Лук. 1:46-55
Зраділа Марія,
промовила: «Боже!
Радіє мій дух,
величає душа
Тебе, о мій Спасе,
Небесний Вельможо,
Для себе блаженство
в Тобі я знайшла.
Велике вчинив Ти для мене,
Потужний!
Святе Твоє ймення
і милість повік.
Своєю Бог силою
тих розпорошить,
Хто думкою серця
пишатися звик.
Могутніх Господь
поскидає з престолів,
Багатих розпустить
по світу ні з чим,
Голодних посадить
до щедрого столу,
Покірливі встануть
і підуть за Ним.
Пригорне Ізраїль,
щоб милість згадати,
Як дано в обітниці
нашим отцям.
Ще від Авраама
ці дні благодаті
Господь для народу
Свого обіцяв».
Я дякую Богу
Я дякую Богу за серце гаряче у грудях,
За чисте сумління і чисту прабатьківську кров,
Я дякую Богу за очі, з народження зрячі,
За те, що в душі розквітає братерська любов.
Я дякую Богу за сонячне тепле проміння,
За маки зелені на схилах козацьких степів.
Я дякую Богу, що стали ми тим поколінням,
Яке відродило духовність і віру батьків.
Я дякую Богу за поклик духовної волі,
За дар і натхнення творити у світі красу.
Я дякую Богу за щедре колосся у полі,
За зорі вечірні, за мир, за ранкову росу.
Я дякую Богу за долю моєї країни,
Яку не зламали ні війни, ні голод, ні зло.
За рід наш прекрасний, що може піднятись з руїни,
Що вміє прощати, яким би життя не було.
Я дякую Богу, що щастям навчив дорожити,
Омріяну волю, як скарб найдорожчий, послав.
Я дякую Богу за сині волошки у житі —
Як неба шматочки у наших просторих серцях.
Я дякую Богу за хліба скоринку духмяну —
Це символ любові моїх земляків до землі.
За батьківську хату, з дитинства багату піснями,
За ключ журавлиний у тихій небесній імлі.
Я дякую Богу за світле Його воскресіння,
За істинне Слово, за приклад любові й добра.
Я дякую Богу за рідну свою Україну —
Щоб милість Господня навіки над нею була.
Взято в http://bogpoet.com.ua/poety_in_hristian/kozynyuk.html