сльози течуть на стільки стрімко, що їх уже не зупинити..
той, інший, якого кохаю більше за життя, просто сказав що він мені вже не потрібний..
саме у цей момент сидить розважається з іншою..
найкращий друг залишив одну.. зі своїми проблемами, думками, одну на цілий світ.
без підтримки і допомоги..
ніхто не чує.. і ніхто не допоможе...
отак люди у повній самотності зходять з розуму...
не хочу зранку прокидатись..
бачити нареченого, який вчора розважався цілу ніч з іншою.. прийшов зранку п"яним...
батьків, які ногами і руками лише за нього, для яких я стала просто ніким,
давно я не усміхалась..
ляжу спати, усміхнусь, і помру з усмішкою на вустах...

"усе будить добре", коли?
чекаю цього 18 років, ніразу не була щасливою... усе життя - знущання..
досить, я не істота!