Жуючи мамину саморобну пересолоджену халву і допиваючи залишки м"ятного чаю, перечитую свою улюблену мангу. Афігеть! Як я не хочу завтра в школу! Знову бачити ці недовольні рожі однокласників, які вже задовбалися бігати за викладачами, щоб справити оцінки, бігати так само. Потім напрягатись, вибирати і придумувати собі костюм на новий рік. Ніяковіти, коли хтось його похвалить, або так і не вибрати його і послати всіх нафіг. Потім, сидячи в кабінеті, хитаючись, ламаючи стілець, думати про те, що цей перший мій шкільний вечір, присвячений новому року, один з найгірших вечорів. Потім прийти додому з табелем і вислуховувати мамині лекції про "які в тебе погані оцінки, зовсім не стараєшся". Потім паритись, думаючи як виправити в наступному семестрі 5-рку з хімії, як завжди відкласти ці думки на потім, розсістись на м"якому дивані, зрозуміти що напрягатись вже не потрібно, надпити прохолодного вишневого кампоту з рюмки для вина і потонути у мріях та планах на новий рік...

Але це все ще попереду, це ще треба пережити. І лише від мене залежить чи буду я в наступному семестрі напрягатись, чи все ж ні. Як я хочу щоб все це закінчилось...