарована» ханству Російською імперією в результаті війни 1768-1774 рр. з Османською імперією, не дала бажаного результату, оскільки «татара, преклоняяся на чужие внушения, тотчас стали действовать вопреки собственному благу, от нас им дарованому».
Переселение в Турцию
Запрет переселения:
1944 г.
За перші роки примусового виселення загинула
майже половина депортованих.
Про минуле і теперішнє кримськота-тарського народу розмовляємо із заступником голови Меджлісу, викладачем історії і правознавства у Сімферопольській міжнародній школі Наріманом Джелялом.
- Що ви знаєте про трагічні події 70-річної давності з уст своїх рідних, яких НКВС примусово виселило в Узбекистан?
- У шість років мій батько пережив цю трагедію. Ще жива моя бабуся, якій ці події не забудуться ніколи. Їм тяжко було перенести цю депортацію, адже жодної провини за собою не відчували. Під час окупації мій дід був головою колгоспу, бабуся перед війною пережила «розкуркулення». Тож усі «прєлєсті» радянської влади, німецької окупації моя родина відчула на собі сповна.
Навчаючись у школі, в університеті, займаючись суспільно-політичною діяльністю, я дізнався ще більше про те, як відбувалося це жахіття. Фільм «Хайтарма» реально відтворює ті події. Наших людей рано-вранці 18 травня 1944 року виривали зі сну, саджали у машини і збирали біля кладовищ. Довкола стояли кулемети, люди боялися, що їх будуть розстрілювати. Але їх знову садили на автомобілі, везли до ешелонів, вантажили у вагони- «скотовози». Кілька днів бранці залишалася без їжі, без медичної допомоги. Мою сім’ю депортували у центральний Узбекистан.
Дідусь згодом розповідав: «Нас привезли на місце, показали напівзруйновані бараки, де мали жити. Коли вже хотіли зайти у це приміщення, якийсь сердобольний узбек вигукнув: «Зачекайте, не йдіть туди!». Приніс якусь отруту і кинув усередину. Ми побачили, як звідти почали вилазити отруйні скорпіони, змії та інша чортівня. Після цього узбек сказав: «А тепер заходьте! Якщо зайшли б раніше, отримали б смертельні укуси і не вижили б...».
Дуже багато моїх співвітчизників загинуло на місці від всіля-ких хвороб, зокрема дизентерії, тифу. За документами радянської влади, кримських татар забезпечили всім необхідним – продуктами, ліками. Насправді нічого цього не було…
Бригада на лісоповалі, Марийська АРСР, 1950 р.
http://www.svoboda.org/media/video/25389430.html
http://www.memory.gov.ua/publication/bogdan-korolenko-prinuzhdenie-k-soyuzu-abo-yak-krim-iskonno-russkim-stav
Рубрики: | История Украина |
Комментировать | « Пред. запись — К дневнику — След. запись » | Страницы: [1] [Новые] |