"Я - Настя Лісовська , дівчина з України, продана в османське рабство. Мене везли на чужину Дніпром і Чoрним морем. Я втрaтила батька, матір, усіх, кого любила. Я благала про смерть у хвилях Чорного моря, щоб воз'єднатися з рідними на небі. Я в сімнадцять років пізнала усю жорстокість світу i зва один день подорослiшали на тисячу років. Я не хотіла далі жити, бідолашня Настуся.

Я - Настя Лісовська. Я нікoму не казала про свій сум, своє горе, своє страждання я глибоко сховала, потім вирвала з серця і втопила в морі. Щоб не плакати, я сміялася. Оплакувала я лише своїх рідних. З рабині я стала султаною, але такої долi я собі не бажала. Я oпинилася в місці, яке змінило мою долю - у палаці султана Сулеймана. Цей палац, який я хотіла спалити, став мені домом. Хіба я знала, що в серці, яке прагнуло помсти знову оживе кохання.

Я - Гюррем, рабиня султана Сулеймана, його наложниця його султана, мати п'ятьох його дітей, дружина перед лицем Аллаха. Гюррем, мускус, амбра, розрада, приваба, пристрасть, натхнення, гордiсть, осяйний місяць, найпрекрасніша з султан - Гюррем!

Я, Гюррем - щаслива мати Мехмета, Міхрімах, Селіма, Баязида і Джихангіра. Хасекі Гюррем Султан... Мої діти, я дала вам і собі слово, заприсяглася, що настане чaс і переді мною схилятимуть коліна і цілуватимуть поли ті, перед ким мусила схилятися я. І oсь цей день настав. Усім моїм ворогам, які завдали мені пекельного болю, горя і страждань настане кінець! Хай вони тремтять, бo я зроблю отруйним кожен їхній подих, стану вогнем і впаду їм на голови!

Що мені гaрем? Я керуватиму світом!" - Гюррем Хасекі Султан після призначення її валiде.

Гей, кохана моя, моя відрадо!
Чутки про вроду твою розлетілися по світу.
Стрункий стан, свіже личко - троянда, та й годі!
Скажи, невже амбра може бути така запашна, захоплива, ваблива, принадна?
Я втратив голову від пахощів твого волосся.
Воно таке п'янке, пахуче, запашне.
Ніщо не втамує спраги від твого кохання: ні мої сльози, нi гірські річки, ні море....
Я божеволію від цього кохання - воно палке, воно жагуче, воно безмежне.... (Султан Сулейман)

 

 

Молитва Роксоланы

Сулейман,Султан души моей,надежда в обоих мирах,моя единственная истина.
Злосчастная судьба мучает меня,несчастную,множеством испытаний,угнетая,вонзает в меня разные кинжалы разлуки.
Это моё бессилие.Не глядя на мои слёзы,не вспоминая о Судном Дне,Ты бросил вдали от меня цветок бесконечного Святого Рая.
Я смирилась,молодость прошла в тревогах,жизнь моя висела на волоске.
О Господь миров,мой благородный,красноречивый и прекрасный Султан...
Я паду ниц пред Аллахом и буду умолять так,чтобы молитва была услышана.Пусть обещает мне не забирать тебя раньше меня и в кратчайшие сроки мне тебя вернёт.
О Всевышний, не превращай эту встречу в разлуку.Пусть не плачут те,кто очарован и влюблён.
О Всевышний,освежи его душевный сад,озелени его.Пощади очарованных любовью,пощади эту связь и этот сад.Не терзай их.
О Всевышний,не превращай древо души в осенний листопад. Не ломай ветви жизни.Не огорчай,не обездоливый тех,кто ищет у тебе защиту.
Не разрушай дерево,на котором гнездится птица любви и которое создал Ты.Не сгоняй птицу.
О Всевышний,не губи своё создание,не сминай в комок свою свечу,не ломай,не расплавляй.Ослепи врагов,не дай им повода для радости.
О Всевышний,в мире нет ничего больнее разлуки.Делай что угодно,только не испытывай нас разлукой.

 

Я нікому не розповім про своє горе,
Не поділюся своєю печаллю.
Я заховаю муки далеко в серце.
Відкриюсь тільки морю.
Нехай хвилі понесуть мою тугу далеко-далеко,
Я буду сміятись у відповідь на все, що причинає мені біль.
Буду проливати сльози тільки по сім"ї
Я-Настя Лісовська
Я зумію перетворитись з рабині в султану
І не змирюсяя з долею.
Я стану Гюрем султан.

 

"Кохана, люба, жадана, сонечко, зіронька ясна, рідна, єдина, неповторна моя Султано! Мускусе мій, бурштине, закоханість моя, місячний блиску, райський напою, мій раю, весно моя, радосте моя, дню мій, трояндо моя! Ах, усміхнена трояндо моя! Сонце моє, свічечко моя, таємнице моя, пані моя, моя повелителько, мій еміре, душе Всесвіту, мій скарбе тонкобровий! Блиск очей твоїх нездоланний. Розумнице, володарко, моя заповітна мріє! Люба Султано! Королево, царице! Повелителько цілого світу! Моя золотоволоса ясноока дружино! Навіть коли я помру, ти завжди будеш у моєму серці. Якщо помру я, то мої гріхи стануть твоїми, тому що ти течеш кров'ю в моїх жилах. Я завжди тебе прославлятиму, кохана. З пристрастю в серці, зі сльозами на очах. Ти моя кохана назавжди."

Сулейман до Хюрем!

 

Такой она была женщиной, что
ее глаза проникали в мое
сердце, губы, в мой ум. Даже
один единственный взгляд я бы
не променял ни на что на этом
свете. Каждый раз когда она
произносила- Сулейман- я
оказывался в Раю.
Она была не только женщиной-
она была поэзией, цветком,
моею любовью, моей
султаншей, она была всем!
Ради нее я выгнал Махидевран,
и ополчился против матери.

Сулейман перед Диваном после
смерти Хюррем

 

Стихи и письма Хюррем и Сулеймана