Перехід від зимових процесів до літніх відбувається, як правило, досить швидко. Зменшення з початком весни широтного температурного контрасту обумовлює уповільнення переносу повітряних мас і зміну атмосферних процесів.
Велика повторюваність низької хмарності, обложних опадів та густих серпанків, характерна для осінньо-зимового періоду, змінюється явищами погоди, обумовленими інтенсивним розвитком конвекції. Це підтверджується такими данними: якщо взимку основною причиною льотних подій та прередумов до них по метеоумовам являється погіршення видимості та зниження хмарності нижче мінімуму екіпажу - 75%, то весною її доля зменшується до 51%, а в літку складає всього 27%. В той же час від зими до літа різко збільшується удільна вага такої причини аварійності, як влучення повітряних суден в купчасто-дощові хмари і пов’язаними з ними явищами погоди (зима-4%, весна-31%, літо-56%).
Все це говорить про те, що на польоти у весняно-літній період основний вплив оказують вже інші явища погоди, які необхідно ураховувати в практичній роботі як керівному і льотному складу так і офіцерам групи управління польотами, розрахункам командних пунктів і метеофахівцям.
Поперед всього необхідно враховувати, що досить швидкий перехід процесів застає зненацька і синоптиків, і льотний состав, і групу управління польотів. Це виражається в помилках, які допускаються при розрахунках швидкості переміщення баричних утворень та фронтальних розділів, їх еволюції, оцінці продовження небезпечних явищ погоди, в недооцінці їх впливу на політ повітряного судна і невиконання польотного завдання.
Найбільш характерними НЯП в весняно-літній період є купчасто-дощова та потужно-купчаста хмарність і пов’язані з нею гроза, смерч, шквал, град, електризація.
Гроза – це комплекс атмосферних явищ, які характеризуються інтенсивним хмароутворенням і багатократними електричними розрядами у вигляді блискавок, які супроводжуються звуковим ефектом - громом.
В комплекс явищ, які супроводжують грозу входять: зливові опади, електричні розряди в вигляді блискавок, шквали, зсуви вітру, інтенсивна турбулентність, обмерзання. Кожне з цих явищ окремо може представляти небезпеку для польотів літальних апартів. Але треба пам”ятати, що взалежності від метеорологічних умов утворення та ступеню розвитку, кожна гроза в визначений момент часу може супроводжуватися одним, декількома або одночасно усіма з перелічених явищ. При всьому цьому найважливіший вплив на розвиток чи розпад грозових хмар чинить ступень стійкості атмосфери та її вміст вологи.
Грозові хмари представляють собою осередки з горизонтальною протяжністю від 1 до 50 кілометрів і вертикльною від землі до 18-20 кілометрів. Кожний такий осередок в свеєму розвитку проходить визначений цикл, який складається із 3-х стадій.
Перша (початкова) стадія – починається з утворення купчастої хмаринки. При сприятливих умовах купчасті хмари ростуть в вертикальному та горизонтальному напрямі. Розвиток такої хмари вверх до висоти 4-5 км приводить її до нової якості – вона стає потужно купчастою. Якщо в купчастій хмарі швидкість потоків не перевищує 5 м/с то в потужно-купчастій – 15-20 м/с. За своєю внутрішньою будовою така хмара є однорідною, вона складається із крапель води. Водяні краплі змішані в результаті турбулентності зливаються в більш великі. На деякій висоті висхідний поток не взмозі їх стримуванти і вони падають вниз. Часто вони під хмарами випоровуються, інколи випадають на землю в вигляді слабкого зливового дощу. Втаких хмарах і біля них спостерігається сильна бовтанка, але грозові явища відсутні.
Друга стадія розвитку (стадія зрілості) грозової хмари характерізуеться появою фізичної неоднородності в будові хмари із-за ії подальшого розвитку вверх (поряд з краплинами з”являються льодові кристали, сніжинки і град). Зовнішньою ознакою цього процесу є втрата вершиною хмари різких обрисів (вона “туманиться”). Така хмара із потужно-купчастої стає купчасто-дощовою “лисою”. При подальшому розвитку цього процесу вершина хмари приймає вид величезної “наковальні”, яка витянута за напрямком руху. Потужні висхідні потоки досягають швидкості 40-60 м/с, розвиваються сильні нисхідні потоки до 20-40 м/с, що пояснєються випаданням сильних опадів в виді зливів та граду. Блискавки відмічаються частіше всередині самої хмари, але бувають між хмарою і землею та між сусідніми хмарами.
Перехід від купчастої хмари до потужно-купчастої проходить порівняно повільно, а перехід від потужно-купчастої до купчасто-дощової може проходити дуже швидко, інколи до 15-20 хвилин. Весь розвиток купчасто-дощової хмари займає від 3 до 5 годин.
Третя стадія (стадія розпаду) є завершальною. Проходить поступовий розпад хмари, припинення грозової діяльності, опадів. Ця стадія характерізується нисхідними потоками в хмарі 5-10 м/с.
Розпад купчасто-дощової хмари починається знизу. Висота нижньої межі хмари поступово збільшується і стає нечіткою. В результаті в нижньому ярусі з’являються розірвано-купчасті хмари, шарувато-купчасті. Процес розпаду купчасто-дощової хмари продавжується 30-40 хвилин.
За умовами утворення грози можуть бути внуримасовими та фронтальними.
В зонах грозової діяльності н польоти ЛА може впливати статична електрика. Розряд виникає між хмарою та повітряним судном. Аналіз випадків ураження літаків розрядами статичної електрики показав, що частіше всього вони спостерігаються в хмарах чи опадах на висотах 1500-4500 м при температурі від -10?С до +10?С, головним чином на режимах зниження та набору висоти.
В результаті таких розрядів відмічається відказ бортових РЛС, зруйнування антенних обтікачів, вихід з ладу антенних пристроїв пошкодження елементів конструкції фюзеляжу.
Сучасні реактивні літаки заряджаються електрикою швидше та інтенсивніше ніж малошвидкісні. Пілоти ураженних літаків, відмічали слідуючі явища: сильні радіоперешкоди, особливо на середніх та довгих хвилях; коливання стрілок радіокомпасів світіння на краях крил вночі, іскри на остіклінні кабін.