Звичайно...Як завжди...Йди вже...чого ти стоїш? Не дивись так на мене! В мені нічого нема, бачиш не написано нічого! Ти сам казав, що пуста немов лялька, без вірного слова та думки. Кажешь, що літаю? У мріях? Уві сні? То й що?? що? А як же! Пустоголова! О так...мене вчили не думати...взагалі...це шкідливо! Так! я переконана.Дякувати Богу я довше тебе проживу! Ні! Я більше не буду пити каву-паморочиться у голові. а від табачного диму тим паче. А всеж таки чому? Вот чому ти мені це кажеш? Взагалі! Хто я така взагалі для тебе??? У тебе є інша....вона тобі подобаєтся..вона постійна, вона буде грати з тобой в кохання...ти ж так любиш коли все штучко, тобі брешуть,але солодко...це приємно, посмішка, а коли я кажу правду тобі не подобаєтся....ось колись....в тебе буде дружина і вона не буде ніколи , як я...нема таких як я...правдивих і одночас жалісних...так от-вона буде ідеальною...як тоді у пісні
"Я ей дарил подарки, чтобы не обиделась:
Она их собирает, будто бы в коробку бисер.
Она словно рабыня, словно моя тень,
А конфликтов не бывает даже в разговоре тет-а-тет. "
все буде мабудь добре,але ти будеш мене згадувати все одно....я знаю...
колись ми все одно розлучимось...я знаю..напевно....ми обидва знаэмо причину, але...ы ти згаэш про мене:
"Просыпаясь каждый день зову подушку твоим именем,
Я изменить это не в силах, извини меня. Я помню все, что было между нами
И точно знаю только лишь одно-ты все еще нужна мне.
Я помню, как дарил тебе подарки безвозмездно,
Мне бы знать, любила ли ты их? Дай мне, небо, знак,
Я не познал с тобой простой жизни, без ссоры,
Но в этих ссорах я в тебя влюбился, I'm so sorry. "
пробач.............................