intkonf.org/boychuk-mv-leks...net-vidan/

Бойчук М.В.

Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, викладач кафедри української та іноземних мов

ЛЕКСИЧНІ ІННОВАЦІЇ У МЕДІАПРОСТОРІ СУЧАСНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ІНТЕРНЕТ-ВИДАНЬ


У сучасній лінгвістиці загальноприйнятним є твердження про динамічний характер мови як суспільного феномена, що, перебуваючи у стані динамічної рівноваги, служить інструментарієм для задоволення комунікативних і пізнавальних потреб людини. Діалектична єдність статики і динаміки, стійкого і змінного, є визначальною ознакою поступального розвитку мови, у якій "віддзеркалюється" світорозуміння її носіїв. Проф. Кочерган М.П. вказує, що "стійкість мови необхідна для того, щоб вона була зрозумілою мовцям, зберігала і передавала досвід від попередніх поколінь, а змінність - щоб фіксувати і позначати нові явища зовнішнього і внутрішнього світу людини, тобто виражати нові думки" [1, c.186]. Власне будь-які зміни у матеріальному чи духовному житті суспільства тією чи іншою мірою відображаються у мові через систему номінацій, що репрезентує ментальні установки носіїв мови.

Виникнення нового слова чи стійкого сполучення слів зумовлено вітальною необхідністю відтворити у структурі мовного знака певної інформації чи "нового знання" про той чи інший предмет, явище, подію матеріального чи духовного світу людини.

Виникнувши в мовленні, неологізм є передусім індивідуальним новотвором, що має певні шанси перетворитися на соціальний факт і відповідно до потреб людини увійти до системи мови, тобто стати кодифікованим, унормованим, узуальним. У будь-якому випадку "життя" неологізму, який органічно вплетений у тканину мови, позначається на її системі, яка чутливо реагує на ті чи інші зміни екстралінгвістичного чи інтралінгвістичного характеру.

Проблематика мовних змін завжди була предметом наукових зацікавлень мовознавців, починаючи від В.фон Гумбольдта і О.О.Потебні, і сьогодні це актуальне питання знаходить своє відображення у працях відомих українських лінгвістів Мельничука О.С., Русанівського В.М., Кочергана М.П., Єрмоленко С.Я., Клименко Н.Ф., Карпіловської Є.А., Стишова О.А., Тараненка О.О. та ін.

Невичерпним джерелом поповнення лексичного рівня системи мови, який серед інших мовних рівнів є найвідкритішим для інновацій, є сучасний медіапростір, який репрезентує публіцистичний стиль мовлення сучасної української мови. Власне у цій сфері завдяки широким можливостям реалізації мовного потенціалу з'являється багато слів і словосполук, які покликані якомога точніше відтворювати думку, погляди, розуміння автора і впливати на читача завдяки інтенсифікації експресивності окремих мовних елементів, пропонувати адресатові авторське судження і таким чином формувати його громадську позицію, ставлення до інформації.

У лінгвістиці неологізмами вважають нові слова (або лексико-семантичні варіанти значення слова), словосполуки, які з точки зору мовця є інноваціями у системі мови, а також індивідуальні новотвори, які з'являються у мовленні автора дискурсу (оказіоналізми). Виникненню неологізмів у мові мас-медіа, за твердженням проф. Стишова О.А., сприяють екстралінгвальні (демократизація суспільного життя; послаблення цензури і самоцензури; державний статус української мови; зміни в соціальній структурі суспільства; задоволення практичних потреб мовців; поширення моди на певні мовні форми; пошуки нових експресивних засобів вираження) та інтралінгвальні (системність мови; тенденції до ускладнення її структури, інтеграція і диференціація мовних елементів; принцип економії мовної енергії, лінгвальних засобів; надання переваги експресивним мовним формам тощо) чинники [2, c.9].

Предметом розгляду статті є неологізми, які виникли у мові сучасних електронних засобів масової інформації на початку ХХІ століття, зокрема інновації у заголовках інтернет-видання «Українська правда». Серед виявлених неологізмів значну частину складають новотвори, які є дериватами, тобто похідними утвореннями, які відповідно до словотвірних характеристик можна класифікувати за певними структурно-семантичними особливостями. Так, значний пласт неолексем утворено морфологічним способом шляхом префіксації і суфіксації з використанням, як правило, іншомовних афіксів) анти-, -манія, -ізація, -изація, -ада, -ство, -кратія (антикисельов, антиконтрабандист, антикорупціонер, антикучмісти, анти-НАТО, антиолігарх, антитемник, антиющенківці; бразилеманія, сізіфоманія, кредитоманія; ірландизація, картизація, есдепізація, натоналізація, фірташизація, американізація, барбосизація, васалізація, демакдональдизація, лукашенізація; коаліціада, литвиніада, прем'єріада; піскунство; указократія тощо).

За питомо україномовними словотвірними моделями (суфіксальним способом) активно творяться назви осіб, що мотивуються як окремими іменниками, так і словосполуками чи абревіаціями (дерибанщик, заєдинщик, єдуни, ющенківці, тимошенківці, литвинівці), а також опредметнені поняття, твірними яких є власні назви: азаровщина, долгановщина, ківаловщина, клюєвщина та ін.

Доволі активно у мові електронних ЗМІ утворюються неологізми на позначення різноманітних понять способом основоскладання та юкстапозиції (словоскладання): оскароносець, грантоїд, євроокуляри, кібердисиденти, кнопкодав, кучмастар, кучмовоз, кучмократія, олігархоленд, телевбивство, прем'єрознавство, депутат-кнопкодав, бізнес-корсари, інтернет-газета, інтернет-магазин, інтернет-представництво та ін. Значну частину неологізмів у заголовках інтернет-видань становлять іменники, однак трапляються й інші частини мови, зокрема новотвори-дієслова (відтузлитися), мотивовані іменниками-власними назвами тощо.

Вивчення неологізмів мови сучасних періодичних інтернет-видань є складовою системних досліджень неологічного складу сучасної української мови, що, зрештою, дозволить простежувати динаміку і тенденції мовних змін у лексиконі, які зумовлені як позамовними, так і внутрімовними чинниками, які визначають соціальні, вітальні, ментальні запити і комунікативні потреби носіїв української мови, аналізувати особливості номінування, категоризації україномовного простору і функціональне навантаження інновацій, з'ясувати рівень засвоєння їх мовною системою для подальшої нормалізації та кодифікації.

Література:

1. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: підручник [для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти] / Михайло Петрович Кочерган. - Київ : Видавничий дім «Академія», 1999. - 288 с.

2. Стишов О.А. Динамічні процеси в лексико-семантичній системі та в словотворі української мови кінця ХХ ст. (на матеріалі мови засобів масової інформації) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. А. Стишов. - Київ, 2003. - 33 с.